Ухвала суду № 56918196, 31.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3307/16 Справа № 199/7093/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 19 березня 2013 року уклав договір позики, згідно з яким передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 200 000 доларів США строком на 6 місяців, тобто до 19 вересня 2013 року. Договір укладено у простій письмовій формі у вигляді розписки. Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань, коштів у строк не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за договором позики у розмірі 4417 400 грн., інфляційні втрати у розмірі 3351 191,87 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 253 788,71 грн. та пеню в розмірі 2537 523,99 грн. (а.с.2-8).

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2: заборгованість за договором позики від 19 березня 2013 року у загальному розмірі 4638 573 гривні 48 копійок; судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1605 гривень 07 копійок; а всього 4640 178 гривень 55 копійок (а.с.38-41). Ухвалою цього ж суду від 03 березня 2016 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.76-77, 111-112).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.115-117).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом першої інстанції встановлено, 19 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 в борг 200 000 доларів США строком на 6 місяців. Факт укладення договору позики, його умов і фактичне отримання грошових коштів позичальником від позикодавця підтверджений належним і допустимим доказом, визначеним ч. 2 ст. 1047 ЦК України - розпискою боржника (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що між сторонами був укладений договір позики, на підтвердження якого була надана розписка, як борговий документ, і що сума боргу відповідачами дотепер не повернута.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей та його укладення у належній формі може бути підтверджено розпискою позичальника. На підтвердження укладення договору позики позивач надав розписку, яка відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України підтверджує укладення договору позики. Протилежне мав довести відповідач. Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, при наявності договору позики, саме відповідач зобов'язаний довести, що грошові кошти за договором не передавались, чи передавались, кому та для яких цілей, але ці обставини мають бути підтверджені доказами, які відповідають вимогам ст. ст. 57 - 59 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 19 вересня 2013 року отримав оригінал боргової розписки від ОСОБА_4, через якого повернув позивачеві суму боргу, - не приймаються до уваги, оскільки згідно із ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. У порушення ст.10,60 ЦПК України належних і допустимих доказів на підтвердження повернення суми боргу саме позичальнику відповідачем не надано, а факт повернення коштів ОСОБА_4 не має правового значення, оскільки він не є позичальником.

У той же час апеляційним судом був оглянутий оригінал розписки, який знаходиться у позивача, що свідчить як про укладення договору позики, так і про те, що зазначена сума позичальнику не повернута.

Посилання апелянта на те, що позивач не предявляв до нього претензій на протязі двох років, - не мають правового значення, як і посилання на незгоду із ухвалою про забезпечення позову, яка відповідачем не оскаржувалось.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із діями судді при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не прийма.ться до уваги, оскільки ухвала про залишення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення без задоволення апеляційному скарженню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, підстав для виходу за межі апеляційної скарги - не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: