Постанова № 56916361, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9109/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроімпекс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Украгроімпекс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.10.2014 по 29.10.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Украгроімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Україна-Вояж» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та ТОВ «Креативкомпані» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт № 1032/26-55-22-13/32850209 від 31.10.2014, яким встановлені наступні порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки № 1032/26-55-22-13/32850209 від 31.10.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 807 746,00 грн, у тому числі за основним платежем - 1115397,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 361349,00 грн.

Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві № 1184/10/26-15-10-05-35 від 26.01.2015 та ДФС України № 7130/6/99-99-10-01-04-25 від 06.04.2015 податкове повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 25062/10/26-55-22-13-10 від 22.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу в частині рішення на суму основного платежу - 1178680,89 грн., штрафних санкцій - 294670,22 грн по операції з придбання послуг з передпродажної підготовки товару у ТОВ «Україна-Вояж» податковий номер 35122611 в рамках договору № 1У від 01.03.2013 за період січень, лютий 2014 року.

ТОВ «Украгроімпекс», не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 13.11.2014 № 1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн, у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн, збільшених по операціях з придбання послуг з передпродажної підготовки товару у ТОВ «Креативкомпані», вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду першої інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «Креативкомпані» укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів № 07-14/У від 07.07.2014, згідно якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять замовника (овочі, фрукти).

Судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: виписку з ЄДР щодо ТОВ «Украгроімпекс»; наказ ТОВ «Украгроімпекс» №06-ІІІ від 18.07.2014 про внесення змін в штатний розпис та штатний розпис ТОВ «Украгроімпекс» від 18.07.2014; договір № 4 від 15.01.2014 суборенди складу площею 538,7 кв.м. та акт прийому передачі в суборенду складських приміщень від 16.01.2014; витяг з ЄДР щодо ТОВ «Креативкомпані» станом на 01.07.2014 (відомості про юридичну особу підтверджені); заявки на надання послуг згідно договору № 07-14/у від 07.07.2014; листи ТОВ «Креативкомпані» №1007-1 від 10.07.2014 та № 1008-1 від 11.08.2014; рахунки - фактури від 07.07.2014 № СФ-0000001, від 08.07.2014 № СФ-0000002, від 09.07.2014 № СФ-0000003, від 10.07.2014 № СФ-0000004, від 11.07.2014 № СФ-0000005, від 14.07.2014 № СФ-0000006, від 16.07.2014 № СФ-0000007, від 17.07.2014 № СФ-0000008, від 21.07.2014 № СФ-0000009, від 22.07.2014 № СФ-0000010, від 25.07.2014 № СФ-0000011, від 28.07.2014 № СФ-0000012, від 31.07.2014 № СФ-0000013; платіжні доручення від 14.08.2014 № 496, № 503, від 27.08.2014 № 517, від 28.07.2014 № 518, від 02.09.2014 № 521, від 17.09.2014 № 550, від 25.09.2014 № 576, від 30.09.2014 № 583, від 02.10.2014 № 587, від 06.10.2014 № 597, від 07.10.2014 № 599; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 № КР-0000012, № КР-0000013, № КР-0000014, № КР-0000015, № КР-0000016, № КР-0000017, № КР-0000018, № КР-0000019, № КР-0000020, № КР-0000021, № КР-0000022, № КР-0000023, № КР-0000024, № КР-0000025, № КР-0000026, № КР-0000027, № КР-0000028, № КР-0000029, № КР-0000030, № КР-0000031, № КР-0000032, № КР-0000033, № КР-0000034, № КР-0000035, № КР-0000036, № КР-0000037, № КР-0000038, № КР-0000039.

Крім того, позивачем надані докази використання отриманих від ТОВ «Креативкомпані» послуг у власній господарській діяльності товариства: видаткову накладну № 597 від 07.07.2014 про придбання термоетикеток 500000 шт.; договір поставки № 2855 від 14.02.2013, укладений між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» разом з додатковою угодою № 1; договір поставки № 3138 від 05.03.2013, укладений між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» разом з додатковою угодою № 1; вантажно-митні декларації щодо придбання ТОВ «Украгроімпекс» імпортованих плодів фруктів та овочів.

Так, виконання умов даного договору здійснювалося у відповідності до заявок позивача, однак з текстів заявок не зрозуміло кому вони адресовані, не вказано місце та час виконаних робіт, міститься лише посилання на договір, що жодним чином не підтверджує фактичне здійснення господарської операції.

У судовому засіданні 31.03.2016 представником позивача було зазначено, що всі роботи по стикеруванню та етикуванню товару на виконання умов договору проводились ТОВ «Креативкомпані» на складах, однак з матеріалів справи неможливо встановити місце розташування таких складів, що підтверджено самим представником. Також представник позивача не зміг зазначити навіть усно про місце розташування таких складів.

На підтвердження наявності складських приміщень, в яких, як зазначає позивач, вищевказаним контрагентом надавалися позивачу послуги з передпродажної підготовки товару на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано суду копію договору суборенди № 4 від 15.01.2014 та акт прийому передачі в суборенду складських приміщень від 16.01.2014, при цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному договорі не зазначено місцезнаходження орендованих складських приміщень.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять відомостей про: характер наданих послуг; кількість годин, протягом яких вони надавались. Вартість за вказані послуги різна, розрахунок вартості, калькуляція відсутні.

У актах не міститься відомостей щодо одиниці виміру господарських операцій, кількості та обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та ціни за одиницю виміру послуг.

На підтвердження ввезення на територію України овочів і фруктів, позивачем надано суду копії вантажно-митних декларацій, разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що надані ВМД жодним чином не підтверджують факт здійснення передпродажної підготовки товарів за вищевказании договором.

В судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити працівниками яких організацій та підприємств здійснювалася переробка та фасування товару на виконання умов вищевказаного договору.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не дають можливості встановити взаємозв'язок між обсягом наданих послуг та методом розрахунку їх вартості. Неможливо встановити: місце та час виконаних робіт, місце розташування складів, кількість годин, протягом яких ТОВ «Креативкомпані» надавались послуги; яким чином здійснювалась передпродажна підготовка товарів та який мав бути кінцевий результат такої підготовки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність у позивача достатніх трудових ресурсів, що давали б змогу виконати умови вищезазначеного договору.

Тому, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами у їх сукупності, оскільки такі документи не підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

З цих підстав, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроімпекс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 2009, 7 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 05.04.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.