Ухвала суду № 56923070, 28.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5173/15-ц Номер провадження 22-ц/786/928/16Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» (далі ПАТ «ВіЕйБі Банк») ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № 54/07-А від 25.05.2007 року в сумі 69772,50 грн.

В листопаді 2015 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3, в якому просила визнати припиненим з 25.05.2014 року договір поруки № 54/07-А від 25.05.2007 року, укладений між нею та ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Ухвалою суду від 24 листопада 2015 року зустрічний позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість по кредитному договору № 54/07-А від 25.05.2007 року у розмірі 69772 грн. 50 коп.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 про припинення поруки задоволено частково.

Визнано договір поруки № 54/07-А від 25.05.2007 року, що укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4, припиненим.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1378 грн.

Судові витрати, понесені ОСОБА_4, у розмірі 487 грн. 20 коп. компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник за довіреністю ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_4 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» стосовно поручителя ОСОБА_4, відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про припинення договору поруки, в іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.02.2016 р. залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 травня 2007 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 54/07-А, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 16036 доларів США терміном по 24 травня 2013 року на придбання транспортного засобу автомобіля марки Peugeot, модель 206 XR 1.4 Е 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобовязався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом за ставкою 13% річних шляхом внесення щомісячний платежів у розмірі та строки, встановлені в Графіку, що є додатком № 1 до цього договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 25 травня 2007 року було укладено договір поруки № 54/07-А, відповідно до умов якого остання поручилася перед банком за виконання боржником ОСОБА_8 своїх зобов'язань за кредитним договором, як солідарний боржник.

Судом встановлено та не оскаржується сторонами, що позичальник ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 1 вересня 2015 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1499,55 доларів США, заборгованість по відсоткам 1001,58 доларів США, штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту 16284,85 грн., а всього в національній валюті України 69772 грн. 50 коп., що їх за рішенням суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Відмовляючи у стягненні вказаної заборгованості з поручителя ОСОБА_4 та задовольняючи зустрічний позов про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з факту закінчення строку, встановленого в договорі поруки, протягом якого кредитор вправі предявити вимоги до поручителя.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року в справі № 6-6цс14.

Пунктом 4.1. договору поруки № 54/07-А, укладеного 25 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_4, встановлено, що порука припиняється: з припиненням зобовязань за кредитним договором; якщо кредитодавець протягом одного року від дня настання строку виконання зобовязань за кредитним договором не предявить вимоги до поручителя; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з п.п. 1.2., 2.4., додатку № 1 кредитного договору, п.п. 1.1.1., 1.1.2., 4.1. договору поруки сторін, кінцевий строк повернення кредиту ОСОБА_3 встановлено 24 травня 2013 року, отже, ПАТ «ВіЕйБі Банк» вправі був предявити вимоги до поручителя ОСОБА_4 до 25 травня 2014 року, тоді як вказаний позов подано до суду уповноваженою особою Банку лише 27.08.2015 р.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про припинення поруки ОСОБА_4 та відсутність у звязку з цим підстав покладення на неї відповідальності за порушення зобовязання боржником ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги позивача що порука припиняється лише з припиненням зобовязань за кредитним договором суперечать умовам укладених між сторонами договорів та вимогам ст.ст. 553, 559, 252 ЦК України і на висновки суду першої інстанції не впливають.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.