Ухвала суду № 56936731, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3016/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого Суворова В.О.

суддів Сватаненко В.І.

ОСОБА_2

при секретарі Фабіжевській Т.С.

за участю: представника ОСОБА_3-ОСОБА_4, ОСОБА_5, її піклувальника ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5, в особі піклувальника ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про виселення та усунення перешкод у користуванні приміщеннями в домоволодінні №9 по вул. Шкільній в м. Білгород-Дністровському Одеської області, -

ВСТАНОВИЛА:

04 грудня 2015 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, який уточнила 22 грудня 2015 р.(а.с.56). Ухвалою суду першої інстанції від 16 грудня 2016 року провадження у справі в частині позивних вимог про виселення відповідача закрито (а.с.149). Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те, що вона є власником 94/100 часток в домоволодінні №9 по вул. Шкільній в м. Білгород-Дністровському Одеської області. Власником інших 6/100 часток у зазначеному житловому будинку є відповідач ОСОБА_3, який самовільно займає житлові приміщення належної їй частини житлового будинку, а саме: літ. «Б», сараю літ. «В», убиральні літ. «Д», сараю літ. «С», споруд 4-6, 1, подвіря житлового будинку літ. «А» (приміщення 1-1,1-2,1-3,1-5), чим порушує її права власності.

У суді першої інстанції відповідач позов не визнав, просив закрити провадження по справі у звязку з тим, що раніше з тих саме підстав було ухвалено судове рішення.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_5, в особі піклувальника ОСОБА_6, до ОСОБА_3 задоволений частково.

Зобовязано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_5 94/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільній в м. Білгород-Дністровському Одеської області, а саме літньою кухнею «літ. Б».

У задоволенні позову ОСОБА_5, щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_3 та членами його сімї належної ОСОБА_5 94/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільній в м. Білгород-Дністровському Одеської області, а саме: сараю літ. «В», убиральні літ. «Д», сараю літ. «С», споруд 4-6, 1, подвіря житлового будинку літ. «А» (приміщення 1-1,1-2,1-3,1-5)- відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сплачений нею судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позивних вимог ОСОБА_5 у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права , та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України судова колегія перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позивні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на підставі договору дарування є власником 6/100 часток житлового будинку, вартістю 5850 грн., у складі житлового будинку літ. «А», яка складається з кімнати 1-4 житлова, житловою площею 8,9 кв. м., про що зазначено у самому договорі. Судова колегія погоджується з вказаним рішенням з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що ОСОБА_5 набула право власності на домоволодіння №9 по вул. Шкільній в м. Білгород-Дністровському Одеської області на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 липня 1996 р. (а.с.8).Домоволодіння складається з житлового будинку літ «А» , в склад якого входять кімнати 1-1, площею 6,3 кв.м., 1-2, площею 1,1 кв.м., 1-3, площею 23 кв.м., 1-4, площею 8,9 кв.м., 1-5, площею 13,2 кв.м. , саман, літня кухня літ «Б», самані сараї літ «В», літ «Е», селікатний камень, вбиральня літ «Д», споруди «»1-5,І, зареєстрована земельна ділянка , площею 560 кв.м. , рішенням виконкому Білгород-Дністровської ради нар. депутатів №231 від 28 березня 1958 р.

Позивачка зареєструвала за собою право власності на зазначене домоволодіння.

28 березня 1997 року в Білгород-Дністровському представництві Одеської товарної біржі укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_8 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський Одеської області, які складаються з кімнати, житловою площею 8,9 кв.м., які складаються з: житлового будинку літ «А»1-4житлова, перераховано усі будівлі : глинобитний житловий будинок літ «А», житл. площею 45,1 кв.м., саман, літня кухня літ «Б», самані сараї літ «В», літ «Е», селікатний камень, вбиральня літ «Д», споруди «»1-5,І, зареєстрована земельна ділянка площею 560 кв.м. рішенням виконкому Білгород-Дністровської ради нар. Депутатів №231 від 28 березня 1958 р. і позивачкою за даним договором цілком виплачена вартість частини житлового будинку у сумі 999 грн.

У 2006 році, після зміни свого прізвища, ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28 березня 1997 року , укладеного в Білгород-Дністровському представництві Одеської товарної біржі.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2006 року позивну заяву ОСОБА_9 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №690\б , укладений 28 березня 1997 року у Білгород-Дністровському представництві Одеської товарної біржі, згідно якого позивачка ОСОБА_10 купила у відповідачки ОСОБА_5 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дістровський Одеської області, які складаються з кімнати, житловою площею 8,9 кв. м. Визнано за ОСОБА_9 право власності на 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський Одеської області, які складаються з кімнати, житловою площею 8,9 кв. м.

ОСОБА_9 зареєструвала право власності на придбане майно в КП «Білгород-Дністровське БТІ» 10 листопада 2011 р., реєстраційний номер 35119763, відповідно до якого вона є власником 6/100 часток житлового будинку, вартістю 5850 грн., у складі житлового будинку літ. «А» 1-4 житлова, житловою площею 8,9 кв.м.(а.с.138).

У відповідності до частини 5 ст. 11 ЦК України у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішенням суду.

Згідно за ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошеву суму.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що ОСОБА_9 набула право власності на 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дістровський Одеської області, які складаються з житлової кімнати 1-4 площею 8,9 кв. м.

17 січня 2012 року ОСОБА_11, діюча від імені ОСОБА_12, подарувала ОСОБА_3 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський Одеської області, які складаються в цілому з житлового будинку житловою площею 45,1 кв.м. , загальною 62,5 кв.м., літ «А», літньої кухні саман літ «Б», сараю саман літ «В», убиральні сілікат літ. «Д», сараю саман літ «Є», споруд 4-6,1 (а.с.12).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з статтею 718 ЦК України предметом договору дарування можуть бути нерухомі речі, що належать дарувальнику. Як було встановлено судовою колегією ОСОБА_12 придбала у власність 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський Одеської області, які складаються з житлової кімнати 1-4 , площею 8,9 кв. м., тому саме вказане майно вона і подарувала ОСОБА_3

У звязку з тим, що відповідно до договору дарування відповідачу належить житлова кімната літ 1-4, що розташована в житловому будинку літ «А» по вул. Шкільна,9 в м. Білгород-Дістровський Одеської області, судова колегія приходить до висновку, що спірна літня кухня літ. «Б» є власністю позивачки.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2006 року скасовано, ухвалене нове рішення, яким в позові ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності відмовлено (а.с. 9).

ОСОБА_5, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 17 січня 2012 року. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайннного суду Одеської області від 21 травня 2014 року позов задоволено (а.с.13). Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 відхилено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_11, які діють у своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_9 задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2014 року у частині задоволення позову ОСОБА_5, від імені якої діє ОСОБА_6 до Гриценко - ОСОБА_13, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування скасовано.

Відмовлено ОСОБА_5, від імені якої діє ОСОБА_6, у позові до ОСОБА_14 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2014 року у частині відмови у позові ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_6, до ОСОБА_3 про виселення залишено без змін (а.с.69).

На час розгляду справи договір купівлі-продажу від 17 січня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_11, діюча від імені ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_3 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський Одеської області, є діючим і позивачка не ставила питання про витребування майна, що було предметом договору дарування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 разом з сімєю постійно проживає в літній кухні «літ. Б» в житловому будинку № 9 по вул. Шкільній в м. Білгород-Дністровському, яка є власністю позивачки.

Згідно з частиною першою ст.11 ЦПК України судова колегія розглядає справу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

Позивачка в своїх остаточних вимогах ставить питання про усунення перешкод в користуванні власністю.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції на підставі фактичних обставин справи та доказів, які були надані сторонами , достовірно встановив, що приміщення літньої кухні літ. «Б», яка відокремлена від житлового будинку, є власністю позивачки. Встановивши, що відповідач перешкоджає позивачці користуватися літньою кухнею, обґрунтовано задовольнив позов про усунення перешкод в користуванні вказаним майном.

Довід апеляційної скарги про те, що в натурі не було виділено 6/100 частин житлового будинку №9 по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський Одеської області, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується договором купівлі-продажу, відповідно до якого у власність ОСОБА_12 була передана кімната 1-4, що розташована у житловому будинку літ. «А», яка у відповідності до договору подарувала її відповідачу. Судова колегія не бере до уваги доводи відповідача, що суд ухвалюючи рішення не врахував, що він вселився в літню кухню літ. «Б» з дозволу позивачки та зробив там ремонт, склався певний порядок користування домоволодінням, оскільки відповідач зазначеними діями не набув право власності на спірне майно.

Довід апелянта, що рішення підлягає скасуванню, оскільки суд не вказав саме яким чином відповідачеві виконати рішення суду, не заслуговує на увагу, оскільки суд задовольнив позов ОСОБА_5 в межах заявленого позову (ст. 11 ЦПК України), і позивачка в зазначеній частині не оскаржила рішення суду та ухвалу суду, якою провадження по справі в частині виселення було закрито.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити .

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_2

ОСОБА_15