Рішення № 56916905, 23.03.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/211/16-ц

Провадження № 2/210/713/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" березня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Чайкіна О.В.

за участі секретаря: Куксенко О.В.

особи, які беруть участь у справі: представник позивача: ОСОБА_2, представник відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Відділення Фонду), та просив суд стягнути з відповідача 275000,00 грн. за спричинену моральну шкоду, посилаючись на те, що 11 червня 2004 року о 14 год. 20 хв. під час виконання наряду головного електромеханіка, по заміні канатів клітьової підйомної споруди, виконував стропову останнього вантажу, падаючим шматком корозійного металу, Позивач отримав травму правої руки. ЗА висновками МСЕК в 2004 році Позивачу встановлено 5% втрати професійної працездатності первинно, при наступному огляді 15.12.2015 року підтверджено 5% втрати професійної працездатності, з переоглядом 01.11.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позові, просив їх задовольнити. Представник Відділення Фонду позовні вимоги не визнала з мотивів, викладених у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту № 14 про нещасний випадок 11.06.2004р., обставини, за яких стався нещасний випадок: 11 червня 2004р. начальник дільниці ОСОБА_6 не проконтролював виконання робіт по очищенню рами противаги від відлущування корозійного металу, не забезпечив безпечне виконання робіт по зніманню вантажу з противаги, о 14.20 ОСОБА_4 стоячи на посадковому мосту, виконував стропову останнього вантажу, в ту мить, коли він виконував петлю з тросу, падаючим шматком корозійного металу отримав травму правої руки. /а.с.11 зворот/.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку від 11.06.2004р. (акт за формою Н-5), в пункті 4 встановлено причину нещасного випадку порушення виробничої дисципліни, що виразилося в невиконанні посадових обовязків; порушення вимог п.п. 15, 16 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ корисних копалин підземним способом». Пункти 4.11, 4.13 «Правил внутрішнього трудового розпорядку» ВАТ «Суха Балка»; п.п. 3.6, 3.20 посадової інструкції начальника дільниці. Порушення вимог ст. 14 ЗУ «Про охорону праці». /а.с.13 зворот/.

Згідно з виписки з акту освідування МСЕК серія 00035226 від 24 листопада 2004 року позивачу первинно встановлено втрату працездатності 5% з 24 листопада 2004 року. Як вбачається з виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 15.12.2015 року серії 12ААА № 014905 позивачу ОСОБА_4 повторно встановлено втрату професійної працездатності 5 % з 30.11.2015р. по 01.12.2016р.,/а.с. 15/.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності у зв'язку завданим трудовим каліцтвом, яке виникло через нещасний випадок, що стався 11 червня 2004 року о 14 годині 20 хвилин на ВАТ «Суха Балка» йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України має бути відшкодована за рахунок відповідача.

Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та пов'язана з цим діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регулюється, зокрема Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закону).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів повязаних з роботою. (ч. 4 ст. 14 Закону).

В силу положень ст.ст. 21, 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачу вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоровя за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, вбачається, що громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у звязку з частковою втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні. Позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя, тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві, виходячи з висновку ЛКК про те, що наявність протипоказань у роботі ніяк не можуть позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань є необґрунтованими і суперечать ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 р. встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 11.06.2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України Про державний бюджет України на 2006 рік, так і Законами України Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими було зупинено дію чинності норм Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік дію цих норм припинено.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що у зв"язку з набранням 01 січня 2015 року Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", відповідно до ч. 8 ст. 36 якого відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві "..." не є страховою виплатою, та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 2 ЦК України закон, який встановлює нові обов"язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотньої дії в часі. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що загальновизнаний принцип права про дію нормативно-правових актів у часі закріплено в частині першій статті 58 Конституції України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому Конституційний Суд України роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ст. 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, суд приходить до висновку, що положення ч. 8 ст. 36 Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", на які відповідач посилається як на підставу заперечень проти позову, поширюються на правовідносини, які виникли після 01 січня 2015 року.

Таким чином, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 2004 році , відшкодування шкоди має бути здійснено саме відповідачем у справі.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При цьому, спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності. У даному випадку право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з 24 листопада 2004 року, - тобто від дня, коли Позивачу первинно встановлено 5 % втрати працездатності.

Згідно з положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

Враховуючи викладене, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, встановлення ступінь втрати працездатності (5%), вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача 3000,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач пережив протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає компенсації за рахунок коштів державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 25913605) на користь ОСОБА_4 (26.02.1967р.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 (три тисячі) грн.

Судові витрати у розмірі 551,20грн. (п"ятсот п"ятдесят одна грн. двадцять коп.) компенсувати за рахунок держави.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2016 року.

Суддя: О. В. Чайкіна