Рішення № 56934171, 01.04.2016, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/2049/15-ц

пров. №2/478/50/2016

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2016 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним,

В с т а н о в и в:

24.12.2015 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій посилаючись на невиконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором №11353201000, укладеного з нею 29.05.2008 року та посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобовязань за договором поруки №207529, укладеного з ним 29.05.2008 року, просив ухвалити судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку кредитної заборгованості по тілу кредиту та відсотків в сумі 46539,38 доларів США, заборгованості по сплаті пені в сумі 76024 грн. 08 коп. та судових витрат.

15.02.2016 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту в якій посилаючись на невідповідність його чинному законодавству України, яке не дозволяло банку надавати кредити в іноземній валюті, просила ухвалити рішення яким визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11353201000, укладений з АКІБ «УкрСиббанк» 29.05.2008 року.

Ухвалою Казанківського районного суду від 16.02.2016 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 обєднана в одне провадження з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк».

09.03.2016 року ОСОБА_1 надала суду письмову заяву про часткову зміну підстав зустрічного позову в якій посилаючись на невідповідність договору про надання споживчого кредиту чинному законодавству України, яке не дозволяло банку надавати кредити в іноземній валюті та на те, що банком при узгодженні кредитного договору істотно порушені її права як споживача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», просила в порядку ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України та ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11353201000, укладений з АКІБ «УкрСиббанк» 29.05.2008 року .

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 просила відмовити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і посилаючись на невідповідність укладеного договору споживчого кредиту Закону України «Про захист прав споживачів» та чинному законодавству України, яке не дозволяло банку надавати кредити в іноземній валюті, просили відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк». Зустрічні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимоги ПАТ «УкрСиббанк» просив відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходе до такого висновку.

Дійсно між акціонерним комерційним інноваційним банк «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 29 травня 2008 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11353201000 відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 73000 доларів США, що еквівалентно 354050 грн. строком до 27 травня 2022 року зі сплатою за користування кредитом 14,00 % річних.

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених Договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або термінів сплати процентів та /або комісій банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

29.05.2008 року для забезпечення виконання зобовязань позичальниці ОСОБА_1 за кредитним договором, АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_2 договір поруки №207529, а з ОСОБА_1 договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банку квартиру №112, загальною площею 67,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Колодязна, буд.№37 в м. Миколаїв.

Згідно п.1.1 договору поруки, поручитель ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання перед кредитором відповідати за належне виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11353201000 від 29.05.2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.1.4 Договору поруки).

Відповідно до п.3.1 договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором.

Згідно вимог ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідачі в порушення умов кредитного договору не виконали зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків, пені, в результаті чого відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №207529 від 29.05.2008 року сума заборгованості станом на 15.12.2015 року складає 46539,38 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту-39541,96 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом-6997,42 доларів США та 76024,08 грн., яка складається із пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 35929,36 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 40094,72 грн.

На адресу відповідачів кредитодавцем направлено досудові вимоги про погашення кредитної заборгованості, проте кредитні зобовязання не виконані (а.с.32-36).

Згідно зі ст.526, ч.1 ст. 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» щодо визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статі 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, а саме, коли:

-зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-особа, яка вчиняє правочин не має необхідного обсягу цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі;

-недотримано встановленої законом форми правочину;

-правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний ОСОБА_1 кредитний договір укладено сторонами у відповідності з чинним законодавством, їх зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; ними дотримано встановлену законом форму правочину і він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Іншого позивач допустимими та належними засобами доказування не довів, хоча за процесуальним законом то було його обов'язком.

Посилання позивача на порушення вимог частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки за змістом пункту 7.13 кредитного договору позичальник засвідчив отримання всієї необхідної інформації.

Не встановлено судом і порушень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливостіумов договору.

За змістом статей 1046 та 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦКУкраїни від кредитного ризику залежить і розмір процентної ставки.

Укладаючи кредитний договір на таких умовах (покладення кредитного ризику на позичальника), позивач мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до іноземної валюти, виходячи з ситуації в країні і враховуючи динаміку зміни курсів гривні та її девальвації. Обравши кредит в іноземній валюті з меншою процентною ставкою, ніж в гривні, позивач на той час вважав ці умови для себе більш вигідними та справедливими, про що свідчить зміст пункту 1.1. кредитного договору.

Не суперечать вимогам закону і інші умови кредитного договору, а саме умови та порядок зміни процентної ставки за користування кредитними коштами, право кредитодавця на використання інформації щодо особи позичальника та вчинення інших дій, в тому числі і право на дострокове повернення кредитних коштів.

Доводи позивача щодо протиправності кредитного укладення договору в іноземній валюті, що, як на її думку, є беззастережною підставою для визнання договору недійсним, то вони є не обґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 99 Конституціївстановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно дост. 192 ЦКіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час як обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України ,,Про систему валютного регулювання і валютного контролю від19 лютого1993 р. (з наступними змінами) (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКпередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується поверну ти кредит та сплатити проценти.

Крім того, ст. ст.553,554 ЦК Українивизначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку і відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржникі поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в однаковому обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому ст. 2 Закону України ,,Про банки і банківську діяльність" від7 грудня 2000 р. (з наступними змінами (даліЗакон)установлено, що коштице гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на під ставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу Національним Банком України (далі НБУ) на банківські операції та генеральних ліцензій установлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від17 липня 2001 р. і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 серпня2001 р., у п.5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з п. 2 ст.5 цього ж Декрету.

Таким чином, системний аналіз наведених норм матеріального права вказує на те, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. ,,в п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявністьіндивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Проте ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженогопостановою правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Отже, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є на явність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Така правова позиція викладе на в постанові Верховного Суду від 21 березня 2011 р., яка згідно зі ст. 360-7ЦПКє обов'язковою для судів, які повинні судову практику привести у відповідність до його рішення.

На час укладення спірних правочинів ПАТ ,,УкрСиббанк" мав усі необхідні дозволи для видачі кредитів в іноземній валюті. Зокрема:

-Банківську ліцензію №75, видану Національним банком України 28 жовтня 1991 р. на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 указаного Закону;

-Дозвіл Національного банку України №75-2 від 24 грудня 2001 р., на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 статті 47 названого Закону;

-Додаток до дозволу Національного банку України №75-2 від 19 листопада 2002 р. про право залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ «УкрСиббанк» належить стягнути судові витрати, повязані зі сплатою ним судового збору, в розмірі по 8881 грн. 51 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рах. №2909000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750) в рахунок відшкодування заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11353201000 від 29 травня 2008 року в сумі 46539 доларів США (сорок шість тисяч пятсот тридцять девять) доларів США 38 центи, яка складається із 39541,96 доларів США заборгованості за простроченим кредитом, 6997,42 доларів США заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та заборгованості по сплаті пені в сумі 76024 (сімдесят шість тисяч двадцять чотири) гривні 08 коп., яка складається із 35929 грн. 36 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 40094 грн. 72 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі по 8881 грн. 51 коп. з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивач, який не був присутнім у судовому засіданні може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя