Ухвала суду № 56941806, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17846/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, за участю третьої особи: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.05.2006 між ОСОБА_2 та АТ «ВА Банк» укладено кредитний договір у розмірі 47 000 доларів США (а.с. 10-12).

01 липня 2015 року позивач звернувся до Національного банку України із запитом, який отримано останнім 06.07.2015 за вх. № ЗП/526/794, відповідно до якого просив повідомити чи подавалась заява на міжбанківську валютну біржу ВАТ «ВА Банк» та чи надходила заявка від 10.05.2006 про продаж на такій біржі доларів США у сумі 47 тис. від заявника через банк і купівлю гривні (а.с. 28-29).

За результатами розгляду, в тому числі вказаного запиту, відповідач листом від 10.07.2015 №40-01008/97955 повідомив, що інформація щодо операцій фізичних осіб-клієнтів комерційних банків не відображається у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України (а.с. 9).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки запитувана позивачем у запиті від 01.07.2015 інформація у НБУ відсутня та відмова відповідача в задоволенні запиту позивача є обгрунтованою, тому правові підстави для визнання протиправною бездіяльності НБУ та зобов'язання останнього надати інформацію на запит позивача від 01.07.2015 відсутні.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У відповідності до п. 1 Розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №281) це Положення встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

Пунктом 4 Розділу I Положення №281 визначено, що міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.

Згідно з п. 5 Розділу I Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

При цьому, колегія суддів зауважує, що суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи. Суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і порядку, передбачених Положенням №281.

Відповідно до п. 16 Розділу II Положення №281 суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Разом з тим, пунктом 17 Розділу II Положення №281 встановлено, що порядок проведення Торговельної сесії визначається окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281 затверджено Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів (далі - Правила №281), згідно з п. 2.1 яких (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії (далі - Заявка) незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні. Заявка підписується керівником банку (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) і подається до Національного банку України в установлений ним термін.

Відповідно до п. 2.2 Правил №281 Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129 (зі змінами)] (далі - Класифікатор), та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на п. 2.5 Правил №281 не приймається до уваги, оскільки станом на день укладання договору 10.05.2006 вказаний пункт був відсутній, та дані Правила ним доповнено лише постановою Правління Національного банку України від 03.05.2007 №156, яка набрала чинності 16.07.2007.

Разом з тим, Правилами №281 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин не передбачено вимог щодо подання суб'єктами ринку до НБУ заявок їх клієнтів на купівлю/продаж іноземної валюти.

Згідно з Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 №124 інформація щодо здійснених банками операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти відображалась у щоденній статистичній звітності за формою №520 «Інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України». Така інформація надавалась банками в узагальненому вигляді і не містила інформації щодо операцій в розрізі конкретних клієнтів.

Таким чином, запитувана позивачем інформація у Національного банку України була відсутня.

Крім того посилання на п.2.1 та п.2.4. Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених Постановою Національного банку України №150 від 15.04.1998 колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки вказані Правила втратили чинність 18.03.1999 згідно Постанови НБУ №127 від 18.03.1999.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки запитувана ОСОБА_2 інформація у Національного банку України відсутня, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.