Ухвала суду № 56942981, 05.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2016 року

справа № 808/5530/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 808/5530/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Дитячо-юнацької школи козацького бойового мистецтва «Спас», треті особи: Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ДФІ в Запорізькій області (далі по тексту – позивач або Інспекція) звернулась до суду з позовом до Дитячо-юнацької школи козацького бойового мистецтва «Спас» (далі по тесту – відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 47178,96 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 року до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради та Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДФІ в Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що в ході перевірки було встановлено, що Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з Дитячо-юнацькою школою козацького бойового мистецтва «Спас» було укладено договір оренди нежитлових приміщень, нежитлове приміщення передано в оренду будівлю кафе, навіси, склади, кіоск сувенірів. Згідно договору майно повинно використовуватись для здійснення комплексних культурологічних заходів, туристичних заходів, послуг громадського харчування, артзалу, продажу сувенірів, з застосуванням ставки орендної плати у розмірі 1%. Згідно умов договору орендар зобов’язаний використовувати орендовані приміщення виключно за їх призначенням. Згідно додаткової угоди від 20.08.2010 року, частину будівлі кафе передано у суборенду, ставку плати суборендарю встановлено в розмірі 35 %, ставка за орендарем залишилась 1%. Апелянт вказував, що орендар повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 7 % замість 1%. Невірне застосовування ставки орендної плати призвело до збитків місцевому бюджету.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду – скасуванню, провадження по справі – закриттю з зазначених підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що момент зміни розміру орендної плати за чинними договорами оренди збігається з датою укладання відповідних додаткових угод до договорів, обов'язковою умовою для здійснення перерахунку розміру орендної плати за чинними договорами оренди є згода сторін. Суд першої інстанції вказував, що у періоді червень-грудень 2011 року, січень-червень 2012 року, який охоплений ревізією фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, розмір орендної плати, яка сплачувалась відповідачем, був визначений умовами укладеного договору оренди, доводи позивача про недоотриманий місцевим бюджетом дохід за вказаний період на загальну суму 46200,11 грн. є необґрунтованими. Сума заборгованості по орендній платі 978,85 грн. відповідачем сплачена на підставі рішення суду про стягнення коштів, а тому відсутні підстави для повторного стягнення вказаної суми.

Матеріалами справи встановлено, що ДФІ в Запорізькій області у період з 12.01.2015 року по 17.02.2015 року, проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 року по 31.12.2014 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року. За результатами ревізії складено акт № 06-21/1 від 17.02.2015 року. В Акті ревізії, серед інших порушень встановлено, що між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та Дитячо-юнацької школи козацького бойового мистецтва «Спас» укладено договір оренди об'єкта права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя від 02.09.2009 року № 35/09, встановлено орендну ставку 1 %, фактично орендна плата повинна становити - 7%.

26.03.2015 року ДФІ в Запорізькій області направлено Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради вимогу щодо усунення порушень законодавства, якою вимагала стягнути з Дитячо-юнацької школи козацького бойового мистецтва «Спас» збитки (донараховану орендну плату) по договору оренди від 02.09.2006 року № 35/09 в сумі 46200,11 грн. Вимогою зобов’язано відповідача у строк до 15.05.2015 року повідомити ДФІ в Запорізькій області про вжиті заходи.

Матеріалами справи встановлено, що 02.09.2009 року між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та Дитячо-юнацької школи козацького бойового мистецтва «Спас» укладено договір оренди об'єкта права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя від 02.09.2009 № 35/09, яким передано в оренду будівлю кафе загальною площею 207,58 кв.м., артзал загальною площею 130,2 кв.м., кіоск сувенірів загальною площею 34,4 кв.м., склади, вбиральня загальною площею 26,6 кв.м., трансформаторна підстанція та інші споруди на земельній ділянці площею 11374 кв.м. Додатковою угодою від 20.08.2010 року, частину будівлі кафе загальною площею 103,6 кв.м. передано в суборенду ТОВ «Козацький смак» на термін 2 роки 11 місяців (з 09.08.2010 року по 09.07.2013), ставка орендної плати суборендарю встановлено в розмірі 35%.

Встановлено, що пунктом 1 рішення Запорізької міської ради від 26.06.2012 року № 38 передбачено відповідачу орендна ставка у розмірі 1% від вартості орендованого майна, визначеної шляхом незалежної оцінки, за оренду об'єкта права комунальної власності по вул. Тараса Бульби, 14.

06.04.2011 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 47 «Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя», яким встановлено, що для розміщення громадських організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить понад 50 кв.м. ставку орендної плати встановлено в розмірі 7%.

Позивач вважає, що у періоді з 07.06.2011 року по 30.06.2012 року, за який проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, відповідачем оренда плата сплачувалась у розмірі 1 % замість належних 7%, що завдано збитки місцевому бюджету.

Збитки, які Інспекція просить суд стягнути слід вважати упущеною вигодою.

Відповідно до пп. 4 п. 4, пп. 15, 21 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 вищевказаного Порядку, Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах. Положенням передбачене право вимагати від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства однак не шляхом вимагання стягнути кошти, своїми вимогами органи ДФІ можуть вказувати на порушення та вимагати у подальшому їх уникати.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, п.10, п. 13, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об’єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів. Органу державного фінансового контролю надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Тобто орган ДФС може у межах своєї компетенції звертатись до суду для стягнення збитків завданих державні до підконтрольної установи.

Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданих збитків, можуть бути розглянуті у межах адміністративної юрисдикції якщо такі збитки завдані неправомірними діями або рішенням суб’єкта владних повноважень. У даному спорі сума 47178,96 грн., яку позивач вважає збитком для місцевого бюджету не є шкодою у межах публічно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У даному випадку Дитячо-юнацької школи козацького бойового мистецтва «Спас» є учасником господарських відносин з Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з приводу оренди комунального майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів; державних органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що даний спір за своїм характером не є адміністративним, незалежно, що стороною по справі є суб’єкт владних повноважень. Дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 року було відстрочено ДФІ в Запорізькій області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі.

Відповідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст.ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області – задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 808/5530/15 – скасувати.

Провадження у справі № 808/5530/15 – закрити.

Роз’яснити Державній фінансовій інспекції в Запорізькій області право звернення до суду у порядку господарського судочинства.

Судовий збір в розмірі 2009,70 грн. (дві тисячі дев’ять гривень 70 копійок) стягнути з Державній фінансовій інспекції в Запорізькій області на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук