Рішення № 56936963, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/889/16

Головуючий у першій інстанції Максимович Г. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,

з участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи - Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наказів директора Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. за №33 та №46/0 «Про переміщення працівників підприємства» в частині переміщення та наказу №225/0-1 від 20.04.2015 року про звільнення незаконними та їх скасування, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», Профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту на рішення Іллічівського міського суду Одеської області 04 листопада 2015 року,

встановила :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання наказів директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015 р. за №33 та №46/0 «Про переміщення працівників підприємства» в частині переміщення та наказу №225/0-1 від 20.04.2015 року про звільнення не законними та їх скасування і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що наказами №33 та 46/О від 26.01.2015р. відповідач фактично здійснив переведення а не переміщення, в результаті якого відбулося зміна найменування посади яку вона займала та була прийнята на роботу, відповідач не мав правових підстав починаючи з 03.02.2015р. в зв'язку з її відмовою виконувати спірні накази, не допускати на роботу та не виплачувати заробітну плату. Так, звільнення відбулося без попередньої згоди Незалежної профспілки членом якої вона є, а тому вимушена була звернутись до суду.

Позивач просила суд поновити їй строк на оскарження наказу директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015р. за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2; визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису третього терміналу посади сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги, яку займала ОСОБА_2 незаконним та скасувати; визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015р. за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2 незаконним та скасувати; визнати наказ першого заступника директора підприємства від 20.04.2015р. за № 225/О-1 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати; поновити ОСОБА_2 в ДП «ІМТП» на посаду сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги третього терміналу; стягнути з ДП «ІМТП» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 03.02.2015р. по час постановляння рішення суду; рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі піддати до негайного виконання.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження наказу директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015р. за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2

Визнано наказ першого заступника директора ДП «ІМТП» від 20.04.2015р. за № 225/О-1 про припинення трудового договору звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст.40 КЗпП України незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_2 в ДП «ІМТП» на посаду сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги третього терміналу. Стягнуто з ДП «ІМТП» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 03.02.2015р. по 04.11.2015р. в сумі 67742,85 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, представник ДП «ІМТП» та голова Профспілка робітників морського транспорту ІМТП подали апеляційні скарги, в яких посилалися на неправильне застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права та порушення процесуального права.

При цьому ОСОБА_2 просила рішення суду змінити, визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015 року за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису першого терміналу посади сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги, яку займала вона незаконним та скасувати; визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015 року за № 46/0 про переміщення ОСОБА_2 незаконним та скасувати та поновити її в ДП «ІМТП» на посаді сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги першого терміналу, в іншій частині рішення залишити без змін.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що частково задовольняючи позов суд першої інстанції помилково виходив з того, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.07.2015 року по цивільній справі №22-ц/785/5713/15 встановлено, що обставину, що в ДП «ІМТП» на підставі наказів № 33 та 46/0 від 26.01.2015 року відбулося переведення працівників на третій термінал порту а не переміщення, а тому її позовні вимоги в частині стягнення визнання незаконними цих наказів, їх скасування та поновлення на перший термінал не підлягає задоволенню, адже вона не була учасником процесу по справі №22-ц/785/5713/15 та не була присутня при прийнятті апеляційним судом ухвали від 21.07.2015 року, а тому суд зобов'язаний був встановити обставини та досліджувати докази стосовно того, чи мало місце в даному випадку переведення чи переміщення її на третій термінал. Крім того, посилалася на те, що фактично підприємством було проведена зміна суттєвих умов праці та скорочення чисельності та штату працівників, та відповідач здійснив переведення а не переміщення позивачки на третій термінал порту з укладанням нового трудового договору на невизначений строк, при цьому в порушенні вимог трудового законодавства, не було попереджено про це позивача у встановлений законодавством строк.

Представник ДП «ІМТП» та голова Профспілки робітників морського транспорту ДП «ІМТП» в апеляційних скаргах просять рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та в цій частині постановити нове, яким відмовити у задоволені позову.

При цьому посилалися на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період з дати переміщення позивача до дати звільнення дійшов помилкового висновку про те, що мав місце вимушений прогул, адже неявка на роботу не є вимушеним прогулом, бо позивача було переміщено з дотриманням трудового законодавства на інше робоче місце із збереженням істотних умов праці на тому ж підприємстві в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості у межах тієї ж спеціальності та кваліфікації, що не потребує його згоди, при цьому позивач на свій розсуд визнав наказ про своє переміщення незаконним і за власним бажанням, порушуючи трудову дисципліну, не вийшов на роботу на третій термінал та не виконував будь-якої роботи. Крім того зазначили, що позивача було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці на підставі наказів № 33 та 46/0 від 26.01.2015 року, законність яких підтверджується рішеннями суду, які набрали законної сили, та її у встановлені законодавством строки було попереджено про наступне звільнення, але вона відмовилася від підпису про ознайомлення з попередженням, що зафіксовано підписами свідків. Також вказали, що міський суд належним чином не перевірив, чи повноважним був склад профкому, який приймав рішення про відмову в наданні згоди на звільнення та чи є обґрунтованим прийняте ним рішення та судом невірно розрахований середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також посилалися на те, що міський суд поновивши позивача на посаді сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги третього терміналу ДП «ІМТП» вийшов за межи позовних вимог, адже позивачем однією з позовних вимог було заявлено про поновлення на роботі на посаді сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги першого терміналу та позовні вимоги позивач не уточнював. Крім того голова Профспілки робітників морського транспорту ДП «ІМТП» вказав, що поновлюючи строки на оскарження наказів директора ДП «ІМТП», суд першої інстанції проігнорував те, що адміністрація порту не могла роз'яснити позивачеві його права на оскарження наказів на звільнення у судовому порядку, адже позивач на робоче місце не з'являвся та від ознайомлення з наказом відмовлявся, в зв'язку з чим поновлення судом процесуальних строків на оскарження він вважає безпідставним.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційні скарги представника ДП «ІМТП» та голови Профспілка робітників морського транспорту ІМТП частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення районного суду не відповідає.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 03.11.1994 року працювала в ДП «ІМТП» на різних посадах, в тому числі 02.12.2013 року була переведена на посаду сестри медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги першого терміналу (т.1 а.с.114-115).

22.08.2014 року між ДП «ІМТП» та ТОВ «Трансгрейнтермінал» була укладена угода про співробітництво) відповідно до якої передбачались соціальні гарантії працівникам третього терміналу, які будуть переведені до приватного підприємства в зв'язку з переданням в оренду державного нерухомого майна (т.1 а.с.15-16).

Відповідно до п.1 Угоди переведення працівників до приватного підприємства проводилось за їх бажанням.

23.01.2015 року ДП «ІМТП» було прийнято наказ за № 28 про зміни в організації виробництва і праці третього терміналу, яким передбачалось ліквідацію з 23.04.2015р. структурного підрозділу «3 термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис (т.1, а.с. 13).

26.01.2015 року ДП «ІМТП» виданий наказ № 33 «Про переміщення працівників підприємства», яким виключено зі штатних розписів структурних підрозділів (1,2,4 терміналів та Портових ремонтних майстерень) певний перелік робочих місць та посад, а в структурному підрозділі «З термінал» були введені робочі місця та посади, в тому числі посада «сестри медичної» кількістю 2 штатних одиниць(т.1, а.с.118-120). В наказі міститься посилання на необхідність забезпечення заходів щодо реорганізації підприємства згідно з Законом України «Про морські порти України», з метою підвищення ефективності виробничої діяльності ДП «ІМТП», а також у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, що пов'язані з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу «3 термінал».

В той же день, 26.01.2015 року ДП «ІМТП» видано наказ № 46-0, яким переміщені конкретні працівники підприємства, в тому числі і позивач, сестра медичної вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги (хоз.№1-1 термінал) було переміщено постійно з 02.02.2015 року сестрою медичною вищої категорії пункту з наркологічного контролю та сангігієндопомоги (хоз.№3 термінал) 3 терміналу, з оплатою за штатним розписом, ст. 32 КЗпП України, режим роботи - п'ятиденний робочий тиждень (т.1, а.с.111).

24.04.2015 року позивача було звільнено наказом № 225/О-1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (т.1 а.с.19).

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка відмовилась від переміщення та починаючи з 03.02.2015 року по 23.04.2015 року виходила на третій термінал на своє робоче місце з якого вона була переміщена. За цей період трудовий договорі, який діяв між позивачкою та відповідачем продовжував свою дію та не був розірваний, а тому у відповідача не було правових підстав не виконувати свої обов'язки та не нараховувати і не виплачувати позивачці заробітну плату. Крім того, позивачка була звільнена без попередньої згоди виборного органу Незалежної профспілки працівників ІМТП, членом якої вона є. Президія Незалежної профспілки відмовила в надані згоди на звільнення позивачки з ДП «ІМТП», що є підставою для поновлення на роботі.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

13.06.2013 року у зв'язку з набранням чинності Законом «Про морські порти України», на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року №133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту», наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 року №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України», була проведена реорганізації державних підприємств морського транспорту, в тому числі державного підприємства «Іллічівський морській торгівельний порт», шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, праві та обов'язків щодо них, та утворено державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Проведення реорганізації призвело до розподілу функцій між державними підприємствами морського транспорту, в тому числі ДП «ІМТП» та ДП «Адміністрація морських портів України», що кваліфікується як зміна в організації виробництва і праці.

31.07.2014 року відбулася спільна нарада ДП «ІМТП» з профспілками порту, на якій обговорювали зміни з реорганізації виробництва і праці третього терміналу ДП «ІМТП», та вирішили, що ДП «ІМТП» і Профспілки визнають та підтверджують, що укладання у передбаченому законодавством порядку Договору оренди державного нерухомого майна, за яким Підприємство (Компанія, Товариство) є орендарем державного нерухомого майна третього терміналу ДП «ІМТП» є фактом змін в організації виробництва і праці ДП «ІМТП»

Переміщення вважається законним, якщо відповідно ст.ст. 21, 31,32 КЗпП України, воно буде проводиться в межах умов трудового договору і не передбачає істотних його змін. Виходячи зі змісту цих норм, істотними умовами праці є система та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інші умови, які за умовами трудового договору слід вважати істотними.

Поняття «переміщення» визначено частиною другою ст.32 КЗпП України.

Відповідно до цієї норми не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника його переміщення на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

У разі переміщення трудова функція, найменування посади та робоче місце, на відміну від переведення, не змінюються. Змінюється лише робоче місце, структурний підрозділ (відділ), доручається робота на іншому механізмі чи агрегаті. Переміщення не потребує згоди працівника. Вказані роз'яснення містяться в п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року зі змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Змінами штатних розписів структурних підрозділів в 2015 році № 52/11.5, затвердженими першим заступником директора ДП «ІМТП», повністю підтверджується, що у зв'язку з виданням наказу від 26.01.2015 року № 33 на підприємстві ДП «ІМТП» не відбулось ні скорочення кількості посад, ні скорочення чисельності працівників, відповідно до яких 2 штатні одиниці «сестра медична вищої категорії» на 1 терміналі ДП «ІМТП» виключено, у той час, як на 3 терміналі введено 2 штатні одиниці «сестра медична вищої категорії» (т.1 а.с.103-106).

У відповідності до наказу №33 від 26.01.2015 року підприємство здійснило переміщення позивача, що у сенсі положень частини 2 статті 32 КЗпП України не потребує згоди ані працівника, ані профспілкового органу, членом якого є працівник.

Позивача було переміщено на тому ж підприємстві в інший структурний підрозділ, у межах посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням істотних та усіх інших умов праці.

Отже колегія суддів відхиляє доводи апелянта та вважає, що мало місце не переведення відповідно до частини 1 статті 32 КЗпП України, а переміщення, передбачене частиною 2 статті 32 КЗпП України.

Відповідно до даних трудової книжки позивача її було переміщено зі збереженням посади з одного структурного підрозділу до іншого в межах одного підприємства - відповідача ДП «ІМТП».

На ДП «ІМТП» діє посадова інструкція посади «сестра медична вищої категорії Пункту з наркологічного контролю та санітарно-гігієнічної допомоги», незалежно від терміналу (перший, другий, і т.д.) на якому працює цей спеціаліст. Вказана інструкція затверджена наказом директора порту від 05.06.14 року № 263, та є єдиною посадовою інструкцією посади «сестра медична вищої категорії Пункту з наркологічного контролю та санітарно-гігієнічної допомоги» на підприємстві. Зазначення у трудових книжках структурного підрозділу не є частиною найменування посад працівників, а є лише конкретизацією тимчасового закріплення працівників за певним структурним підрозділом підприємства-роботодавця, що здійснюється на виконання Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що переведення ОСОБА_2 здійснено відповідно до діючого законодавства.

Позивача завчасно, не пізніше ніж за два місяці, було попереджено про наступне вивільнення листом №86/11.2-10 від 20.02.2015 року. Позивача було ознайомлено з попередженням, але підписувати його вона відмовилась, що зафіксовано підписами свідків (т.1, а.с. 121). Згоду на переведення на запропоноване вакантне місце у ДП «ІМТП», або згоди на звільнення за переводом до ТОВ «Трансгрейнтермінал» за п. 5 ст. 36 КЗпП України позивач ОСОБА_2 не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених ст. ст. 43, 43-1 КЗпП України, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, установлених ст. 252 КЗпП України.

Судом встановлено, що ДП «Іллічівський морській торгівельний порт» звертався до Незалежної профспілки працівників порту ІМТП 08.04.2015 року № 321/11.2-10 щодо надання інформації про членство працівників ДП «ІМТП», в первинних профспілкових організаціях Незалежної профспілки працівників порту, в тому числі ОСОБА_2 (т.1 а.с.198-200). Листом № НП 70/25 від 10.04.2015 року голова Незалежної профспілки відмовив у наданні зазначеної інформації. (т. 1, а.с.122)

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол № 20 засідання Президії Незалежної профспілки працівників «ІМТП», з якого вбачається що профспілкою розглядалося питання щодо надання згоди на звільнення працівників порту, в тому числі ОСОБА_2, за результатами розгляду якого, відмовлено в наданні згоди на його звільнення з ДП «ІМТП» по ст. 1 ст. 40 КЗпП України. (т.2, а.с.43)

Проте, зазначене рішення Президії Незалежної профспілки працівників «ІМТП» про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору в порушення вимог ч. 7 ст. 43 КЗпП України взагалі необґрунтовано.

На виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 27.01.2016 року Президія Незалежної профспілки працівників «ІМТП» надала Протокол №6 засідання Президії Незалежної профспілки працівників «ІМТП», з якого вбачається що профспілкою розглядалося питання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_2, за результатами розгляду якого, відмовлено в наданні згоди на його звільнення з ДП «ІМТП» по ст. 1 ст. 40 КЗпП України. (т.2, а.с.178-180).

Проте, дослідивши зазначене рішення Президії Незалежної профспілки працівників «ІМТП» про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, колегія суддів вважає, що дане рішення необґрунтовано.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (ч. 5 п. 15) роз'яснено, що коли судом буде встановлено факт звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Вказана норма кореспондується з приписами ч. 7 ст. 43 КЗпП України відповідно до якої рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що звільнення ОСОБА_2 здійснено відповідно до діючого законодавства.

Висновки суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими виходячи з наступного.

Позивач, не виконавши наказ № 46-0 від 26.01.2015 року, порушив трудову дисципліну, а саме: ст. 139 КЗпП України, відповідно до якої, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни...; п 2.2.4 Колективного договору ДП «ІМТП», а саме, дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ( Іллічівського морського торговельного порту, не допускати порушень трудової дисципліни, розділ III «Основні зобов'язання працівників порту» - дотримуватись дисципліни труда, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, не допускати прогулів і т.д.

Статтями 1,2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку. Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової у документації зі статистики праці». У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу (за допомогою умовних позначок - шифрів). Відповідно в табелі обліку робочого часу третього терміналу з 03.02.2015 року по 24.04.2015 рік позначається - неявка з нез'ясованих причин (т.1 а.с. 112-113). Крім того, згідно Акту від 04.02.2015 року, Максимюк JI.O. відмовилась давати пояснення з приводу невиходу на роботу на 3 термінал (т.1 а.с. 116). Оскільки відмітки про відпрацьований час у табелі Максимюк JI.O. відсутні, то і відсутні підстави для нарахування і виплати заробітної плати.

Також колегія суддів вважає неналежними доказами акти про перебування Максимюк JI.O. на робочому місті (т.1, а.с. 21-76), на які посилається суд першої інстанції, адже законність переведення останньої встановлена судом та факт перебування позивача на 1 терміналі без правових підстав не дає підстав для виплати їй заробітної плати.

Неявка на роботу не є вимушеним прогулом. Вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Позивача було законно переміщено, тому підстав для стягнення середнього заробітку не має, оскільки не має вимушеного прогулу з вини роботодавця, тому у задоволені цих вимог необхідно відомовити.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що відповідач здійснив переведення, а не переміщення позивачки на третій термінал порту з укладанням нового трудового договору на невизначений строк, при цьому в порушенні вимог трудового законодавства не було попереджено про це позивача у встановлений законодавством строк не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору рішення районного на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційні скарги Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та голови Профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 листопада 2015 року в частині задоволення позову - скасувати та у цій частині ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи - Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наказів директора Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. за №33 та №46/0 «Про переміщення працівників підприємства» в частині переміщення та наказу №225/0-1 від 20.04.2015 року про звільнення незаконними та їх скасування - відмовити у повному обсязі.

В іншій частині рішення залишити буз змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.М. Таварткіладзе

В.П. Фальчук