Рішення № 5691725, 11.06.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2009 р.Справа №13/18

за позовом Приватного підприємства "Будівельний дім "Кременчук", 1 Піщаний тупик, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39626

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39602

про стягнення 88218,01 грн.

Зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39602

до Приватного підприємства "Будівельний дім "Кременчук", 1 Піщаний тупик, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39626

про стягнення 167790 грн. збитків за порушення умов договору оренди торгової площі №06/2-06-08 від 06.06.2008р. і зобов"язання ПП "Будівельний Дім "Кременчук" прийняти в строкове платне користування торгове приміщення площею 420 квадратних метрів по вул. В.Бойко, 7 в м. Кременчуці та підписати акт прийому- передачі.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: Лазоренко Р.В. довіреність від 02.03.2009р.

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог ст.85ГПК України.

Обставини справи: Розглядається позовна заява про стягнення з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 основної заборгованості у розмірі завдатку у сумі 42925,00 грн., 2146,26 грн. інфляційних нарахувань, три проценти річних у сумі 221,75 грн., суму у розмірі завдатку, що складає 42925,00 грн. та зустрічна позовна заява про стягнення 167790 грн. збитків за порушення умов договору оренди торгової площі №06/2-06-08 від 06.06.2008р. і зобов"язання ПП "Будівельний Дім "Кременчук" прийняти в строкове платне користування торгове приміщення площею 420 квадратних метрів по АДРЕСА_2 та підписати акт прийому -передачі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний договір не припинив своєї дії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

6 червня 2008 року між приватним підприємством "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ "КРЕМЕНЧУК" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди торгової площі № 06/2-06-08.

Згідно умов розділу 1 Договору відповідач надає, а позивач приймає в строкове, платне користування торгову площу, що знаходиться в торговому приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. В.Бойка, 7, для здійснення роздрібної торгівлі будівельними матеріалами.

Пунктом 3.1. розділу 3 Договору передбачено, що торгова площа передається в оренду згідно акту прийому - передачі не пізніше 01.10.2008 року.

Також, умовами п.4.2 розділу 4 Договору передбачено, що позивач здійснює гарантійний платіж у розмірі 42925,00 гривень.

У відповідності до п. 4.8 договору гарантійний платіж є забезпеченням належного і своєчасного виконання позивачем зобов'язань за чинним Договором та складає суму, що рівна розміру орендної плати за один місяць.

Фактично гарантійний платіж у розмірі 42925,00 гривень є завдатком відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем на поточний рахунок відповідача був перерахований завдаток у сумі 42925,00 гривень, а саме:

- платіжне доручення № 678 від 11.07.2008 р. у сумі 5000,00 грн.;

- платіжне доручення № 690 від 14.07.2008 р. у сумі 5000,00 грн.;

- платіжне доручення № 721 від 17.07.2008 р. у сумі 5000,00 грн.;

- платіжне доручення № 1004 від 11.09.2008 р. у сумі 7925,00 грн.;

- платіжне доручення № 1018 від 15.09.2008 р. у сумі 5000,00 грн.;

- платіжне доручення № 1115 від 01.10.2008 р. у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, всупереч умовам Договору відповідачем не було передано торгову площу в оренду позивачу в строк, встановлений договором, тобто до 01.10.2008 року.

18 листопада 2008 року позивачем на адресу відповідача, який останнім отриманий 02.12.2008 року, був направлений лист про те, що позивач відмовляється від вищевказаного Договору та вимагає повернути сплачену суму завдатку в розмірі 42925,00 гривень.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.766 ЦК України передбачено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2)відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За таких обставин, договір є розірваним з моменту отримання повідомлення про відмову від договору, тобто з 02.12.2008 року.

Крім цього, ст.571 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування, які просить стягнути позивач за грудень 2008 р.- січень 2009 р. складають 2146,26 грн., 3% річних за період з 10.12.2008 р. по 10.02.2009 р. - 221,75 грн.

Судом досліджено, що відповідач зобов'язаний був у семиденний строк з дня отримання вимоги, тобто з 02.12.2008 року повернути завдаток.

27 листопада 2008 року позивач повторно звернувся з вимогою до відповідача, яка останнім отримана 23.12.2008 року, про повернення завдатку, але як вказує позивач до цього часу грошові кошти не повернуті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення 42925,00 гривень завдатку, стягнення з відповідача суми у розмірі завдатку, що складає 42925,00 гривень, 2146,26 грн. інфляційних нарахувань, 221,75 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 10.12.2008 р. по 10.02.2009 р. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивачем укладений договір з адвокатом Лазоренком Р.В. з метою захисту інтересів позивача та представлення інтересів у суді, та сплачені послуги адвоката у сумі 3030,00 гривень.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті послуг адвоката у суму 3030,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплату послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (наявне в матеріалах справи) та прийняв присягу адвоката України. В якості доказів по сплаті вказаних послуг позивачем до матеріалів справи надано договір № 23/1 про надання послуг від 23.01.2009 р. та виписку банку за 02.02.2009 р.

Таким чином, на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат за оплату послуг адвоката підлягає задоволенню.

30.03.2009 р. відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного підприємства "Будівельний дім "Кременчук 167790,00 грн. збитків за порушення умов договору оренди від 06.06.2008 р. № 06/2-06-08, зобов"язати прийняти в строкове платне користування торгове приміщення та підписати акт прийому-передачі.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що згідно умов договору оренди відповідач зобов'язався прийняти в строкове платне користування торговельне приміщення площею 420 квадратних метри, за адресою м. Кременчук, вул. В. Бойко, 7 та оплачувати оренду плату за користування ним.

Як вказує позивач за зустрічним позовом листом від 25 листопада 2008 року він повідомив відповідача про готовність передати приміщення та запропонував йому прийняти це приміщення за актом приймання-передачі. Однак, листом від 27 листопада 2008 року, відповідач повідомив позивачу, що він відмовляється від прийняття приміщення, мотивуючи це тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 неналежно виконав свої зобов'язання згідно п. 3.1 цього договору та повідомив, що він розриває договір оренди в односторонньому порядку.

Згідно ст. 291 ч.1 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що припинення спірного договору відбувається на підставах, встановлених ст. 291 ч.2 ГК України, а розірвання відбувається або за згодою сторін, або достроково з підстав, встановлених ЦК України для договору найму в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Ст. 188 ГК України встановлює, що особа, яка бажає розірвати договір має направити іншій стороні пропозицію про розірвання договору і в разі, якщо інша сторона не погодилась на таку пропозицію, передати спір на вирішення суду. Договір вважається розірваним з дня набрання чинності рішенням суду про його розірвання.

Отже, позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір оренди торгової площі від 06 червня 2008 року не розірваний, у встановленому законом порядку, і діє станом на сьогоднішній день.

Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стверджує, що у відповідача могли бути підстави для одностороннього розірвання договору до отримання від нього листа про готовність передати об'єкт в оренду, а після отримання від нього повідомлення про готовність передати об'єкт в оренду будь-які підстави для відмови від договору були відсутні, оскільки навіть ст. 766 ЦК встановлює право наймача відмовитись від договору лише у випадку, коли наймодавець не передає наймачеві майно.

Таким чином, позивач вважає, що ПП "Будівельний Дім "Кременчук" ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за зазначеним договором.

В той же час, позивач зазначає, що під час дії договору, він не має можливості передати зазначену площу в оренду будь-якій іншій особі, оскільки відповідач володіє речовим правом на передане в оренду майно і має право на захист свого володіння та користування майном навіть від власника згідно ст. 396 ЦК України.

В зв'язку з неправомірною відмовою відповідача від виконання умов договору оренди позивач вказує, що йому заподіяно збитки у формі неодержаного прибутку, на який він розраховував в разі, якби відповідач виконував умови договору належним чином.

Так, у відповідності до п. 4.3 договору відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу оренду плату в розмірі 42925,00 гривень на місяць, що становить 8500 доларів США за курсом НБУ 5.05 гривень.

Згідно п. 4.4 договору розмір орендної плати за договором коригується (індексується) відповідно до зміни співвідношення курсу гривні до долара США, встановленого НБУ станом на момент пред'явлення Орендодавцем рахунку за оренду за місяць, але не менше ніж 5.05 гривень за 1 долар США.

П. 4.6 договору встановлено, що плата за користування здійснюється в безготівковому порядку на наступний місяць не пізніше 28 числа попереднього місяця.

Так, до 28 листопада 2008 року відповідач мав сплатити на рахунок позивача 8500 х 6. 7418 ( курс долара США станом на 28. листопада 2008 року) = 57305 гривень за користування приміщенням в грудні 2008 року.

До 28 грудня 2008 року відповідач мав оплатити на рахунок позивача 8500 х 7.7 (курс долара США станом на 28 грудня 2008 року) = 65450 гривень за користування приміщенням в січні 2009 року.

До 28 січня 2008 року відповідач мав оплатити на рахунок позивача 8500 х 7.7 (курс долара США станом на 28. січня 2009 року) = 65450 гривень за користування приміщенням в лютому 2009 року.

До 28 лютого 2008 року відповідач мав оплатити на рахунок позивача 8500 х 7.7 (курс долара США станом на 28. лютого 2009 року) = 65450 гривень за користування приміщенням в березні 2009 року.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стверджує, що йому спричинені збитки у формі неотриманого доходу, що становлять: 57305 + 65450 + 65450 + 65450 = 253655 гривень.

Позивач заявляє вимоги про стягнення лише частини вказаних збитків в розмірі 167790 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов висновку відмовити в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного:

Пунктом 3.1 розділу 3 Договору передбачено, що торгова площа передається в оренду згідно акту прийому-передачі не пізніше 01.10.2008р.

Разом з тим, всупереч умовам Договору позивачем не було передано торгову площу в оренду позивачу в строк, встановлений договором, тобто до 01.10.2008р.

Позивач вказує на те, що він направив на адресу відповідача акт приймання-передачі приміщення в оренду, а потім вже відповідач відмовився від договору, але докази надіслання вказаного акту в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявні докази надіслані на адресу позивача 18.11.2008р. першої вимоги про відмову від Договору та повернення сплаченої суми задатку в розмірі 42920,00 грн.

Таким чином, обставини, викладені у зустрічному позові не відповідають дійсності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. З ст. 2 91 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас положенням ст.766 ЦК України, передбачено право наймача відмовитися від договору найму, якщо наймач не передає наймачеві майно.

Таким чином, оскільки право на відмову від спірного договору встановлено законом, відповідно до п. 3 ст. 651 ЦК України договір оренди є розірваним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порушення вимог вказаної статі позивач не надав суду належних доказів порушення умов договору оренди торгової площі № 06/2-06-08 від 06.06.2008 р. відповідачем.

Також, суд дослідив, що відповідач за зустрічним позовом правомірно відмовився від договору в зв"язку з тим, що позивач не передав йому приміщення в установлений строк.

В зв"язку з викладеним у суду відсутні правові підстави для стягнення збитків в сумі 167790,00 грн. за порушення умов вказаного договору.

Також суд відмовляє в позові в частині вимог про зобов"язання ПП "Будівельний Дім "Кременчук" прийняти в строкове платіжне користування торгове приміщення площею 420 кв.м. по вул. В.Бойко, 7 в м. Кременчуці та підписати акт прийому-передачі, оскільки заявлені вимоги не відповідають способам захисту порушеного права враховуючи наступне.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб'єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновленні становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов"язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, зі змісту наведених норм закону вбачається, що вимоги про зобв"яання відповідача прийняти в строкове платне користування торгове приміщення та підписати акт прийму-передачі може мати місце лише в аспекті юридичної оцінки обставини, справи та обґрунтованості заявлених вимог в процесі розгляду спору про право матеріальне, проте не може бути предметом окремого позову. І як наслідок позовні вимоги задоволенню в цій частині не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-33, 43, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39602, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ "АВТОКРАЗБАНК", МФО 331100 на користь Приватного підприємства "Будівельний дім "Кременчук", 1 Піщаний тупик, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39626, ідентифікаційний код 33910331, п/р 26008301323213 у філії ЗАТ "ОПТ БАНК", МФО 331962 основну заборгованість у розмірі завдатку у сумі 42925,00 грн., 2146,26 грн. інфляційних нарахувань, 221,75 грн. - 3% річних, суму у розмірі завдатку, що складає 42925,00 грн., 3030,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

СуддяБосий В.П.

Повний текст рішення підписано:16.06.2009 р.

.

.