Ухвала суду № 56936976, 04.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2946/16

Головуючий у першій інстанції Драгомерецька К. П.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Бабій А.П., Станкевича В.А.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерко товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника публічного акціонерко товариства комерційний банк «Приватбанк» - Гринь Костянтина Андрійовича на заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2016 року,

встановила:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.09.2012 р. відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення вимог договору відповідач зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку із чим, станом на 31.10.2015 р., має заборгованість в сумі 15085,57 грн., яка складається з наступних сум: 1989,31 грн. - заборгованість за кредитом; 9251,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2650 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 - штраф (фіксована частина); 694,55 грн. - штраф (процентна складова). Позивач провис стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15085,57 грн. за кредитним договором та судові витрати: 1218,00 грн. - судовий збір.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2016 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь 11741 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором від 27.09.2012 р. та 950 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 2650 грн. - заборгованості за пенею та комісією відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2650 грн. - заборгованості за пенею та комісією представник позивача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в оспорюваній частині в зв'язку з тим, що воно постановлено в цій частині з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та незастосування закону який підлягає застосуванню і ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду, оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог. Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» - суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог рішення не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в частині яка оскаржується, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що 27.09.2012 р. відповідач подав до ПАТ КБ ««Приватбанк», Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ ««Приватбанк».

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. При укладенні даного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використовування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту ( п.1.1.2.7 Умов).

Згідно п.2.1.1.7.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн. + 5% від суми позову.

ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з позивачем, внаслідок чого, у нього, станом на 31.10.2015 року, перед кредитором виникла: заборгованість по кредиту в сумі 1989,31 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 9251,71 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі 2650 грн.

Доказів погашення існуючої за вищевказаним кредитним договором заборгованості або її зменшення порівняно із розрахунками, наданими позивачем, на час розгляду справи судом відповідач не надав, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги банку про стягнення з боржника окрім вказаних штрафів розмірі 500грн., ще й процентної складової (5% від суми позову), як це передбачено умовами та правилами позивача надання банківських послуг та споживчого кредиту, не підлягає до задоволення за необгрунтованістю.

Також суд першої інстанції зазначив, що стосується стягнення заборгованості з пені та комісії за користування кредитом в сумі 2650,00 грн., не підлягає задоволенню, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом, однак доданий розрахунок цієї суми є загальним для комісії та пені (суми комісії та пені в розрахунку зазначені в загальній колонці). Разом з цим, комісія та пеня є різними поняттями, рівно як й підстави для їх обрахування. Зазначене свідчить про те, що заявлені банком вимоги в цій частині є неконкретними, під час розгляду справи позивачем не уточнені, окремі розрахунки заборгованості за комісіями та за пенею відсутні, тому в цій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором підтверджене доказами, виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання, передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, з відповідача на позивача підлягає стягненню сума заборгованості станом на 31.10.2015 року у розмірі 11741,02 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості задоволені частково, тому суд першої інстанції в порядку ст.88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь позивача понесених судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 950 грн. 02 коп.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2650 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а рішення суду першої інстанції в іншій частині, не є предметом розгляду справи.

Посилання в апеляційній скарзі, що 2650 грн. - заборгованості за кредитним договором в стягненні яких з відповідача суд першої інстанції відмовив є пенею, а стягнення пені в зазначеному розмірі відповідає умовам кредитного договору не відповідає обставинам справи та заявленим позивачем вимогам.

2 березня 2016 року у справі №6-2307цс15 Верховний Суд України зробив правовий висновок, в якому зазначив, що відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Позивачем до позовної заяви був наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 4) в якому зазначив, що 2650 грн. заборгованості за кредитним договором є сумою комісії та пені в розрахунку зазначені в загальній колонці. Однак остаточно в зазначеному розрахунку зазначив, що 2650 грн. є нарахованою комісією.

При розгляді справи в суді першої інстанції, позивачем не уточнювалися та не змінювалися позовні вимоги, позивачем не зазначалося та не надавалося розрахунку з зазначенням того, що 2650 грн. є пенею про, що зазначено в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково зазначив, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з позивачем, внаслідок чого, у нього, станом на 31.10.2015 року, перед кредитором виникла заборгованість за пенею та комісією в сумі 2650.00 грн., оскільки судом першої інстанції в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. Проте таке помилкове посилання не вплинуло на законність оскаржуваного судового рішення та не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

На підставі наведеного колегія відхиляє апеляційну скаргу, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерко товариства комерційний банк «Приватбанк» - Гринь Костянтина Андрійовича відхилити. Заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

А.П. Бабій

В.А. Станкевич