Ухвала суду № 56942488, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/22510/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Демидовська А.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20.01.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (зі змінами) та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі інвалідності відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 240 000 грн.

- зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування і виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, встановленої ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на день встановлення інвалідності з врахуванням щомісячної грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій».

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.01.2016 позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови КМ України від 28.05.2008 №499; зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності, з врахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Не погоджуючись з постановою Міністерство оборони України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби з 12.09.1999.

06.11.2013 позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААВ №583820 від 06.11.2013.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги в порядку, встановленому постановою КМ України № 499 від 28.05.2008 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Одеський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України листом №8993 від 19.11.2015 відмовив позивачу в перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги.

У зв'язку з вказаним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надано докази, що підтверджують настання у нього інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, а тому з дати встановлення II групи інвалідності позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відмовляючи в перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, вищезазначеною статтею передбачено право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, але в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 № 499.

Підпунктом 2 пункту 2 вищенаведеного Порядку (в редакції, яка діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, виплачується одноразова грошова допомога інвалідам II групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Абзацом 2 пункту 2 вказаного Порядку встановлено, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №21-563а14 від 10.03.2015.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не сплачено позивачу одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності, яка передбачена вищенаведеним Порядком, та у розмірах відповідно до встановленої позивачу групи інвалідності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги необхідно здійснити у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного, зокрема, вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», оскільки щомісячна грошова винагорода, яка встановлена для військовослужбовців вказаною постановою №889 входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті позивачу повинен обраховуватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовця на момент встановлення втрати працездатності (встановлення інвалідності).

Вказана правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2015 у справі № К/800/11494/15.

Апелянт в апеляційні скарзі посилався на те, що оскільки позивачем оскаржуються дії Міністерства оборони України, то даний спір має розглядатися окружним адміністративним судом у складі трьох суддів.

З приводу зазначено, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із посиланням на яку позивач просить зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу, визначає, зокрема, підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена частиною 4 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Аналогічну правову позицію наведено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 у справі № К/800/15929/15 та від 29.10.2015 у справі №К/800/82719/13.

Щодо доводів апелянта про те, що Міністерство оборони України не приймало рішення за зверненням позивача, а відповідь надав Одеський обласний військовий комісаріат, що свідчить про те, що Міністерством оборони України не вчинено жодних протиправних дій відносно позивача, колегія суддів зазначає, що оскільки заяву про виплату одноразової грошової допомоги позивач адресував саме до МО України через Одеський обласний військовий комісаріат, а відповідно до частини 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обов'язок щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги покладено на МО України, то фактично йдеться про відмову у нарахуванні допомоги з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 у справі № К/800/26489/15.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру (визнати неправомірними дії Міністерства оборони України; стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу; зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування і виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 0,4) х 3 = 1 461, 60 грн. А ставка судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 607, 76 грн. (1461, 60 х 110 %).

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також те, що відповідачем 15.03.2016 долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 248/10 від 04.02.2016 про сплату судового збору в розмірі 1212, 64 грн., колегія суддів зазначає, що відповідачу потрібно доплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 395, 12 грн. (1 607, 76 грн. - 1212, 64 грн.).

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20.01.2016 - без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 395, 12 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.