Рішення № 5691726, 09.06.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.2009 р. Справа № 13/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с.Качанове, Гадяцький район, Полтавська область, 37331

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 37300

про стягнення 556912,00 грн.

                                         Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

          Обставини справи: Розглядається позовна заява про стягнення основного боргу в сумі 556912,00 грн., 55600,00 грн. пені, 38983,84 грн. штрафу, 10000,00 грн. моральної шкоди та 6000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позов не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі повідомлено за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу від 13.08.2008р., 20.08.2008р., 21.08.2008р., 22.08.2008р., 27.08.2008р., 14.10.208р., 14.10.2008р. відповідно до умов яких, продавець зобов"язується прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 3.2. вказаних договорів розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому або в готівковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту поставки продукції.

          Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Качанове-Агро" було відвантажено зернопродукції на адресу ФОП ОСОБА_1:

-          на підставі накладної № 413 від 20.08.2008р. - жита 20,450 тон на суму 18405,00 грн.;

-          на підставі накладної № 397 від 20.08.2008р. - ярої пшениці 83,900 тон на суму 117460,00 грн.;

-          на підставі накладної № 398 від 21.08.2008р. - ячменя 196,690 тон на суму 177021,00 грн.;

-          на підставі накладної № 399 від 22.08.2008р. - ячменя пивоварного 105,770 тон на суму 126924,00 грн.;

-          на підставі накладної № 414 від 23.08.2008р. - вівсу 70,200 тон на суму 49140,00 грн.;

-          на підставі накладної № 415 від 30.08.2008р. - ячменя 202,420 тон на суму 182178,00 грн.

-          на підставі накладної № 418 від 14.10.2008р. - ячменя 80,000 тон на суму 72000,00 грн.;

-          на підставі накладної № 419 від 14.10.2008р. - ячменя пивоварного 65,160 тон на суму 78192,00 грн.;

-          на підставі накладної № 420 від 14.10.2008р. - ячменя пивоварного 45,160 тон на суму 54192,00 грн.;

Всього на загальну суму 875512,00 грн.

Як зазначає позивач та свідчать матеріали справи, на підставі прибуткових касових ордерів (копії в матеріалах справи), відповідачем до каси ТОВ "Качанове-Агро" було внесено готівкою 318600,00 грн. (14.08.2008р. - 40000,00 грн., 16.08.2009р. - 50000,00 грн., 19.08.2008 р. - 46000,00 грн., 20.08.2008 р. - 32600,00 грн., 22.08.2008р. - 40000,00 грн.., 26.08.2008р. - 40000,00 грн., 29.08.2008р. - 4000,00 грн., 04.09.2008р. - 30000,00 грн.) Таким чином, заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед позивачем складає 556912,00 грн. (875512,00-318600,00). Як свідчать матеріали справи, з метою безпосереднього врегулювання спору з відповідачем 6 листопада 2008 року позивач направив на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 претензію про сплату боргу, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення була вручена їй особисто 12.12.2008р.

Однак, як вказує позивач заборгованість не була погашена.

Відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Суд дослідив, що позивач дійсно порушив взяті на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за відвантажену продукцію.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 556912,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 55600,00 грн. пені і 38983,84 грн. штрафу суд відмовляє в позові виходячи з наступного:

Пунктом 4.1 вищевказаних договорів купівлі-продажу передбачено, що у випадку порушення своїх зобов"язань сторони несуть відповідальність визнану цим договором та чинним законодавством.

Статтею 231 ГК України визначено розмір санкцій за порушення господарського зобов'язання. Так ч. 2 зазначеної статті встановлено, що "У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості."

Отже посилання позивача на ч. 2 ст. 231 ГК України, є абсолютно безпідставним. Оскільки частина 2 вказаної статті, встановлює розмір пені та штрафу за прострочення виконання робіт, надання послуг, а не за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Позивач не звернув уваги на частини 4 та 6 ст. 231 ГК України, яким визначено, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а "штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором".

Крім того ч. 2 ст. 343 ГК України встановлено відповідальність за порушення строків розрахунків та передбачено, що "Платник грошових коштів: сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня".

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже сторони в договорах купівлі-продажу не встановили відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тому відповідно відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У статті 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оціню-заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить

Під час розгляду справи позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди. Судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру та винних дій відповідача.

Крім того, зі змісту договорів купівлі-продажу вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання зобов"язання.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Позивач у позовній заяві також просить суд також стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 6000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 чт.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 10 Роз"яснень Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як - от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В матеріалах справи відсутній будь-який фінансовий документ, що підтверджує оплату послуг адвоката позивачем.

До того ж, в договорі № 25 від 20.01.2009 р. про надання юридичних послуг вказано, що 5500,00 грн. сплачується Замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту винесення на користь Замовника рішення судом першої інстанції.                     Таким чином, на момент розгляду справи послуги адвоката позивачем не оплачені, тому у суду відсутні підстави для відшкодування вказаних витрат.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд,                                         

                                                                      В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 37300; фактична адреса: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качанове, Гадяцький район, Полтавська область, 37331 (код ЄДРПОУ 32387266, св. пл. ПДВ № 23606602, ІПН 323872616073) - 556912,00 грн. основного боргу, 5569,12 грн. - держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій часині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Босий В.П.