Рішення № 56916692, 29.03.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14994/14-ц

Провадження № 2/161/695/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарях Кубяк О.В., Сидорук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за уточненим позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації та приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.12.2007 року між ТзОВ Український промисловий банк правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1130/ФКВ-07 про надання кредиту на суму 50 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11 % річних з терміном повернення кредиту не пізніше 30.11.2022 року.

04.12.2007 року між ТзОВ Український промисловий банк правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_2 укладено договори іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано житловий будинок, загальною площею 181 кв.м., що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, 84 та земельну ділянку площею 0,1 га., яка знаходиться в с. Зміїнець Луцького району та належить на праві приватної власності іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 304481.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання щодо погашення кредитної заборгованості за вказаним договором не виконав і станом на 24.07.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 1107154 грн. 58 коп. з яких: тіло кредиту 893896,66 грн. відсотки 204277,03 грн., комісії які передбачені кредитним договором 8980,89 грн.

Просить суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ПАТ Дельта Банк кредитну заборгованість, звернути стягнення на майно, відповідно до договорів іпотеки на житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 та судові витрати повязані з розглядом справи.

03.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору № 1130/ФКВ 07, укладеного між ним та ТзОВ Український промисловий банк правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк недійсним, оскільки під час його вчинення не було додержано вимог п. 1 ст. 203 ЦК України виходячи з наступного: в договорі відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не зазначені умови, які п.п. 3.2., 3.4 розділу 3 Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту визнані обовязковими. Також банком не надавався йому окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому розрахунку не було вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для нього. Також в порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав йому, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону. Також, згідно спірного кредитного договору предметом кредиту була іноземна валюта долари США, що п. 3 ст. 11 Закону України «Про національний банк України» заборонено на території України та значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з банком. Оскільки умови кредитного договору є несправедливими, просить суд, визнати недійсними кредитним договір № 1130/ФКВ 07 від 07.12.2007 р. укладений між ним та ТзОВ «Український промисловий банк» та Договір іпотеки № 1130/Zфквіn 07 04 грудня 2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2

Ухвалою суду від 24.11.2015 року дані позови обєднані в одне провадження.

Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, просив суд позов задовольнитита заперечив проти задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договорів недійсним.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнали позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, просили суд відмовити в його задоволенні та задовольнити вимоги за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними. В своїх письмових пояснення вказали, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки малолітні діти користувалися будинком № 78 по вул. Левадна, 78 в с. Зміїнець Луцького району, постійно проживали та проживають в даний час, згода органу опіки та піклування на укладення такого договору була обовязковою, а її відсутність є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, її представник ОСОБА_5 дав аналогічні пояснення, що і у відношення до ОСОБА_1

Представник служби у справах дітей Луцької районної державної адміністрації в судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними вчастині порушення прав дітейпідтримав.

Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що уточнений позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними слід задовольнити частково.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Як вбачається із змісту ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року між ТзОВ Український промисловий банк правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1130/ФКВ-07 про надання кредиту на суму 50000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11 % річних з терміном повернення кредиту не пізніше 30.11.2022 року (а.с. 6 - 12).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Станом на 24.07.2015 року сума заборгованості за кредитним договором становить 1107154 грн. 58 коп., яка складається з наступного: 893896,66 грн. тіло кредиту; 204277,03 грн. відсотки; комісії які передбачені кредитним договором 8980,89 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 215).

Отже, ОСОБА_1 істотно порушив вимоги ст. ст. 526, 527, 530, 536, 549, 550, 1054, 1055 ЦК України, умови Кредитного договору, не погасив суму кредиту та нараховані відсотки за користування ним, в звязку з чим утворилась заборгованість, в судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що кредитний договір № 1130/ФКВ-07 він підписував, кредитні гроші були потрачені на придбання будинку що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, 84.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2007 року між ТзОВ Український промисловий банк правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_6 ОСОБА_2 укладено договори іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано житловий будинок, загальною площею 181 кв.м., що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, 84 та земельну ділянку площею 0,1 га., яка знаходиться в с. Зміїнець Луцького району (а.с. 15-18 ).

Відповідно до договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем термінів виконання якого-небудь із зобовязань по кредитному договору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, що не заперечив в судовому засіданні, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 24.07.2015 р. по кредитному договору № 1130/ФКВ 07 від 04.12.2007 р. в розмірі 1107154 грн. 58 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, судом в судовому засіданні встановлено, що в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є малолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, які на 04.12.2007 р. мали право користування житлом за адресою: Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, 84. Вказаний висновок суду зроблений з урахуванням показань свідків в судовому засіданні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, довідок КП «Луцька міська поліклініка» №32,33 від 15.02.2016 року, згідно з якими, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спостерігаються у вказаному закладі з 03.0.2007 року по сьогоднішній день (а.с.122,123), а так само довідкою про склад сім,ї (а.с.109), довідками «Луцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13» від 02.02.2016 року №2-14/46,47, з яких вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 навчаються у вказаній установі в 4 класі(а.с. 110,111).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (п. 3 ч. 2 ст. 177 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобовязані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обовязковою.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до статті 8 ЦПК України та статті 3 Конвенції «Про права дитини», прийнятої 44 ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, суд повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоровя, в якому вона проживає.

Ч. 1 ст. 405 ЦК України визначено, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За змістом цієї статті право членів сімї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сімї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сімї.

З довідки про склад сімї та проживання Маяківської сільської ради Луцького району від 21.01.2016 р. № 231, довідок КЗ Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13 Луцької міської ради від 02.02.2016 № 2-14/47 та № 2-14/46, висновку ЛКК № 32 КЗ «Луцька міська поліклініка» від 15.02.2016 р., висновку № 33 ЛКК № 32 КЗ «Луцька міська поліклініка» від 15.02.2016 р., довідки КЗ «Луцька гімназія № 18 Луцької міської ради Волинської області» від 07.08.2014 р. № 02-11/25-1 вбачається, що на час укладення іпотечного договору № 1130/Zфквіп-07, у будинку № 84 по вул. Левадна в с. Зміїнець Луцького району, який є предметом цього договору та в даний проживають неповнолітні діти іпотекодавця ОСОБА_11 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 73, 74).

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловий площі, серед яких зазначена й дитина) та на законі (стаття 405 ЦК України).

Вирішуючи вказане питання, суд виходить із того, що будинок № 84 по вул. Левадна в с. Зміїнець Луцького району належить ОСОБА_2 відповідно до Договору купівлі продажу від 23.11.2007 року.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 не були зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_3, але користувалися вказаним житлом, відповідно до показань свідків в судовому засіданні та мали право на користування вказаним житлом відповідно до ст. 405 ЦК України.

При розгляді справи встановлено, що кредитний договір, договори купівлі-продажу та договір іпотеки укладені в один день; під час їх укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приховували, що мають малолітніх дітей.

За таких обставин, суд вважає, що на час укладення іпотечного договору, у будинку, який є предметом цього договору, потрібний дозвіл органу опіки та піклування на його укладення.

В судовому засіданні встановлено, що згода органу опіки та піклування на вчинення іпотечного договору № 1130/Zфквіп-07 від 04.12.2007 р. не надавалась, докази, про те, що ОСОБА_2 приховала той факт, що має малолітніх дітей на час укладення іпотечного договору суду не надані.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 заявлений в інтересах малолітніх дітей до ПАТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації та приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними в частинівизнання недійсним договору іпотеки № 1130/Zфквіn 07 від 04 грудня 2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі за №1343,1344 4 грудня 2007 року підлягає до задоволення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України від 01.07.2015 року по справі № 6-396цс15 та від 16.03.2016 року по справі №6-2918цс15.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в частинізвернення стягнення на майно, відповідно до договорів іпотеки на житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_2, оскільки вказаний договір визнається судом недійсним.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині вимог до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору №1130/ФКВ від 07.12.2007 року, суд виходить із того, що обставини на які вказує позивач в позовній заяві не підтвердилися в судовому засіданні, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні вказаного позову відмовити.

Вирішуючи письмову заяву представника ПАТ «Дельта Банк» про відмову в позові в звязку зі спливом позовної давності, суд виходить із того, що ОСОБА_1 заявив позов до ПАТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації та приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки № 1130/Zфквіn недійсним в інтересах його малолітніх дітей.

Відповідно до ч.1ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ч.4ст. 261 ЦК Україниу разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Враховуючи, що при укладенні іпотечного договору № 1130/Zфквіn були порушенні майнові прав дітей та, в тому числі, вказаний договір був укладений без згоди органу опіки та піклування, суд вважає, що перебіг строку позовної давності, щодо вказаних вимог ще не почався.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ Дельта Банк понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1831,40 грн. (3654*1107154,58/(1107154,58+1101833,00)) та стягнути з ПАТ Дельта Банк на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 276 грн. (552/2).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 80, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Уточнений позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість за кредитним договором № 1130/ФКВ-07 від 04.12.2007 року в розмірі 1107154 (один мільйон сто сім тисяч сто пятдесят чотири) грн. 58 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1831,40 (одна тисяча тридцять одну) грн. 40 коп. по 915 (девятсот пятнадцять) грн. 70 коп. з кожного.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації та приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки № 1130/Zфквіn 07 від 04 грудня 2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі за №1343,1344 4 грудня 2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 276 (двісті сімдесят шість) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.О. Подзіров