Ухвала суду № 56933864, 04.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/3978/15 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.

Провадження № 22-ц/783/1983/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. Я.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретар - Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Універсал Банк», ОСОБА_4 про припинення правовідносин та договору поруки,

встановила:

заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 вересня 2015 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду винесене внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Так, зокрема, заявник посилаючись на правові позиції Верховного Суду України, викладені у справі № 6-53 цс14, зазначає, що судом не було взято до уваги, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням. А відтак, зазначає заявник, оскільки позичальником почались допускатись порушення щодо сплати платежів по кредиту з 01.04.2013 року, відтак саме з цієї дати слід відраховувати строк на звернення до суду з вимогою кредитора до поручителя, який становить шість місяців.

Сторони по справі у судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.

За таких обставин, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи, а відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачу міськрайонний суд вірно виходив з того, що зобовязання за договором поруки не припинилися.

Встановлено, що 20 вересня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 8606/2, відповідно до якого Поручитель зобовязалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 (Боржником) усіх його зобовязань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору № ВL8606 від 05 вересня 2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником та всіма додатковими угодами до нього, що укладені та тими, що будуть укладені до нього в майбутньому (а.с.4-5).

В договорі Поруки зазначено, що поручитель засвідчує, що йому добре відомі всі умови Кредитного договору, зокрема щодо терміну погашення кредиту не пізніше 01 вересня 2033 року, та строк припинення поруки із припиненням всіх зобовязань Боржника за основним договором, що забезпечений такою порукою (пункти 1.2 та 4.2).

Матеріалами справи стверджується, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № BL8606 про надання Позичальнику коштів в сумі 111 000 дол. США, які мають бути повернуті в терміни та розміри, що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до такого Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 10.09.2033 року (п.1.1.) з процентною ставкою у розмірі 15,45 % річних (п.1.3.1.), за користування кредитними коштами понад строк в розмірі 30,9 % річних (п. 1.3.2.) щомісячно ануїтетним платежем 01 числа кожного поточного календарного місця ( п.1.2.2.) (а.с.6-9).

Таким чином встановлено, що боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 10.09.2033, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно із ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином ч. 4 ст. 559 ЦК України визначає спеціальний строк пред'явлення вимоги до поручителя, який не є строком позовної давності відповідно дост.ст. 257-258 ЦК України.

Встановлено, що 08 серпня 2014 р. Банк направляв вимоги до боржника та поручителя про погашення як простроченої заборгованості, так і всієї суми кредиту, що залишилась, а 26 січня 2015 року Банк звернувся до суду про стягнення заборгованості (станом на 27.10.2014 р.) за кредитним договором до боржника та поручителів, що стверджується матеріалами справи, зокрема предявленим позовом (а.с.59-61).

Відтак, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, міськрайонний суд дійшов вірного висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 01 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

А тому у разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Саме такі висновки закладені в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року, справа № 6-53 цс14, на яку посилається заявник.

Таким чином, установивши, що договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що вони діють до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, який був змінений кредитором шляхом предявлення вимоги, предявив протягом шести місяців позов до боржника та поручителів про виконання зобовязання, міськрайонний суд дійшов правильного висновку про те, що зобовязання за договором поруки не припинилися.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

ОСОБА_6