Постанова № 56942900, 29.03.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року справа № 823/141/16

м. Черкаси

10 год. 47 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

суддів: Мишенка В.В., Рідзеля О.А.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Руденко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Національної поліції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо звільнення ОСОБА_1 за пп. 5 п. 2 ст. 61 та п. 5 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) з посади рядового поліції - поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді рядового поліції - поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- зобов'язати Національну поліцію України виключити ОСОБА_1 зі списків осіб, які вчинили правопорушення пов'язане із корупцією, на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.11.2011.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 18.01.2016 №11 о/с за підписом виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області позивача звільнено зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) на підставі пп. 5 п. 2 ст. 61 та п. 5 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580), в зв'язку з притягненням позивача 07.11.2011 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв'язку із порушенням п. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 №3206-VI (далі - №3206). Позивач вважає, що починаючи із 18.05.2013 і по теперішній час у законодавстві України відсутня адміністративна відповідальність за таке адміністративне правопорушення, яке було передбачене статтею 172-2 КУпАП та за якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.11.2011 по справі №3-3574/11. Тобто, на дату прийняття оскаржуваного наказу ст. 172-2 КУпАП та п. 1 ст. 6 Закону № 3206 з чинного законодавства України були виключені та не діяли. У зв'язку із викладеним позивач вважає, що станом на час видання оскаржуваного наказу він не є особою, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення пов'язаного із корупцією. На підтвердження своєї позиції позивач посилався на ч. 2 ст. 8 КУпАП, відповідно до якої, закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Також, закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Окрім того, позивач вважає, що дані які внесені до бази даних Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Національної поліції України, про те, що він є особою яка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 172-2 КУпАП та п. 1 ст. 6 Закону № 3206, після скасування зазначених Законів не відповідають дійсності.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених вище та просили позов задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області позов не визнав, проти заявленого адміністративного позову заперечив та надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що на співбесіді 18.01.2016 позивачем було підтверджено отриману відповідачем інформацію, що в анкеті ним вказано неправдиві відомості і що він притягувався до адміністративної відповідальності та надав копію постанови від 07.11.2011 Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області №3-3574/11. Згідно Закону України «Про Національну поліцію» визначені вимоги до поліцейських, а саме пп. 5 п.2 ст. 61 - не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією і оцінюється саме факт застосування заходів адміністративної відповідальності в минулому, а не чинність нормативно-правових актів, згідно яких такі заходи застосовані. Оскільки позивач не відповідає вимогам до поліцейських, передбачених пп. 5 п. 2 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію», то у відповідності до ст. 77 Закону поліцейські звільняються зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність. У зв'язку з цим, керівник органу звільнив ОСОБА_1 із поліції у встановленому законом порядку - наказом від 18.01.2016 № 11 о/с.

Інший відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача 1, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачем, як особою яка претендувала на посаду поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 12.11.2015 подано анкету, при заповненні якої на запитання: «чи притягувався він до адміністративної відповідальності - відповів «ні».

Під час оформлення особових справ кандидатів на посади поліцейських батальйону поліції працівниками кадрового забезпечення ГУ НП в Черкаській області надіслано запит, зокрема щодо ОСОБА_1 до Департаменту інформаційного забезпечення Національної поліції України та 30.11.2015 до ГУ Національної поліції в Черкаській області надійшла інформація із Департаменту інформаційного забезпечення Національної поліції України, відповідно до якої наявна розбіжність в установчих даних на особу та фабулі облікової картки, де в інформації щодо ОСОБА_1 зазначено, що корупційне діяння вчинив гр. ОСОБА_3.

Відповідно до наказу від 21.12.2015 № 31 о/с, позивача прийнято на службу на посаду поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, присвоєно спеціальне звання рядового поліції (а.с.46).

Надалі, позивача викликано на співбесіду 18.01.2016 до управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області та згідно наданих позивачем пояснень виявлено, що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області у справі від 07.11.2011 № 3-3574/11, згідно якої, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн. 00 коп. у власність держави.

На підставі вищезазначеного, наказом від 18.01.2016 № 11 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) на підставі пп. 5 п. 2 ст. 61 та п. 5 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VII.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що статтею 1 КУпАП визначено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 2 ст. 172-2 КУпАП передбачалось, що порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб тягне за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

18.04.2013 прийнято Закон України № 221-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією». В Кодексі України про адміністративні правопорушення виключено статтю 172-2.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 3206 особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).

В подальшому, 14.10.2014 прийнято Закон України № 1700-VII «Про запобігання корупції». Пунктом 1 розділу «Прикінцевих положень» зазначеного Закону встановлено, що даний закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, тобто - 26.10.2015, вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначеного закону визнано такими, що втратив чинність Закон № 3206.

Разом з тим, Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Статтею 49 Закону № 580 визначено вимоги до кандидатів на службу в поліції, відповідно до яких на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Згідно ч. 3 ст. 150 Закону № 580 визначено, що відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 61 Закону № 580 встановлено, що не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

З аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що не може бути поліцейським саме особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, тобто оцінюється факт застосування заходів адміністративної відповідальності в минулому, а не чинність нормативно-правових актів, згідно яких такі заходи застосовані, тому в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасувати наказу від 18.01.2016 № 11 о/с та поновлення позивача на посаді слід відмовити.

Судом також встановлено, що 22.03.2016 в рамках підготовки до судового засідання ГУ НП в Черкаській області було направлено повторний запит до департаменту інформаційного забезпечення НПУ та отримано 23.03.2016 відповідь (а. с. 53), згідно якої в установчих даних та в даних фабули облікової картки розбіжності стосовно ОСОБА_1 відсутні, та зазначено, що стосовно ОСОБА_1 було прийнято 07.11.2011 постанову по адміністративному правопорушенню та застосовано штраф у сумі 2550 грн.

Згідно Інструкції про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, затвердженої наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства доходів і зборів, Міністерства оборони, Державної судової адміністрації України від 22.04.2013 № 52/394/172/71/268/60 (далі - Інструкція), визначено порядок зняття з обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень та осіб, які їх учинили.

Відповідно до п. 2.7.2 Інструкції зняття з обліку осіб, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинені корупційні правопорушення, здійснюється відповідно до законодавства України.

Положенням, що визначає порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього є Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженого наказом Міністрества юстиції України 11.01.2012 № 39/5 (далі - Положення № 39/5).

Згідно п. 2.8 Положення № 39/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, а також наказ про скасування наказу про накладання дисциплінарного стягнення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання Національної поліції України виключити ОСОБА_1 зі списків осіб, які вчинили правопорушення пов'язане із корупцією, на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.11.2011.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.В. Каліновська (окрема думка)

Судді В.В. Мишенко

О.А. Рідзель

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2016.