Вирок № 56929043, 17.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23389/15-к

1-кп/127/158/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретаріМартинюк Т.П.,

за участю: прокурора Козира С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 24.08.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010005623 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, розлученого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше двічі судимого, останній раз 10.06.2011 року Літинським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі; на підставі ч.2 ст. 84 КК України звільнений від відбування покарання у звязку з хворобою,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24 серпня 2015 близько 14.30 год. проходячи біля перехрестя вул. 50-річчя Перемоги - вул. Шмідта у м. Вінниці, побачив раніше не знайому йому ОСОБА_3, яка йшла попереду та на шиї у якої знаходився ланцюжок з хрестиком із жовтого металу. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме ланцюжка із хрестиком з метою власного збагачення. Після цього, ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого в момент заподіяння, діючи повторно, розуміючи, що його дії будуть очевидні для ОСОБА_3, пішовши слідом за останньою та умисно, відкрито, з застосуванням сили, що виразилось у вчиненні ривка, насильно зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок з хрестиком, вартістю, згідно квитанції відділення пробного контролю у м. Вінниці № 000461 від 27.08.2015 (при вартості 1 граму золота 585 проби відповідно до офіційного курсу НБУ на 24.08.2015 - 466,09 грн.), ланцюжка із золоту 585 проби вагою 7,7г - 3588,893 грн. та хрестика із золоту 585 проби, вагою 2 г вартістю - 932,18 грн. Після зазначеного, ОСОБА_1, не реагуючи на крики потерпілої про припинення протиправних дій, з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 4521,073 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчинені злочину визнав, щиро розкаявся та суду повідомив, що перебуваючи в м. Вінниці в обідній час 24.08.2015 року, на перехресті вул. 50-річчя Перемоги - вул. Шмідта біля ринку «Маки» побачив потерпілу, яку він не знав. Він йшов навпроти потерпілої, побачив в неї на шиї золотий ланцюжок з хрестиком, порівнявшись з нею зірвав у неї вказану прикрасу та почав тікати в двори будинків, а потерпіла почала кричати. За ним почали бігти перехожі та потерпіла, які його і наздогнали. По дорозі він викинув ланцюжок, оскільки думав, що якщо він викине викрадене його перестануть переслідувати. Проте особи, що його доганяли мабуть не помітили зазначеного. Після того, як його затримали він пішов разом з людьми до місця де він викинув ланцюжок, який там і виявили та повернули потерпілій. Просив вибачення та повідомив, що вчинив вказаний злочин через тяжкі обставини, які склались в його житті.

З досліджених судом доказів, що надані прокурором під час судового провадження вбачається, що 24.08.2015 року з заявою про вчинення злочину звернулась ОСОБА_3 Згідно вказаної заяви вона просить прийняти міри до невідомої особи, яка 24.08.2015 року близько 14:30 години відкрито заволоділа ланцюжком із золотого металу, шляхом ривка біля будинку №36 по вул. Шмідта в м. Вінниці, чим завдала її матеріальну шкоду на суму 12000 грн., що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.08.2015 року.

Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 24.08.2015 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Відповідно до заяви -квитанції № 000461 від 27.08.2015 року вага ланцюжка із золота 585 проби становить 7,70 грами, хрестика із золота 585 проби 2,00 грами.

Відповідно до повідомлення Управління Національного банку України від 27.08.2015 року вартість одного грама золота 585 проби у брухті станом на 24.08.2015 складала 466 грн. 09 коп.

Згідно протоколу огляду предмету від 28.08.2015 року та постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 28.08.2015 року оглянутий золотий ланцюжок та хрестик визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передано на зберігання потерпілій, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 28.08.2015 року.

Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд, зясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та розяснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Аналіз наведених доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення, оскільки підтверджується сукупністю доказів у справі.

Так, з показань обвинуваченого вбачається, що він не оспорює факт заволодіння майном потерпілої, а саме золотим ланцюжком та хрестиком, шляхом ривка рукою з шиї потерпілої.

Суд приймає до уваги, що згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під грабежем за статтею 186 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Грабіж вважається закінченим з моменту коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатись чи користуватись ним.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 14.11.2013 року (справа № 5-35 кс13), згідно з якою при застосуванні під час грабежу насильства особа має намір викрасти чуже майно і для цього застосовує відкриту форму заволодіння ним. Для досягнення своєї мети вона ігнорує небезпеку бути викритою у злочині і не зупиняється перед застосуванням насильства до особи, яка може перешкодити їй завершити задумане. Для здійснення злочинного наміру особа обирає способи і засоби посягання, які вважає прийнятними для цього. Зокрема, проявляється це тоді, коли особа інколи несподівано накидається на потерпілого, ривком вихоплює у неї майно й відразу втікає з місця події. Головним у намірі грабіжника є бажання відкрито заволодіти майном. В одному випадку насильство може проступати як форма заволодіння майном (ривок), в іншому - як засіб (функція, знаряддя) подолання перешкоди у доступі до майна. У цьому сенсі насильство є не так способом заволодіння майном, як відображенням (свідченням) підвищеної суспільної небезпеки особи, яка його вчинила.

Показання обвинуваченого та зазначені положення надають суду підстави стверджувати, що винуватість обвинуваченого є доведеною, оскільки ОСОБА_1 повідомлено про всі обєктивні дії, вчинені з метою заволодіння чужим майном та спосіб їх вчинення відкритий ривок ланцюжка з шиї потерпілої, корисливий мотив його дій. Вказані показання узгоджуються із змістом заяви потерпілої, яка повідомила про аналогічні обставини заволодіння її майном та довідками, якими підтверджено вагу та вартість зазначеного майна.

Таким чином, сукупність доказів у справі свідчить, що обвинуваченням доведено винуватість ОСОБА_1, надані докази є достатніми для висновків суду та надання правової кваліфікації дії обвинуваченого.

Суд, оцінивши сукупність доказів у справі, прийнявши до уваги зазначені положення та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, кваліфікує дії ОСОБА_1 ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що помякшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З характеристики відносно обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, компрометуючих даних на нього не надходило.

Згідно повідомлення Літинської центральної районної лікарні №363 від 28.08.2015 року ОСОБА_1 на обліку у нарколога не перебуває, а знаходиться на консультативному обліку з діагнозом: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного походження.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 258 від 07.09.2015 року, ОСОБА_1 в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Згідно вимоги про судимість від 25.08.2015 року обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз 10.06.2011 року Літинським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ч.2 ст. 84 КК України звільнений від відбування покарання у звязку з хворобою.

Таким чином, обвинувачений вину у вчиненні злочину визнав, за місцем проживання характеризується позитивно, розлучений, офіційно не працює, вчинив умисний корисливий тяжкий злочин, має на утриманні малолітню дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.08.2003 року, хворіє на ряд тяжких хвороб, що підтверджується відповідними медичними документами.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, вчинення тяжкого корисливого злочину відносно жінки, особи обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченогоОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.

Разом з тим, наявність помякшуючих покарання обвинуваченого обставин, відсутність обтяжуючих обставин, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та тяжких хвороб є підставою для призначення ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому суд також вирішує питання про речові докази відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.65-67, 186 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання, тобто з 24.08.2015 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити без змін утримання під вартою.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього увязнення з 24.08.2015 року до 17.03.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме золотий ланцюжок та золотий хрестик, передані потерпілій ОСОБА_4 на зберігання залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: