Ухвала суду № 56938270, 31.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 647/2258/15-ц Головуючий в І інстанції Миргород В.С. Номер провадження 22-ц/791/968/16 Доповідач: Стародубець М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від «08» лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, Служба у справах дітей Деснянської районної державної адміністрації в м.Києві, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що у 14 липня 2012 року уклала з відповідачем шлюб, в період якого 15 листопада 2013 року у них народився син ОСОБА_5.

До народження дитини сторони відвідували Християнську церкву Повного Євангелія «Слово Життя», де на теперішній час відповідач є заступником пастиря церкви.

Оскільки під час вагітності та після народження дитини вона переглянула своє відношення до церкви й відмовилася вступати до релігійної організації, членом якої є її чоловік, між ними постійно стали виникати сварки, свідками яких ставали малолітні діти, що негативно впливало на їх психічний стан.

Посилаючись на те, що шлюб розпався, вона зі спільною дитиною проживають окремо від відповідача, який матеріальної допомоги на утримання і виховання сина не надає, просила суд розірвати шлюб, визначити місце проживання дитини разом з нею та стягнути з батька сина на її користь аліменти на утримання дитини до досягнення нею повнолітнього віку щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн.

ОСОБА_5 предявив в суді зустрічний позов до ОСОБА_6 про визначення місця проживання сина разом з ним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що мати дитини має психічні вади зі здоровям, не має власного житла та не може у звязку з цим забезпечити нормальне виховання сина.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2016 року суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6

Розірвав укладений між сторонами шлюб, визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з його матірю ОСОБА_6 за місцем проживання останньої: АДРЕСА_1.

Стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 500 грн. щомісячно з урахуванням індексації до досягнення сином повноліття, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.09.2015 року.

Допустив негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду в частині визначення місця проживання дитини з матірю скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позов, зазначаючи, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, хибно витлумачив і застосував наведені в рішенні суду правові норми та неправильно вирішив спір в частині заявлених ним позовних вимог.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 просить її відхилити, а рішення суду, як таке, що відповідає вимогам закону та інтересам малолітньої дитини, залишити без змін.

Заслухавши доповідача, і осіб, які зявилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 14.07.2012 року зареєстрували шлюб, що підтверджується актовим записом №887, зробленим Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сімї.

15 листопада 2013 року у них народився син ОСОБА_5.

Після припинення шлюбних відносин, дитина залишилась проживати з матірю, чого сторони не заперечували.

Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи не було встановлено виняткових обставин, за яких дитина може бути розлучена з матірю, та передбачених ч.2 ст. 161 СК України обставин, які б виключали можливість залишення дитини з матірю. При цьому враховано сукупність всіх обставин, які є позитивними для проживання дитини з матірю.

Нормами ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, частинами 2,3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України визначено, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Таких обставин судом не встановлено.

У висновку органу опіки і піклування Бериславської районної державної адміністрації від 03 грудня 2015р. визнано за доцільне проживання дитини сторін із матірю, беручи до уваги акт обстеження умов проживання малолітнього, висновок про його стан здоровя, дохід родини, харчування хлопчиком частково грудним молоком.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, правильно зауважив та розяснив ОСОБА_5, що він, як батько, не розлучається з сином, батьківських прав та можливості приймати участь у вихованні сина, спілкуванні з ним не позбавлений.

Крім того, необхідно зазначити, що питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, у разі зміни обставин, може бути в майбутньому переглянуте.

Посилання апелянта в скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував відсутність у ОСОБА_6 гідного матеріального достатку, оскільки остання з двома дітьми живе на кошти по допомозі на новороджену дитину та аліменти, які отримує на першу дитину, а він є людиною матеріально забезпеченою, не можуть бути підставою для зміни визначеного судом місця проживання дитини у звязку з тим, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Крім того, у вказаному вище висновку органу опіки і піклування Бериславської районної державної адміністрації засвідчено факт створення ОСОБА_6 всіх необхідних умов для належного розвитку та проживання дитини, повноцінного харчування, забезпечення одягом і взуттям, іграшками та іншими необхідними речами. Сімя проживає у винайманій квартирі на підставі договору безоплатного користування житловим приміщенням від 05 вересня 2015 року. Вказані факти мають істотне значення у вирішенні спірного питання, а доказів на їх спростування суду не надано.

Доводи ОСОБА_5 щодо відхилень у психічному здоровї ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, відповідно висновку про стан здоровя від 20 листопада 2015 року, наданого комунальним підприємством «Бериславською центральною районною лікарнею» /а.с. 109/, ОСОБА_6 є психічно здоровою. Згідно повідомленню від 18 листопада 2015 року вона на диспансерному обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Наявність факту виклику швидкої допомоги для ОСОБА_6, на який посилається ОСОБА_5, не може свідчити про психічні розлади у останньої, оскільки в картці виїзду швидкої допомоги №11А26082015 зазначено попередній діагноз «Без психозу» та відмічено про спокійну поведінку, правильне та логічне пояснення нею обставин.

Хибними є доводи відповідача з приводу того, що судом в основу прийняття рішення покладено принцип Декларації прав дитини, яка не є частиною законодавства Україні. Декларація прав дитини прийнята резолюцією №1385 Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, є міжнародним документом, який закріплює права дитини та містить рекомендаційний характер, посилання на яку не суперечить нормам законодавства України. Крім того, при посиланні на принцип Декларації прав дитини, судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі норм Конституції України, Сімейного кодексу України, Конвенції з прав дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, висновку органів опіки та піклування й аналізу обставин у справі і за основу взято саме інтереси дворічної дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, вважає їх правильними. Вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини встановлено судом повно та обєктивно. Матеріали справи містять належні докази про доцільність визначення проживання малолітньої дитини саме з матірю.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені безпосередньо при перегляді справи судом апеляційної інстанції.

Висновок органу опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації щодо визначення місця проживання дитини з матірю, який є достатньо обґрунтованим, правильним й таким, що не суперечить інтересам дитини, є ширшим за змістом ніж інші засоби доказування, які не можуть нести в собі правової оцінки обставин справи, тому допит вказаних апелянтом свідків, покази яких з приводу спірного питання є їх субєктивним баченням, на думку колегії суддів, є недоцільним.

В решті рішення суду не оскаржувалося, тому за правилами, встановленими процесуальним законом, колегією суддів не переглядалося.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303,307-308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.П. Стародубець

Судді: Л.П. Воронцова

ОСОБА_3