Ухвала суду № 56943085, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4949/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби в особі митного посту «Західний» про коригування митної вартості від 02 жовтня 2015 року № 100000011/2015/000149/2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2005 року між Фірмою «Промінвест Юніон ЛЛС» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (Покупець) було укладено контракт № 804-002, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар у відповідності до Додатків до даного контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2 контракту загальна кількість товару становить 10 000 000, 00 кг.

Згідно з п. 3 контракту ціна і загальна сума контракту зазначаються в доларах США. Оплата товару здійснюється в US доларах за зазначеними продавцем реквізитам. Загальна вартість товару становить 14 000 000 (чотирнадцять мільйонів) доларів США. До вартості товару входить вартість пакування та доставка.

Продавець здійснює поставку товару покупцю на умовах СІР Київ і/або DAF кордон України відповідно до Incoterms 2000. Відвантажувачем може бути третя сторона. Датою відвантаження вважається дата, яка зазначена в товарно-транспортній накладній (п. 4 контракту).

Пунктом 5 контракту встановлено, що оплата здійснюється в строк не пізніше 360 банківських днів з моменту прибуття товару в Київ.

Відповідно до п. 6 контракту товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та якістю, у відповідності до наданих документів у присутності представника перевізника. Сторони домовились про порядок приймання товару за якістю. Приймання за кількістю та якістю товару здійснюється на території України покупцем.

Згідно з п. 7 контакту продавець має право здійснити страхування товару у відповідності до умов поставки, які визначені в п. 4 контракту.

01 липня 2008 року між сторонами було підписано Доповнення № 1 до контракту № 804-002, за п. 5 якого сторони дійшли згоди про те, що при поставці товару продавець надає покупцю оригінали наступних документів: інвойс; товарно-транспортну накладну (CMR); пакувальний лист; сертифікат якості; сертифікат походження та копію ескпортної декларації.

01 серпня 2015 року між сторонами було підписано Додаток № 1197 до контракту № 804-002 від 01 липня 2005 року, за умовами якого сторонами було погоджено асортимент поставленого товару, а саме: чай індійський чорний ферментований байховий нефасований гранульований у мішках, вагою 52 кг. (STD 501) виробництва «Bhansali and Company», Індія. Кількість товару 458 мішків.

Зі змісту вказаного Додатку вбачається, що загальна вартість поставки становить USD 40 352, 00 (Сорок тисяч триста п'ятдесят два долара США) з розрахунку: в мішках по 52 кг. (STD 501) - 485 мішків по ціні 1, 60 USD за 1 кг.

Строк дії вказаної поставки: з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2015 року. Сторони дійшли згоди про те, що ціни товару, що поставляється за контактом охоплюють вартість пакування, маркування, перевезення та інші збори, які здійснюються у зв'язку з виконанням вказаного контакту, за виключенням митних платежів та ПДВ на території України.

З метою митного оформлення товару у жовтні 2015 року позивачем подано електронну митну декларацію від 02 жовтня 2015 року, якій Київською митницею ДФС присвоєно 100250001/2015/012429. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за методом № 1 - за ціною договору (контракт)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей ТОВ "Ексімтрейд" подані, зокрема, наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 44221 від 30 вересня 2015 року; коносамент (Bill of Lading) ZIMUCOK6007569 від 05 серпня 2015 року; рахунок-фактура (інвойс) № 064 від 01 серпня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 804-002 від 01 липня 2005 року (строк дії до 31 грудня 2015 року); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01 липня 2008 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08 липня 2008 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 01 лютого 2009 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11 від 22 грудня 2014 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08 липня 2008 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 01 грудня 2009 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 30 грудня 2010 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 30 червнея 2011 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 20 квітня 2012 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 28 серпня 2012 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 11 червня 2014 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 15 листопада 2014 року.

Крім того, позивачем також була подана декларація митної вартості товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих документів та у зв'язку з тим, що умовами поставки за договором є CIF-Київ, проте до митного оформлення позивачем не було надано страхові документи, а також, документи, що містять відомості про вартість страхування товару, посадовою особою митниці 02 жовтня 2015 року направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, зазначені у ч.З статті 53 МК України, а саме: договір (угоду) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом першої інстанції, листом від 02 жовтня 2015 року №01-4710 ТОВ «Ексімтрейд» повідомило Митницю про неможливість надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості за МД.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 02 жовтня 2015 року № 100000011/2015/000149/2, у відповідності до якого було збільшено вартість товару з 10 352, 00 дол. США (853 578, 24 грн.) до 42 369, 60 дол. США (896 257, 16 грн.), внаслідок чого позивачу було збільшено суму оплати податків до 286 802, 28 грн. з застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість товару.

У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення відповідачем відмовлено у митному оформленні МД, а також прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 жовтня 2015 року № 100250001/2015/00149.

05 жовтня 2015 року позивач подав нову митну декларацію № 100250001/2015/012519 з урахуванням прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, згідно якої митне оформлення товарів здійснено шляхом надання митному органу позивачем фінансової гарантій у вигляді фінансової застави, передбаченої статтею 313 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з винесеним рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 статті 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 статті 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляли митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові втирати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 статті 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджую числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товар), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару піддягає ліцензуванню: 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 статті 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна варіісіь яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, то підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та'або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації мінних органів інших країн щодо недостовірнос ті заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм, як вірно зазначив суд першої інстанції, дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно з ч. З статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень етапі 55 цього Кодексу.

Разом з тим, судовою колегією враховується наступне.

Приписи ч.ч. 7-9 статті 55 Митного кодексу України визначають, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідачем зазначено, що позивачем не надано митному органу страхові документи та документи, що містять відомості щодо вартості страхування.

ОДнак, п.4 контакту № 804-002 встановлено, що продавець здійснює поставку товару покупцю на умовах СІР Київ та/або DAF кордон України відповідно до Incoterms 2000.

Згідно з п. 7 вказаного контакту продавець має право застрахувати товар відповідно до умов поставки (п.4контракту). Відповідно до правил Інкотермс за умовами СІР продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Поставка на умовах СІР передбачає, що на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Отже, враховуючи вищевказані положення, суд першої інстанцій вірно дійшов висновку про те, поставка товару на умовах CIP передбачає те, що витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем. При цьому, покупець не зобов'язаний вчиняти будь-які дії щодо страхування товару, адже страхування товар є виключним обов'язком продавця.

Крім того, ані умовами поставки СІР, ані положеннями вищевказаного контракту та Доповнень до нього не передбачено обов'язок продавця під час поставки товару покупцю, здійснювати окрему передачу документації щодо страхування товару.

З наведеного випливає, що Митницею не було доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими висновки митного органу про не підтвердження поданими документами митної вартості товару. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч. 3 статті 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності, а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 статті 55 МК України відповідачем не доведено саме обгрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вилинуло на визначення митних складових вартості товару.

Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про законність рішення про коригування митної вартості товару від 02 жовтня 2015 року № 100000011/2015/000149/2.

Що стосується визначення митної вартості за резервним методом, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено раніше, згідно рішення про коригування митної вартості товарів № 100000011/2015/000149/2 митна вартість товару складає 42 369,60 USD, що є вищою за вартість, заявлену позивачем.

Відповідач в оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару у зв'язку із чим застосував шостий, резервний, метод.

Статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Разом з цим, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає, що вказані відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 30 червня 2015 року у справі №814/283/14, від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21 -262а12, за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Разом з тим, судова колегія вважає, що відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), колегія суддів вважає помилковим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість тверджень апелянта щодо правомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, вірним є рішення суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Чаку Є.В.