Ухвала суду № 56936714, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2495/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2015 року,

встановила:

20.10.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просить стягнути з КП «Одесміськелектротранс» суму матеріальної шкоди у розмірі 56 844,30 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. При цьому позивач посилався на те, що 26.01.2004 року на проспекті ОСОБА_5 у м. Одесі сталася ДТП за участю транспортного засобу ПАЗ д/н 00367ОА під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля БМВ д/н 77069ОЕ під керуванням чоловіка позивача ОСОБА_6, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Транспортний засіб ПАЗ д/н 00367ОА перебував у власності ПП ОСОБА_7, який 01.01.2014 року уклав договір № 17 із КП «Автосервіс» щодо діяльності з організації перевезення пасажирів і багажу власником або залученим транспортом підприємця по маршруту, працюючому у режимі маршрутного таксі. У 2014 року КП «Автосервіс» реорганізовано в КП «Одесміськелектротранс».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2015 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задовольнено частково. Стягнуто з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 56 844,30 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача КП «Одесміськелектротранс» ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що районний суд при ухваленні рішення невірно застосував норми ч.3 ст. 61 ЦПК України та помилково посилався на обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року, адже на думку апелянта це рішення не має преюдиціального значення для справи. Також ОСОБА_4 зазначила, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності підстав вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже дорожньо-транспортна пригода сталася 26.01.2004 року, позивач знав про особу, яка, як позивач вважає порушила його право та вже користувався своїм правом на звернення до суду, тоді як позовну заяву було подано через 8 років після спливу строку позовної давності та ніяких заяв про поновлення цього строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від позивача до суду не надходило. Крім того, ОСОБА_4 вказала, що судом першої інстанції не прийнято до уваги обставини, що на даний час КП «Одесміськелектротранс» не вступив у правонаступництво КП «Автосервіс», тому не може бути належним відповідачем по справі та те, що КП «Автосервіс» передав частину своїх повноважень та відповідальності ФОП ОСОБА_7 шляхом укладання договору №17 від 01.01.2004 року, який не оспорювався, тому є помилковим висновок районного суду що між КП «Автосервіс» та ОСОБА_7 склалися відносини з найму (оренди) транспортного засобу, а з ОСОБА_8 трудові відносини, оскільки КП «Автосервіс» не наймав його на роботу. Також ОСОБА_4 зазначила, що стягуючи матеріальну шкоду у розмірі 56844,30 грн. районний суд проігнорував пояснення представника позивача, який підтвердив факт оплати за відновлений ремонт пошкодженого автомобілю та розрахунок у гривневому еквіваленті а також що автомобіль відновлений у 2004 році та був відчужений у тому ж році, тобто позивач визнав, що розрахунок за відновлення автомобілю відповідно до експертного дослідження №264 від 19.02.2004 року проводився в 2004 році за офіційним курсом НБУ. Крім того, ОСОБА_4 посилалася на те, що судом першої інстанціїпри ухваленні рішення про стягнення моральної шкоди не враховано те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтуванні її наявності та розміру.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 9.03.2004 року ОСОБА_9 (правонаступником якого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є ОСОБА_2А.) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (справа № 1512/9824/2012, том 1, а.с. 5-6).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2006 року по справі № 2-780/2006 року позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково та встановлено факт знаходження ОСОБА_3 в трудових відносинах з ОСОБА_7, стягнуто з ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 14 233,36 грн., та моральну шкоду у розмірі 3000 грн., стягнуто судові витрати. Рішенням звільнено від цивільно-правової відповідальності ОСОБА_10 та КП «Авто-сервіс» (справа № 1512/9824/2012, яка була досліджена в судовому засіданні).

06.12.2006 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2006 року скасовано та направлено на новий розгляд до того ж суду Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2006 року (справа № 1512/9824/2012, том 1, а.с. 216-248, яка була досліджена в судовому засіданні).

07.07.2011 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_11 до ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 14 233,36 грн. (справа № 1512/9824/2012, том 2, а.с. 177-179, яка була досліджена в судовому засіданні).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.12.2011 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2011 року залишено без змін (справа № 1512/9824/2012, том 2, а.с. 234-237, яка була досліджена в судовому засіданні).

23.05.2012 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09.12.2011 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (справа № 1512/9824/2012, том 2, а.с. 267-268, яка була досліджена в судовому засіданні).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2013 року відмовлено ОСОБА_9 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (справа № 1512/9824/2012, том 3, а.с. 61-63/.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.03.2012 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2013 року скасовано, та позов ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 14 233,36 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (справа № 1512/9824/2012, том 3, а.с. 93-95, яка була досліджена в судовому засіданні).

22.01.2014 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 20.03.2012 року та справу направлено до апеляційного суду Одеської області на новий розгляд /справа № 1512/9824/2012, том 3, а.с. 159-162, яка була досліджена в судовому засіданні).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2013 року скасовано та відмовлено ОСОБА_2 (правонаступнику ОСОБА_9М.) у позові до ОСОБА_8 і ОСОБА_12 (правонаступника В.Л.) про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки належним відповідачем по справі є КП «Одесміськелектротранс», правонаступник КП «Авто-сервіс» а.с. 19).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди джерелом підвищеної небезпеки під час виконання трудових (службових) обовязків, оскільки 26.01.2004 року о 12.00 годині на проспекті ОСОБА_5 у м. Одесі сталася ДТП за участю автобуса ПАЗ д/н 00367ОА під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля БМВ д/н 77069ОЕ під керуванням ОСОБА_6 При цьому, автобус здійснював перевезення пасажирів у міському сполученні автомобільним транспортом за маршрутом № 191. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Причиною ДТП стало порушення ОСОБА_3 п. 13.1 ПДР.

За рішенням тендерного комітету № 8 від 26.12.2011 року КП «Авто-сервіс» став переможцем конкурсу і згідно договору № 7 від 29.12.2001 року, уклав договір з Управлінням транспортного комплексу виконавчого комітету Одеської міської ради та взяв на себе зобов'язання перевозити пасажирів у міському сполучені автомобільним транспортом, зокрема маршрутом № 191.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.

Судом досліджено договір № 17 від 01.01.2004 року, укладений між КП «Авто-сервіс» і ОСОБА_7, предметом якого є діяльність з організації перевезення пасажирів і багажу власником або залученим транспортом підприємця по маршруту, працюючому у режимі маршрутного таксі.

Таким чином, між КП «Авто-сервіс» і ОСОБА_7 на підставі договору від 01.01.2004 року фактично склались відносини з найму (оренди) транспортного засобу, так як для здійснення своєї ліцензійної діяльності з автобусного перевезення пасажирів КП «Авто-Сервіс» мало право використовувати лише власні або орендовані транспортні засоби.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року встановлено, що п. 2.2.1 договору від 01.01.2004 року, що право підприємця приймати на роботу водіїв за згодою із підприємством, суперечить ст.ст. 18, 29, 44 Закону України Про автомобільний транспорт та п. 2.3.1 договору від 29.12.2001 року між КП «Авто-Сервіс» і Управлінням, а тому договір від 01.01.2004 року у цій частині є недійсним.

Також встановлено, що КП «Авто-Сервіс», фактично допустивши до роботи водія ОСОБА_3, належним чином не уклав трудовий договір з ним й не надав Управлінню відомості про водія.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допущено до роботи.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України, передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1172 ЦК України та ст. 1187 ЦК України, автомобільний перевізник КП «Авто-Сервіс», який наймав автобус ПАЗ д/н НОМЕР_1 на підставі договору із ОСОБА_7 від 01.01.2014 року, в день скоєння ДТП, а саме 26.01.2004 року, був володільцем джерела підвищеної небезпеки й організовував перевезення пасажирів по автобусному маршруту № 191 у м. Одесі та допустив до роботи маршруті № 191 водія ОСОБА_8

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вірно визначила відповідача по справі КП «Одесміськелектротранс», яке на підставі рішення Одеської міської ради № 5666-VI є правонаступником КП «Авто-Сервіс». При цьому доводи представника КП «Одесміськелектротранс», що процес реорганізації КП «Автосервіс» в КП «Одесміськелектротранс» незавершений, не прийнято судом до уваги, так як вказаний процес за погодженням між вказаними сторонами може тривати понад розумний термін, що не скасовує чинність рішення Одеської міської ради № 5666-VI від 29.10.2014 року про реорганізацію КП «Автосервіс», шляхом його приєднання до КП «Одесміськелектротранс».

Отже, встановленими обставинами спростовано заперечення представника відповідача, що КП «Одесміськелектротранс» є неналежним відповідачем.

Згідно експертного дослідження № 264 від 19.02.2004 року, складеного Приватним науково-виробничим підприємством «ЕКОД», розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля БМВ, склав 14 233,36 грн., що на момент оцінки склало 2670 дол. США за офіційним курсом НБУ 5,33 грн. (а.с. 16-19).

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд погодився із здійсненим у позові розрахунком заборгованості, з якого слідує, що розмір шкоди, який підлягає стягненню складає 56 844,30 грн., що еквівалентно 2670 дол. США.

Оцінюючи вимоги про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Абзацом 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача стосовно завдання їй моральної шкоди відповідачем, та приймає до уваги, що з дня скоєння ДТП, а саме з 26.01.2004 року пройшло понад 10 років, увесь цей час сторона позивача, починаючи з 19.03.2004 року, активно брала участь у судових процесах усіх інстанції, але не отримала навіть часткового відшкодування матеріальної чи моральної шкоди. При цьому суд вважав, що розмір моральної шкоди, визначений в позовній заяві є завищеним, в звязку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги що районний суд при ухваленні рішення невірно застосував норми ч.3 ст. 61 ЦПК України та помилково посилався на обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року є не обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року, має преюдиційне значення для даної справи, оскільки в указаному рішенні встановлено, обставини щодо тих же осіб, що беруть участь в даній справі.

Так, встановлено, що наявна у справі довіреність на право керування транспортним засобом-автобусом ПАЗ, видана ОСОБА_7 на імя ОСОБА_13, у даному випадку не свідчить про відносини між роботодавцем і його працівником, а вказівка «керувати з правом перевезення пасажирів автобусом пасажирським», в силу ст.ст. 18,29, 44 Закону України «Про автомобільний транспорт є недійсною». У розумінні ст.ст. 1172, 1187 ч.2 ЦК України, автомобільний перевізник «Автосервіс», який наймав автобус ПАЗ №00367 ОА на підставі договору із ОСОБА_7 від 01.01.2004 року, - 26.01.2004 року був володільцем джерела підвищеної небезпеки й організовував перевезення пасажирів по автобусному маршруту №191 у м. Одесі та допустив до роботи на зазначеному автобусному маршруті водія ОСОБА_13 таким чином колегіє суддів дійшла висновку, що належним відповідачем у даній справі за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди є ОМЕТ (Комунального підприємства «Одесміськелектротранс») правонаступник «Автосервіса». Між тим, оскільки ОМЕТ (Комунального підприємства «Одесміськелектротранс») правонаступник «Авто-сервіса», залучений у справі у якості третьої особи, а на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції суд позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача/співвідповідача, в задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено.

При цьому у рішенні апеляційного суду Одеської області від 23.07.2015 року, було вказано, що відмова із зазначених апеляційним судом підстав не є перешкодою ОСОБА_2 для повторного звернення до суду із позовом до належного відповідача.

Необхідно зазначити, що як Комунальное підприємство «Одесміськелектротранс», так і третя особа ОСОБА_3, рішення апеляційного суду не оскаржувало, тобто визнали вказані обставини та висновки суду.

Доводи апеляційної скарги щодо строків позовної давності також є не обґрунтовані, оскільки як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_9 правонаступником якого є позивач, вперше звернувся до суду із вказаним позовом ще 19.03.2004 року, а остаточне рішення було ухвалено лише 23.07.2015 року, яким було встановлено належного відповідача.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка була порушила.

Таким чином відсутні підстави вважати що позивачем порушено строки позовної давності.

Посилання відповідача що суд першої інстанції проігнорував пояснення представника позивача є надуманими, оскільки стягуючи матеріальну шкоду у розмірі 56844, 30 грн. (що еквівалентно 2670 дол. США), суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно експертного дослідження № 264 від 19.02.2004 року, складеного Приватним науково-виробничим підприємством «ЕКОД», розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля БМВ, склав 14 233,36 грн., що на момент оцінки склало 2670 дол. США за офіційним курсом НБУ 5,33 грн. (а.с. 16-19).

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів вважає, що представник відповідача неправильно розуміє і трактує ч. 2 ст. 533 ЦК України, вказуючи, що сума, що підлягає сплати у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день коли позивач відремонтував свій, автомобіль за власні кошти в 2004 році, оскільки в розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, день платежу вважається час відшкодування збитків відповідачем позивачу.

Аргументи апеляційної скарги, щодо відсутності моральної шкоди позивачеві, через те, що ОСОБА_2 є процесуальним правонаступником позивача ОСОБА_6 є необґрунтованими виходячи з наступного.

З дня скоєння ДТП, а саме з 26.01.2004 року пройшло понад 10 років, позивач не отримала навіть часткового відшкодування матеріальної шкоди. ОСОБА_2 має право сумісної власності на пошкоджений автомобіль, тривалий час самостійно приймала участь у судових засіданнях, а тому має право на відшкодування моральної шкоди визначеної судом першої інстанції.

Отже, докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.М.Таварткіладзе

ОСОБА_14