Постанова № 56942343, 05.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р. Справа № 814/3685/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Павлюк К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Бая" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бая" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство "Бая" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №2/14-02-15-01-21 від 07 вересня 2015 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі приватного підприємства "Бая" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги приватного підприємства "Бая", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ПП "Бая" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульподібних; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників та інше.

З 12 грудня 2002 року ПП "Бая" зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

З 01 січня 2009 року ПП "Бая" зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

02 жовтня 2014 року ПП "Бая" надало до ДПІ у Ленінського району м. Миколаєва копії договорів суборенди земельних ділянок площею 5644, 96 га на території Ширяївського району Одеської області та площею 6218 га на території Хорольского району Полтавської області - між ПП "Бая" та ТОВ "Фаст Розвиток".

Протягом 2014-2015 року, ПП "Бая" звітувало у звітах ф№4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур" під урожай 2014 року, а також звітів ф№29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" про вирощення врожаю у тому числі з земельних ділянок орендованих у ТОВ "Фаст Розвиток" на території Ширяївського району Одеської області та на території Хорольского району Полтавської області.

В подальшому, податковим органом з'ясовано, що земельні ділянки на територіях Хорольского району Полтавської області та Ширяївського району Одеської області у ТОВ "Фаст Розвиток" відсутні, а зазначені договори відповідними відділами Держземагентства не реєструвались.

Крім того, надані ПП "Бая" договори №ДСЗ-01 від 25 квітня 2014 року та №ДСЗ-02 від 30 квітня 2014 року з ТОВ "Фаст Розвиток" не містять інформації про об'єкт оренди - відсутній його кадастровий номер, конкретне місце розташування, що прямо суперечить вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

14 квітня 2015 року начальником ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва видано наказ №136 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Бая".

15 квітня 2015 року службовими особами ПП "Бая" було відмовлено у допуску ревізорів до проведення позапланової виїзної перевірки.

07 вересня 2015 року ДПІ у Ленінського району м. Миколаєва складено "Результати опрацювання зібраної податкової інформації" №2228/7/14-02-22-02-10, відповідно до яких встановлено, що ПП "Бая" декларував реалізовану сільськогосподарську продукцію, як самостійно вирощену на орендованих полях, у тому числі на території Ширяївського району Одеської області та на території Хорольского району Полтавської області. Враховуючи те, що відомості про наявність у ПП "Бая" зазначених земельних ділянок не підтверджені, неможливо підтвердити реальність здійснення операцій з вирощування в 2014 році цієї продукції та операцій з реалізації цієї продукції в 2015 році.

07 вересня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято рішення №2/14-02-15-01-21 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських послуг становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних місяців.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач формував протягом 2014-2015 років питому вагу більше 75% вартості сільськогосподарських послуг всіх товарі/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних місяців, за рахунок сільськогосподарської продукції начебто вирощеної власними силами на орендованих у ТОВ "Фаст Розвиток" земельних ділянках на території Ширяївського району Одеської області та на території Хорольского району Полтавської області, які є непідтвердженими, відповідач мав право на прийняття рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п.209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським товаровиробником вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом п.п.209.15.2 п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що діяльність у сфері сільського господарства: а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п.209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (п.209.7 ст. 209 Податкового кодексу України).

З наведених норм слідує, що основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 209 Податкового кодексу України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, надання сільськогосподарських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні №2/14-02-15-01-21 від 07 вересня 2015 року податковим органом зазначено, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно та зазначено, що перше число місяця, в якому було допущено перевищення є 01 січня 2014 року.

Тобто, колегія суддів вважає, що для висновків стосовно перевищення ПП "Бая" в січні 2014 року необхідно враховувати показники попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а саме період з січня 2013 року по січень 2014 року.

Натомість, судом першої інстанції при вирішенні спірного питання не були враховані висновки акта перевірки №2344/14-02-2201/32283343 від 09 липня 2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Бая" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2014 року", відповідно до яких податковим органом не встановлено порушення п.209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме не встановлено перевищення 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг) у зазначений період.

Більш того, у вказаному акті не вказується про відсутність первинних документів підтверджуючих реальність сільськогосподарських операцій та необхідних трудових ресурсів.

Таким чином, висновки податкового органу про перевищення ПП "Бая" 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг протягом 12 послідовних місяців, а саме з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року є безпідставними, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Крім того, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Бая" з ТОВ "Фаст Розвиток" були укладені договори суборенди об'єкту оренди (земельних ділянок), зокрема, №ДСЗ-01 від 25 квітня 2014 року (земельна ділянка площею 6218,00 га в Хорольському районі Полтавської області) та №ДСЗ-02 від 30 квітня 2014 року (земельна ділянка площею 5644,96 га в Ширяївському районі Одеської області) (1 том а.с.241-244).

Проте, податковий орган складаючи результати опрацювання зібраної податкової інформації №2228/7/14-02-22-02-10 від 07 вересня 2015 року дійшов до висновку щодо відсутності інформації про користування ПП "Бая" земельних ділянок на території Ширяївського району Одеської області площею 5644,96 га та на території Хорольського району Полтавської області площею 6218,00 га, оскільки укладені договори не зареєстровані в установленому порядку.

Колегія суддів вважає, що зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією у розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано той факт, що договори №ДСЗ-01 від 25 квітня 2014 року та №ДСЗ-02 від 30 квітня 2014 року, на які посилається податковий орган були укладені в період, який не повинен бути врахований при визначенні вартості сільськогосподарських товарів/послуг, оскільки таким періодом є січень 2013 року - січень 2014 року.

Варто також визнати необґрунтованими доводи податкового органу про відсутність у підприємства документального підтвердження наявності основних засобів, оскільки як вбачається з результатів опрацювання зібраної податкової інформації №2228/7/14-02-22-02-10 від 07 вересня 2015 року щодо ПП "Бая" з питань проведення фінансово-господарських операцій за звітні періоди декларування ПДВ з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2015 року, на підставі яких було прийнято рішення №2/14-02-15-01-21 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, податковим органом фактично не була досліджена фінансово-господарська документація підприємства, оскільки не була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, тобто ці висновки зроблені на контролюючим органом на припущеннях та без урахування відповідних доказів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №2/14-02-15-01-21 від 07 вересня 2015 року, яким апелянта виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Бая" задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства "Бая" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №2/14-02-15-01-21 від 07 вересня 2015 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 квітня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний