Постанова № 56942734, 31.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Житомир справа № 806/5132/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сичової О.П., суддів: Нагірняка М.Ф., Чернової Г.В

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки-сад" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001862200 від 28.10.2015 , №0000192200 від 29.10.2015 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки-сад" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду в якому з урахуванням уточнення адміністративного позову просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0001862200 від 28.10.2015 року та № 0000192200 від 29.10.2015 року.

- зобов'язати Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області подати до Головного управління Державної Казначейської служби в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 319 398 (триста дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн.;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України подати до Головного управління Державної Казначейської служби в Житомирській області узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з урахуванням висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Дівочки - сад" податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 319 398 (триста дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акта перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення рішення, є необґрунтованими та такими, що спростовуються нормами законодавства України.

Представник позивача у судове засідання не прибув. На адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України Зеленова Лідія Василівна заперечувала щодо задоволення позовних вимог, надала суду письмові заперечення на адміністративний позов.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, колегія суду вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), на підставі наявних у ній доказів.

У силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суду дійшла наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - сад" як платник податків перебуває на обліку в Володарсько-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції.

Посадовими особами Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області було здійснено виїзну позапланову документальну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю "Дівочки-сад" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2015 року, яка оформлена актом виїзної позапланової документальної перевірки №19/22/22-07/37684066 від 09.10.2015 (а.с.10-19).

В ході вказаної перевірки контролюючим органом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівочки - сад" в порушення п.198.1 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у деклараціях за квітень, червень 2015 р. завищено суму податкового кредиту на загальну суму 319 398 грн.

За результатами перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

-№0001862200 від 28.10.2015 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого позивачем в декларації за серпень 2015 року, у сумі 319 398 грн.;

-№ 0000192200 від 29.10.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, заявленого позивачем в декларації за серпень 2015 року, на суму 15 139 грн.

Згідно акту перевірки підставами для висновку про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого позивачем в декларації за серпень 2015 року у сумі 319 398 грн., стали відсутність платіжного документу про сплату ПДВ митним органам, оприбуткування ввезених іноземним інвестором саджанців лохини по рахунку 108 "Багаторічні насадження" замість рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи", висадження багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства без зміни угідь та наявності проектно-кошторисної документації, уточнення значення р.16.3 декларації 0110 на 334130 грн. без надання підтверджуючих документів щодо здійснення операцій із вивезення сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту.

Позивачем відповідно до Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року (поданий 20.08.2015 року) до складу податкового кредиту червня 2015 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 319 938,00 грн., що був сплачений при ввезенні на митну територію України необоротних активів - саджанців лохини (голубики) вік 2 роки, в горщиках 2 л - 20 800 шт., як внесок в статутний фонд від іноземного інвестора (учасника товариства - позивача) - товариства з обмеженою відповідальністю "GL Bau GmbH".

Факт надходження вказаних необоротних активів - саджанців лохини (голубики) підтверджується митною декларацією № 101060000/2015/004419 від 07.04.2015 з відтиском штампа про проходження митного контролю.

Крім того, судом встановлено, що при їх розмитненні згідно з штампом Житомирської митниці від 07.04.2015 сплачено податок на додану вартість у загальній сумі 319 398,47 грн., який в послідуючому і було включено до складу податкового кредиту червня 2015 року.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту, окрім іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Отже, вказаною нормою Податкового кодексу України прямо передбачено право платників податків віднести до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за операціями із ввезення на митну територію України необоротних активів як внеску до статутного фонду.

Змістом п.3.3 та 3.6 акту перевірки Відповідач підтверджує операцію із імпорту саджанців лохини як внесок до статутного фонду згідно митної декларації № 101060000/2015/004419 від 07.04.2015р. зі сплатою податку на додану вартість в сумі 319398 грн. та доходить висновку, що саме ця операція і стала причиною від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Право на податковий кредит згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України виникає при придбанні необоротних активів, при цьому без залежності від обраного порядку оприбуткування в бухгалтерському обліку.

І основні засоби, і довгострокові біологічні активи, відповідають визначенню необоротних активів, наведеному в п.3 П(с)БО-1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Враховуючи, що саджанці лохини (голубики) здатні приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців, та через це не відповідають визначенню - оборотні активи, вони являються необоротними активами.

На підставі наведеного суд дійшов обґрунтованих висновків, що відповідачем протиправно поставлено право позивача на формування податкового кредиту та заявлення сум від'ємного значення для бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку, в залежність від варіанту їх бухгалтерського обліку.

Необгрунтованим є також висновок податкового органу про відсутність права на податковий кредит та бюджетного відшкодування за операцією із ввезення на митну територію України саджанців лохини (голубики) як внесок до статутного фонду на тій підставі, що висадження багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства здійснено без зміни угідь та виготовлення проектно-кошторисної документації.

Податковим органом не спростовано ні реальність операції із ввезення на митну територію України необоротного активу у вигляді саджанців лохини (голубики) як внесок до статутного фонду, ні факт сплати податку на додану вартість за наявною митною декларацією. Предметом даного позову є оподаткування ПДВ операції із ввезення необоротних активів, а не операції із вирощування чи реалізації продукції, яка в майбутньому може мати місце, тому висновки податкового органу про висадження багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, але без зміни угідь та виготовлення проектно-кошторисної документації, є безпідставними, адже згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит не поставлений в залежність від вказаних обставин.

Висновок податкового органу про уточнення позивачем значення р.16.3 декларації 0110 на 334130 грн. без надання підтверджуючих документів щодо здійснення операцій із вивезення сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту спростовується змістом акту перевірки, адже в п.3.6 на стор.6 акту перевірки відповідач підтверджує факт сплати митному органу податку на додану вартість в сумі 319 398 грн., а в п.3.3 вказує, що саме імпорт саджанців був причиною виникнення від'ємного значення, а не експорт.

Відповідно до п.180.1 ст.180 та пп. "в" п.185.1 ст.185 ПКУ, операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України є платником податку для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п..190.1 ст.190 Податкового кодексу України, базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

При цьому, в силу положень пп.41.1.2 п.41.1 ст.41 ПКУ, митні органи є контролюючими органами щодо сплати мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

В силу вимог п.206.1 ст.206 ПКУ при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Таким чином, операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, та сплачується до або на дату подання вантажної митної декларації до контролюючого органу, яким в даному випадку є митний орган.

Відповідно до положень абз.2 пункту 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Пунктом 187.8 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності до вимог п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку на підставі митної декларації, а не платіжного документу.

Для виникнення права на податковий кредит, визначальною є сплата такого податку до Державного бюджету згідно з пунктом 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України та наявність митної декларації згідно п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України.

Митна декларація надавалась відповідачу під час проведення перевірки, що підтверджується змістом акту.

Тому протиправним є твердження податкового органу про ненадання платіжного документа на сплату митним органам як підстави для невизнання податкового кредиту, а висновок про порушення платником податку вимог п.198.1 ст. 198 ПК України - безпідставним.

Відповідно до вимог п.200.4 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі додатку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З дотриманням вищевказаних вимог податкового законодавства, позивачем відповідно до Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року (поданий 20.08.2015) відображене від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі - 334 130 грн., з них:

- від'ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі - 319 938,00 грн. ( сума ПДВ сплачена при ввезенні на митну територію України необоротних активів - саджанців лохини (голубики));

- від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі - 15 139 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.200.4 ст.200 ПКУ є протиправним.

Згідно постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 2а/0570/17001/2012, суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що не передбачено бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. За таких обставин рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 N 39 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість".

Пунктом 7 Порядку визначено, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За приписами п. 8 Порядку, Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Згідно з п. 9 Порядку, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, повний захист порушених прав позивача на отримання бюджетного відшкодування можливий лише з наданням органу державної казначейської служби:

- органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку - висновку про суми відшкодування податку на додану вартість;

- Державною фіскальною службою - узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000192200 від 29.10.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму - 15139 грн., то суд погоджується із позивачем, що податковим органом встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 319398 грн. (частина перша пункту 3.16 на стор.7 акту перевірки).

На підставі встановленого завищення податкового кредиту на загальну суму 319398 грн. податковий орган виніс податкове повідомлення - рішення 0001862200 від 28.10.2015 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого позивачем в декларації за серпень 2015 року, у сумі - 319 398 грн.

Відтак висловлене у резолютивній частині акту перевірки (стор.10) твердження про завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2015 року в сумі 15139 грн., є таким, що не підтверджується змістовою частиною акту перевірки.

Питання оформлення матеріалів документальних перевірок врегульовано Наказом Державної податкової адміністрації "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" №984 від 22.12.2010. (далі також - Порядок №984).

Відповідно до п.3 Порядку №984, результати документальних перевірок у разі встановлення під час перевірки порушень оформлюються у формі акта. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку №984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідач в описовій частині акту перевірки не навів жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують факт порушення позивачем податкового законодавства, а обмежився лише констатацією факту у висновку за актом перевірки.

Констатування факту порушення податкового законодавства без його належного обґрунтування при складанні акту перевірки, є протиправним.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2015 року в сумі 15139 грн., належним чином не обґрунтований в акті перевірки, а тому податкове повідомлення - рішення № 0000192200 від 29.10.2015 року підлягає скасуванню, як протиправне.

Згідно зі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції: №0001862200 від 28.10.2015 року та № 0000192200 від 29.10.2015 року.

Зобов'язати Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області подати до Головного управління Державної Казначейської служби в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 319 398 (триста дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн.;

Зобов'язати Державну фіскальну службу України подати до Головного управління Державної Казначейської служби в Житомирській області узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з урахуванням висновку про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Дівочки - сад" податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 319 398 (триста дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн..

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча суддя О.П. Сичова

Суддя М.Ф.Нагірняк

Суддя Г.В.Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 01 квітня 2016 р.