Постанова № 56916360, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року,

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо видання наказу про прийняття його на службу до Національної поліції України на посаду оперуповноваженого карного розшуку Уманського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області оформити належним чином трудові відносини та видати наказ про призначення позивача на службу на вказану посаду;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою у видачі трудової книжки у розмірі 1868,48 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на його користь середній заробіток за несвоєчасне оформлення трудового договору в сумі 1743,91 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, звернутих до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача про прийняття на службу до Національної поліції до відділу кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Черкаській області не надходила, позивач на посаду в це Головне управлінні Національної поліції не призначався, наказ з цього приводу не видавався, а тому відсутні підстави для задоволення відповідних вимог. З приводу вимоги позивача про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою у видачі трудової книжки, місцевий суд дійшов висновку, що затримка у видачі позивачеві трудової книжки відбулась не з вини Управління, а через несвоєчасне отримання позивачем поштового конверту із повідомленням про необхідність прибути для її отримання.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися в повній мірі.

Колегією суддів установлено, що в період з 18 січня 2004 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Із матеріалів справи вбачається, що, починаючи з 01 липня 2015 року до дня звільнення з органів внутрішніх справ позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з організованою злочинністю управління карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Наказом зазначеного Управління від 06 листопада 2015 року №311 о/с позивача звільнено із вказаної посади з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року. Підставою даного звільнення є Закон України «Про Національну поліцію».

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), при відсутності можливості подальшого використання на службі, через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС. Згідно витягу з Переліку змін у штатах МВС в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області скасовані всі штати й скорочені усі посади.

Зважаючи на встановлені обставини та приведені норми, починаючи з 06 листопада 2015 року позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ - із посади, яку займав станом на день звільнення, - старшого оперуповноваженого відділу боротьби з організованою злочинністю управління карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, і вказана посада скорочена.

Відповідно до пунктів 8 - 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (опубліковано 06 серпня 2015 року) передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції.

У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач стверджує, що відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, він написав рапорт про прийняття до Національної поліції, який було подано до відділу кадрового забезпечення Уманського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Після чого продовжував виконувати свої службові обов'язки до 20 листопада 2015 року, коли отримав направлене засобами поштового зв'язку повідомлення про своє звільнення.

Уважаючи, що Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області допущено бездіяльності щодо прийняття наказу про його призначення на посаду оперуповноваженого карного розшуку Уманського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - затримку у видачі йому трудової книжки, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Обговорюючи доводи позивача з приводу допущення Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області бездіяльності щодо прийняття рішення про прийняття його на службу до Національної поліції України на посаду оперуповноваженого карного розшуку Уманського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення, не вчинення відповідних дій, тощо).

Із аналізу пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» випливає, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.

Матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем заяви (рапорту) до Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції на посаду оперуповноваженого карного розшуку Уманського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Із довідок Управління Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області від 16 лютого 2016 року №14/9-61 та Головного управління Національної поліції України в Черкаській області від 16 лютого 2016 року №350/12/9/01-2016 випливає, що рапорт позивача про звільнення з ОВС України у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції до відділу кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не надходив та в журналі вхідної кореспонденції не реєструвався, так само як і заява про прийняття на службу до Національної поліції до відділу кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Черкаській області не надходила та в журналі вхідної кореспонденції не реєструвалась.

Разом із тим, показами допитаних у якості свідків старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 та старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Уманського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (станом на день звільнення позивача зі служби) ОСОБА_4 підтверджуються обставини написання позивачем рапорту щодо прийняття на службу в поліцію та подання його до зазначеного міського відділу міліції разом із іншими працівниками, які в подальшому були зараховані на посади в новоутворений орган.

На основі пояснень позивача та показань зазначених свідків колегією суддів установлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Однак, із незалежних від позивача причин, його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовлявся від проходження служби в поліції, судова колегія доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність відносно права позивача, встановленого вищевказаною юридичною нормою, і воно підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію.

У той же час, оскільки вищезгаданий рапорт не був належно зареєстрований та розглянутий уповноваженим органом, у відповідачів, за відсутності даного документа, не було підстав для видання відповідного наказу.

Колегія суддів наголошує, що в силу принципу розподілу державної влади в Україні, закріпленого статтею 6 Конституції України, суд не вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити дії, які відносяться до його виключеної компетенції (дискреційних повноважень).

Отже, встановивши, що ані Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ані Головне управління Національної поліції в Черкаській області не розглядали рапорт (заяву) позивача про проходження служби в поліції та, відповідно, не здійснювали перевірку чи відповідає позивач вимогам, установленим Законом України «Про Національну поліцію», колегія суддів не може визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо видання наказу про прийняття його на службу до Національної поліції України на посаду оперуповноваженого карного розшуку Уманського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області та зобов'язати це Управління оформити належним чином трудові відносини та видати наказ про призначення позивача на службу на вказану посаду. Тому, відсутні також підстави для стягнення з цього Управління поліції середнього заробітку за несвоєчасне оформлення трудового договору.

Твердження позивача про те, що фактичний допуск працівника до роботи визнається за трудовим законодавством моментом укладення трудового договору, а тому та обставина, що він виконував роботу, зокрема 07 листопада 2015 року приймав участь у встановленні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, рахується як укладення трудового договору між позивачем та Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області є безпідставними, з огляду на те, що питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, а не загальними положеннями про трудові правовідносини. Останнім можуть застосовуватись лише, якщо відповідні питання не регулюються нормами спеціального законодавства.

Частиною другою статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Тобто, чинним на час спірних правовідносин законодавством установлено конкретний порядок прийняття на службу - шляхом видання наказу про призначення на посаду, і не передбачено можливості виникнення службових відносин за мовчазної згоди уповноваженого органу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою у видачі трудової книжки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як установлено судом, позивач був звільнений зі служби 06 листопада 2015 року, і, як убачається із матеріалів справи, отримав трудову книжку 20 листопада 2015 року.

Листом від 06 листопада 2015 року №14/17-4412 відділ кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повідомив позивача про необхідність терміново прибути до цього відділу для отримання особистих документів, у тому числі трудової книжки. Позивач зазначає, що отримав указане повідомлення засобами поштового зв'язку лише 20 листопада 2015 року.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що повідомлення від 06 листопада 2015 року №14/17-4412 було відправлене лише 17 листопада 2015 року, адже з наданої позивачем копії конверта не вбачається, що саме було в ньому відправлено, і, навіть, неможливо встановити адресанта.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем згоди на пересилання його трудової книжки поштою, а також необґрунтованого зволікання чи порушення розумних строків відправлення позивачу повідомлення про можливість її отримати у відділі кадрового забезпечення. Відтак, не підтверджується наявність вини уповноваженого органу у затримці видачі трудової книжки.

Тому, вимога позивача про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою у видачі трудової книжки, не підлягає до задоволення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для часткового задоволення адміністративного позову - шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію. У решті ж підстави для його задоволення відсутні.

Оскільки суд першої інстанції, виходячи із установлених обставин, надав неправильну оцінку праву позивача, передбаченому пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», помилково застосувавши вказану норму.

Отже, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, у наведеній частині знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову на підставі пункту 3 статті 198 та пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

У решті позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.