Ухвала суду № 56936767, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2903/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого Суворова В.О.

суддів Сватаненко В.І.

ОСОБА_2

при секретарі Фабіжевській Т.С.

за участю: представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 на заочне рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_8 від 07 жовтня 2015 року по справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - Одеська міська рада, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про витребування майна нежилого приміщення підвалу по вул. Пушкінській, 45 у м. Одесі , усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю, яке вибуло з її власності на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2007 року (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2008 р.), відповідно до якого право власності на підвальне приміщення було визнано за ОСОБА_9 29 травня ОСОБА_9 відповідно до договору продала ОСОБА_4 спірне підвальне приміщення, який в свою чергу 04 вересня 2007 р. продав його ОСОБА_8 Ухвалою Верховного суду України від 28 січня 2009 р. зазначені судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 р. позов ОСОБА_9 було залишено без розгляду. Таким чином, позивач вважає себе власником спірного майна, яке просить витребувати у ОСОБА_3Є на користь позивача, та усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3Є та скасувати запис про державну реєстрацію.

Заочним рішенням суду першої інстанції від 07 жовтня 2015 року поновлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради процесуальний строк для звернення до суду з відповідним позовом. Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено.

Витребувано у ОСОБА_3 нежиле приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м. , на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Усунено перешкоди в користуванні шляхом виселення ОСОБА_3 з нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м. , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Скасований запис про державну реєстрацію ОСОБА_3 на нежиле приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 487,2 гривень.

26 січня 2016 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою від 18 лютого 2016 р. заява залишена без задоволення (а.с.140).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права , та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовою колегією встановлено, що 07 серпня 1948 року рішенням виконкому Сталінської райради депутатів трудящих Одеської міської ради №1511 визнано право власності на нежиле приміщення №7 площею 34,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 45 за районною радою депутатів трудящих Сталінського району м. Одеси (а.с.45). Відповідно до постанови КМ України від 05 листопада 2001 р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю», та рішення Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» від 25 листопада 1991 р. весь житловий і нежитловий фонд переходить до комунальної власності (а.с.36).

Виступаючи як представник власника виконком Жовтневої районної ради депутатів трудящих своїм рішенням №279 від 04 травня 1973 р. передав в оренду зазначене нежитлове приміщення ОСОБА_10 під творчу майстерню фотолабораторію (а.с.47). Рішенням виконкому Одеської міської ради №58 від 03 жовтня 2000 р. вказане приміщення було також передано в оренду ОСОБА_10В.(а.с.49,50). Відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 22 лютого 2007 року спірне приміщення підлягає реєстрації як комунальна власність(а.с.52). 15 грудня 2006 року КП «БТІ та РОН» виготовлений технічний паспорт на нежиле приміщення підвалу в житловому будинку №45 по вул. Пушкінській в м. Одесі, загальною площею 34,6 кв.м. , власником якого є Одеська міська рада (а.с.33). Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що спірне нежитлове приміщення є власністю територіальної громади м. Одеси.

Судова колегія вважає, що вказані фактичні обставини справи спростовують доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів, що спірне нерухоме майно є власністю територіальної громади м. Одеси.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2007 року (а.с.15), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2008 року (а.с.13), позовні вимоги ОСОБА_11 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності на нежиле приміщення №7, площею 35,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 45, задоволені у повному обсязі. Зобовязано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ОСОБА_9 зазначене нерухоме майно.

23 травня 2007 року КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на нежиле приміщення №7 площею 35,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 45 (а.с.28).

Відповідно до договору купівлі-продажу серії ВЕО №599082 від 29 травня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №5-1629, ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_4 купив нежиле приміщення №7, площею 35,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 45 (а.с.27).

31 травня 2007 року КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на придбаний обєкт нерухомості (а.с.30).

04 вересня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу серії ВКО №223720, зареєстрованого в реєстрі за №2610 ОСОБА_4 продав спірне майно ОСОБА_3 Є.(а.с.29) . ОСОБА_3 10 червня 2008 року зареєструвала за собою право власності на нежиле приміщення №7, площею 35,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 45(а.с.26,31).04 вересня 2007 р. на імя відповідачки КП «БТІ та РОН» був виготовлений технічний паспорт, відповідно до якого загальна площа приміщення складає 35,7 кв.м.(а.с.34).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 28 січня 2009 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2007 року по цивільній справі №2-5439/07 та ухвала апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2008 року скасовані, справа передана на новий розгляд до першої інстанції (а.с.10).Скасовуючи судові рішення колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України вказала, що відповідно до ч.3 п.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» нежилі приміщення, які використовуються підприємствами побутового обслуговування населення на умовах оренди , є власністю місцевих рад. Відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 22 лютого 2007 р. №109 спірне приміщення підлягало реєстрації в КП «ОМБТІ та РОН». Також в ухвалі зазначено, що у справі не були залучені до участі у справі Одеська міська рада як власник приміщення та представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, до компетенції якого відноситься управління комунальною власністю територіальної громади (а.с.11).

21 вересня 2009 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, яка набрала законної сили , цивільна справа №2-6477/09 за позовною заявою ОСОБА_11 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності на нежиле приміщення №7 площею 35,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 45 залишена без розгляду (а.с.17).

Судова колегія вважає, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння територіальної громади міста ОСОБА_8 поза волею власника. На підтвердження вказаного висновку судова колегія бере до уваги правову позицію, яка викладена у пункті 5 Висновку Верховного Суду України, викладену у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року , від 01.07.2014 року , відповідно до якого за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 р. у справі № 6-146цс13; від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14). Таким чином, були порушені майнові права територіальної громади міста ОСОБА_8, які підлягають відновленню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п.п.21, 22 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику у справах по захисту права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

Виходячи з вказаних приписів судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, який задовольнив позов про витребування майна та усунення перешкод в користуванні ним.

Суд першої інстанції поновляючи строк позивачу на звернення до суду, вірно взяв до уваги, що про існування ухвали Верховного суду України від 28 січня 2009 року та ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року Представництву не було відомо, а про існування вказаних судових рішень Департамент дізнався лише 18 листопада 2014 року з офіційного листа Приморського районного суду м. Одеси , що підтверджується копією супровідного листа Приморського районного суду м. Одеси. У відповідності до ч.5 ст. 267 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано визнав поважними причини пропущення строків давності, у звязку з чим вирішив, що порушене право підлягає захисту.

Довід апеляційної скарги про безпідставність поновлення строку у звязку з тим, що Одеська міська рада зверталась до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним , який ухвалою суду від 25 червня 2008 р. було залишено без розгляду, не заслуговує на увагу, оскільки Одеська міська рада зверталася з іншим позовом та з інших підстав, а про скасування судових рішень, відповідно до яких спірне майно вибуло з власності територіальної громади, позивачу стало відомо у 2014 р.

На обґрунтування свого доводу про поновлення строку для звернення до суду позивач надав лист Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 р., з якого убачається, що саме з вказаної дати позивачу стало відомо про рух справи про визнання права власності на спірне нерухоме майно. Відповідач заперечуючи про це у відповідності до ст.ст. 10,60 ЦПК України не надав доказів, які б свідчили, що відсутні підстави для поновлення строку позивної давності.

Доводи апелянта про те, що позивач не є власником спірного майна, а тому він не є належним позивачем, спростовується рішенням Одеської міської ради від 19 лютого 2011 р., яким затверджено Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент), та самим Положенням, відповідно до п.1.1 якого Департамент є правонаступником Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради. Згідно п.1.2. Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства. Пунктом 2.1.1 встановлено, що основним завданням Департаменту є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю. Департамент проводить єдину політику управління комунальним майном територіальної громади м. Одеси (п.2.2.1.1 Положення) (а.с.40,41).

Представник апелянта при розгляді справи у суді апеляційної інстанції пояснив, що , як йому стало відомо вже після відкриття апеляційного провадження, ОСОБА_3 10 листопада 2015 року продала спірне приміщення ОСОБА_12, який зареєстрував право власності на нього у той же день. У звязку з вказаними подіями представник апелянта вважає, що відповідачка не є власником приміщення, тому вказане майно не може бути витребувано саме у неї. Судова колегія не бере до уваги вказаний довід з наступних підстав. Оскаржене рішення було ухвалено 07 жовтня 2015 року. Таким чином, на час ухвалення рішення відповідачка була власником спірного майна, тому у суду були всі підстави для витребування майна саме у ОСОБА_3, яка на час винесення оскарженого рішення була власником спірного приміщення. Крім того, судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_3 звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення приховала той факт, що вона продала спірне майно.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 - відхилити .

Заочне рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_8 від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_2

ОСОБА_13