Постанова № 56942630, 31.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 876/10301/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2014 року Державне підприємство «Мукачівське лісове господарство» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000772201 від 27 лютого 2014 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося Державне підприємство «Мукачівське лісове господарство» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем всупереч норм чинного законодавства. Так податковим органом під час перевірки виявлено порушення позивачем п. 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що підприємством зайво віднесено витрати по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Однак, апелянт вважає, що правомірно включив до витрат виробництва витрати, понесені з створення лісових культур, посадки, догляду за лісом безпосередньо у звітному періоді їх понесення. Зазначив, що ліс не є біологічним активом, тому, що його продукція не є сільськогосподарською, що є визначальним для визнання біологічного активу.

Особи, які беруть участь у справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Мукачівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» з питань повноти нарахування та сплати податку на прибуток, частини прибутку, що підлягає сплаті до бюджету державними унітарними підприємствами та збору за спеціальне використання лісових ресурсів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки інспекцією складено акт № 274/22-00/22114595 від 26.02.2014 р.

Згідно цього акту перевіркою встановлено, що в порушення пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України підприємством зайво віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати в сумі 205400 грн. в тому числі: 1 квартал 2012 р. - 24600 грн., 2 квартал 2012 р. - 120500 грн., 3 квартал 2012 р. - 30800 грн., 4 квартал 2012 р. - 64500 грн., які повинні відображатися на субрахунку 155 «придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів», та обліковуватись за первісною вартістю на субрахунку 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю» з відповідним віднесенням затрат у вигляді амортизаційних відрахувань з мінімально допустимим строком корисного використання сім років.

27 лютого 2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування на суму 64701 грн., з яких 43134 грн. - основний платіж та 21567 грн. - штрафна санкція.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зумовлених віднесенням сум витрат щодо заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями до валових витрат підприємства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, підставою для донарахування визначених сум у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях стало неправильне, на думку податкового органу, відображення позивачем витрат по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями в складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Статтею 64 цього Кодексу передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, в тому числі: - забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; - забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; - здійснювати відтворення лісів.

Згідно п. 10 Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України», затвердженої наказом Міністерства лісового господарства від 17.07.1996 р. № 72 (чинної на час виникнення спірних відносин), витрати на посадку та вирощування лісових насаджень роботи з штучного лісовідведення, до якого відносяться роботи із садіння та догляду за лісом, доповнення лісових культур, обробіток ґрунту під лісові культури, створення і вирощування плантацій та інші витрати з лісовідновлення, відносяться до основного виробництва підприємств лісового господарства України.

Згідно з ч. 11 цієї ж Інструкції усі витрати, понесені підприємством на виробництво вказаної продукції, включаються до собівартості окремих видів продукції, об'єктів робіт, послуг чи окремих виробів, виготовлених індивідуальними замовленнями.

Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що роботи по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки та догляду за молодими насадженнями лісових культур не є створенням біологічних активів, а є обов'язковими заходами у процесі господарської діяльності позивача щодо ведення лісового господарства, тому такі витрати правомірно віднесені до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Натомість, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства грунтуються на тому, що витрати позивача на заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями лісових культур повинні відображатися на субрахунку 155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів», а бухгалтерський облік таких активів має здійснюватись з застосуванням норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18 листопада 2005 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18 листопада 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 року за № 1456/11736 норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо сільськогосподарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» положення (стандарт) 30 не поширюється на сільськогосподарську продукцію, що зберігається після її первісного визнання; продукти переробки сільськогосподарської продукції, біологічні активи, не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю. Приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції наведені в додатку до Положення (стандарту) 30.

Суд зазначає, що дане положення розповсюджується на сільськогосподарські підприємства.

Позивач є лісогосподарським підприємством, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також копією Статуту, що міститься в матеріалах справи, а тому Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» не може поширюватися на ДП «Мукачівське лісове господарство».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями лісових культур відносяться до витрат на основне виробництво та включаються згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів.

З урахуванням зібраних по справі доказів, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і спростовують висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому спірне податкове повідомлення-рішення слід скасувати.

Пунктом четвертим частини 1 статті 202 КАС України передбачено, що підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі № 807/1719/14 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0000772201 від 27 лютого 2014 року.

Стягнути з Мукачівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» сплачений ним судовий збір в сумі 2740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень 50 (п'ятдесят) копійок, згідно платіжних доручень № 5851 від 13 травня 2014 року та № 7426 від 14 жовтня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 05 квітня 2016 року.