Ухвала суду № 56927081, 28.03.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18969/15-ц

провадження № 2/753/1468/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Біді В.В., в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96» про визнання недійсними рішень, зокрема рішення правління,

Встановив:

Автоматичний перерозподіл справи на суддю Вовка Є.І. було здійснено 11.03.2016 року.

ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з вказаною заявою в порядку позовного провадження цивільного судочинства щодо визнання недійсними рішень, зокрема рішення правління Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96» від 01 жовтня 2015 року щодо Голови правління (т.1 а.с.33-38).

З пояснень представника Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96» вбачається, що він не надав заперечень щодо закриття провадження по справі на підставі п.1) ч.1 ст.205 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача огульно заперечував проти закриття провадження у справі, не надавши правового обгрунтування такої позиції, в тому числі, без обгрунтування можливості розгляду в порядку цивільного судочинства позовної вимоги ОСОБА_2, саме як члена Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96» (копія витягу зі статуту т.1 а.с.8-12, 69) щодо вказаного рішення Правління - як керівного органу Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96» при здійсненні ним владних управлінських функцій, а також щодо правомірності та наслідків об»єднання позовних вимог ОСОБА_2 в контексті вимог діючого законодавства.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, вивчивши наявні матеріали, суд встановив, що необхідною передумовою для прийняття рішення про відмову чи задоволення вимог заяви, зокрема є розгляд спору ОСОБА_2, як члена Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96», з цим спеціальним для неї суб'єктом владних (делегованих) повноважень (саме в контексті спірних правовідносин), розгляд якого має проводитись за правилами адміністративного судочинства, з урахуванням положень ст.ст.2, 3, 17 КАС України.

Так, ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України встановлено, що: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.3 КАС України: справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З положень ст.16 ЦПК України вбачається, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України в ухвалі від 21 вересня 2011 року (справа №6-20106св09) зокрема містяться висновки щодо наслідків встановлення обставин, які свідчать про те, що провадження у справі відкрито за вимогою, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно було розглядатися таке питання (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України), та зазначено, що вказане є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

З положень ст.15 ЦПК України вбачається, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених прав, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а відповідно до п.1) ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі викладеного,

керуючись ст.205 ЦПК України,

Ухвалив:

Закрити провадження у справі №753/18969/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Згода-96».

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів.

Суддя: