Постанова № 56916221, 29.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа № 922/2567/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1-р від 20.01.2016р.)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 08-11/7831/2-15 від 30.12.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно", с. Надточії, Харківський район, Харківська область (вх. №736 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі № 922/2567/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно", с. Надточії, Харківський район, Харківська область

до Харківської міської ради, м. Харків

про розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002, посилаючись на приписи статті 652 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не дотримався вимог статті 188 Господарського кодексу України та пункту 25 рішення Харківської міської ради від 19.12.2012 року за № 960/12 щодо порядку дострокового розірвання договору оренди землі, не надавши відповідачу необхідні документи.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виходячи з приписів статті 652 Цивільного кодексу України позивач не довів наявності першої з чотирьох умов для розірвання договору, визначених частиною 2 вказаної статті, оскільки укладаючи Договір оренди землі та з урахуванням презумпції знання законів мав знати про можливість зміни розміру орендної плати, яка є регульованою ціною, у звязку з чим підвищення розміру орендної плати не може вважатися тією обставиною, на настання якої позивач, як сторона Договору, не розраховував.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 року касаційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 922/2567/15 скасовано. Справу № 922/2567/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. по справі № 922/2567/15 (суддя Добреля Н.С.) у позові відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом всіх обставин справи в їх сукупності, просить рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. по справі № 922/2567/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Судові витрати, повязані із розглядом даної справи, позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що зміни у законодавстві та одноособове збільшення відповідачем розміру коефіцієнту, погодженого сторонами при укладенні договору оренди, згідно яких судовим рішенням у справі №922/4487/14 внесено зміни до спірного договору оренди землі щодо суттєвого підвищення розміру орендної плати за земельну ділянку, є істотною умовою для розірвання договору оренди землі за рішенням суду на підставі частини другої статті 652 Цивільного кодексу України. Одностороннє підвищення відповідачем вказаного коефіцієнту розрахунку з 4,1% до 5,6% є чинником, який не міг враховуватись сторонами при погодженні економічної доцільності договору і є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при його укладенні. Крім того, скаржник вказує на те, що виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону, тобто ТОВ ВКФ "Золоте руно", того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме посилається на свою економічну неспроможність сплачувати підвищену більш ніж у двічі орендну плату, що може призвести до банкрутства підприємства, звільнення працівників та конфіскації майна, і це за обставин, коли позивач не потребує та не бажає орендувати цю земельну ділянку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 29 березня 2016 р. об 11:30 год.

25.03.2016р. на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 3309 від 25.03.2016р.), в якій він зазначає, що ТОВ ВКФ "Золоте руно" не являється єдиним власником нерухомості на спірній ділянці, адже на цій ділянці є ще один власник, у якого позивач орендує нерухомість (адреса розташування: пр-кт, Постишева 93), про що свідчить належним чином засвідчена копія Договору оперативної оренди нежитлового приміщення № 15.5. від 01.01.2015р., що додана до цієї заяви. У пункті 1.3. цього Договору зазначено, що Орендодавець володіє цим майном на підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно № САЕ № 394212 від 26.06.2016р. Позивач також пояснив, що це будівля «прохідної» і знаходиться вона на дорозі, по якій здійснюється доступ до орендованої ділянки і саме власник цього приміщення технічно має можливість блокувати доступ до ділянки (або відкривати його). Крім того, позивач вказав, що він не має економічної можливості сплачувати завищену орендну плату, оскільки це приведе до банкрутства і, як наслідок, до звільнення працівників та конфіскації нерухомості підприємства за борги, що не узгоджується із засадами справедливості та законності, на застосуванні яких прямо вказав суд касаційної інстанції у постанові від 09.12.2015р. по справі № 922/2567/15. На підтвердження зазначених обставин позивач надав бухгалтерській баланс підприємства за 2015 рік, що був поданий до фіскальних органів, про що свідчить відповідний штамп. Згідно цього балансу за 2015 рік позивачем отримано 1682,9 т. грн. доходу орендної плати за землю. Позивач стверджує, що не має інших статей доходу, про що свідчить, як баланс, так і те, що в підприємства, відповідно до відомостей ЄДРПОУ відсутні інші види діяльностей згідно класифікатора КВЕД. Враховуючи зроблені підприємством витрати, що складаються виключно з обслуговування майна, сплати податків, прибуток позивача за 2015 рік склав 4,0 т.грн., що свідчить по падіння ліквідності підприємства. Позивач наполягає, що навіть без врахування підвищеної Орендодавцем (відповідачем у даній справі) орендної плати він економічно не спроможний покривати витрати на утримання разом майна та земельної ділянки. Просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги всі вищезазначені пояснення, та врахувати їх при вирішенні справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3436 від 29.03.2016р.), в якому вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. по справі № 922/2567/15 прийнято при всебічному та повному зясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим просить залишити його без змін. При цьому, відповідач зазначає, що доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 29.03.2016р. уповноважених представників сторін, якими підтримано свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ТОВ ВКФ "Золоте руно" (код 31739879) є власником нежитлових будівель літ. Л-2 площею 3084,4 кв.м. та літ. Х-3 площею 12551,1 кв.м., розташованих за адресою м. Харків проспект Постишева, 93 на підставі договору купівлі-продажу № 6409 від 05.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що 29.09.2003 р. внесено відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно.

12.01.2006 року між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ВКФ "Золоте руно" (орендар) було укладено Договір оренди землі (далі Договір оренди землі), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,4673 га, в тому числі під забудовою 0,1714 га, інші угіддя 0,2959 га - землі промисловості, яка знаходиться за адресою м. Харків, пр. Постишева,93.

У відповідності до пункту 3 Договору оренди землі на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. Л-2 та літ. Х-3, які належать орендареві на праві колективної власності.

Пунктом 5 Договору оренди землі обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 759 414,00 грн.

Даний Договір оренди землі укладено строком до 01.06.2030 року (пункт 8 Договору).

Згідно пункту 43 Договору оренди землі він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний Договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 12.01.2006 року за № 240667100002.

Передача орендареві в строкове платне користування вищезазначеної земельної ділянки підтверджується двостороннім актом приймання-передачі земельної ділянки від 12.01.2006 року, який в силу пункту 43 Договору оренди землі є його невідємною частиною.

Пунктами 9, 10 договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі; розмір орендної плати в місяць становить: 2005 рік - 3186,01 грн., 2006 рік - 4147,82 грн., з 2007 року 6011,33 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 13 Договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 36 Договору оренди землі).

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду Харківської області у справі за № 922/4487/14 від 23.12.2014 року, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року, згідно якого було внесено зміни до договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у відповідності до Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові" (з відповідними змінами та доповненнями), рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 № 960/12 "Про Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові".

Пункти 5, 9 договору оренди землі, зареєстрованого "12" січня 2006 року за № 240667100002 змінено, доповнено пункт 2 словами і викладено у такій редакції:

"2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:11:001:0005".

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 20 від 14.11.2013 становить 3362691,00 грн. (три мільйони триста шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто одна гривня).

9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 1131/14 від 06.12.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 188310,70 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч триста десять гривень сімдесят копійки), або в місяць - 15692,56 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто дві гривні п'ятдесят шість копійок).

20.04.2015р. позивач звернувся до відповідача із листом-пропозицією, в якому просив розірвати договір оренди землі від 12.01.2006 р. № 240667100002, посилаючись на істотні зміни обставин, якими сторони керувались при його укладенні, а саме на одностороннє підвищення Харківською міською радою коефіцієнтів (рішеннями № 1209/13 від 03.07.2013р. та № 1269/13 від 25.09.2013р.), які застосовуються при розрахунку орендної плати, і як наслідок - значне підвищення розміру орендної плати, про що орендар не знав і не міг знати під час укладання у 2006 році спірного договору оренди. Крім того, необхідність дострокового розірвання Договору оренди землі, позивач обґрунтував тим, що підвищення Харківською міською радою коефіцієнту, що був застосований для розрахунку орендної плати, призвело до економічної неспроможності Товариства сплачувати таку орендну плату і якби орендар міг передбачити таке суттєве підвищення, він би не укладав цей Договір.

Відповідь на вказану пропозицію від орендодавця - Харківської міської ради на адресу позивача не надходила і такі докази в матеріалах справи відсутні.

У пункті 38 Договору оренди землі сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін (підпункт а)).

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів досягнення взаємної згоди на розірвання спірного Договору оренди землі в досудовому порядку, що у повному обсязі відповідало б підпункту а) пункту 38 Договору.

Натомість позивач, не чекаючи на відповідь на зазначену пропозицію, на наступний день, тобто 21.04.2015р. склав позовну заяву, а вже 22.04.2015р. звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про розірвання договору оренди землі від 12.01.2006 р. № 240667100002 в порядку статті 652 Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірна ситуація позивачем, як заінтересованою стороною, у встановленому Договором позасудовому порядку не була вирішена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із даним позовом про розірвання договору оренди землі від 12.01.2006 р. № 240667100002 в порядку статті 652 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовної заяви ТОВ ВКФ "Золоте руно" послалось на те, що підвищення нормативно-грошової оцінки землі є законодавчо визначеним чинником, а підвищення коефіцієнтів здійснено відповідачем односторонньо на підставі його рішень: від 03.07.2013 року № 1209/13 та від 25.09.2013 року № 1269/13, про імовірність прийняття яких на час укладення Договору оренди землі позивач не знав, відтак, ТОВ орендар - ВКФ "Золоте руно" при укладенні Договору оренди землі розраховував на певні економічні чинники при визначенні розміру орендної плати і, якщо б він передбачив односторонню зміну розміру орендної плати, котру було здійснені відповідачем, він не укладав би зазначений Договір оренди землі.

22.06.2015 року господарським судом Харківської області прийнято рішення у даній справі № 922/2567/15, яким у задоволенні позову було відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд встановивши фактичні обставини у справі, керуючись статтями 629, 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України, статтями 15, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", встановив, що позивач не дотримався вимог статті 188 Господарського кодексу України та пункту 25 рішення Харківської міської ради від 19.12.2012 року за № 960/12 щодо порядку дострокового розірвання договору оренди землі, не надавши відповідачу необхідні документи.

Дане рішення підтримано Харківським апеляційним господарським судом постановою від 16.09.2015р. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі статті 68 Конституції України, статей 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статей 15, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 15, 18 Закону України "Про оцінку земель" апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач не довів наявності першої з чотирьох умов для розірвання договору, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки укладаючи Договір оренди землі та з урахуванням презумпції знання законів мав знати про можливість зміни розміру орендної плати, яка є регульованою ціною, у звязку з чим підвищення розміру орендної плати не може вважатися тією обставиною, на настання якої позивач, як сторона Договору, не розраховував.

Однак, постановою Вищого господарського суду від 09.12.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі № 922/2567/15 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області, з тих підстав, що судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінку обставинам, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд встановив, що позивач:

- по-перше, не довів обставин невиконання Харківською міською радою обов'язків, передбачених статтею 24 Закону України "Про оренду землі" та невиконання умов договору оренди землі від 12.01.2006 р. № 240667100002, а отже підстав дострокового розірвання договору з посиланням на приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі" та підпункту б) пункту 38 Договору оренди землі;

- по-друге, не підтвердив порушення умов Договору відповідачем та наявність шкоди, завданої йому цим порушенням, як і не довів порушення відповідачем умов договору та виникнення, у зв'язку з цим будь-якої шкоди;

- по-третє, не довів, що зміна розміру орендної плати за договором від 12.01.2006р., у зв'язку із приведенням його умов у відповідність до вимог зміненого законодавства шляхом визначення іншого, більшого, розміру орендної плати за землю, є істотною зміною обставин у розумінні частини другої статті 652 Цивільного кодексу України;

- по-четверте, не довів обставин припинення розміщення на орендованій земельній ділянці належного йому на праві власності нерухомого майна.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на орендованій за Договором оренди землі земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. Л-2 площею 3084,4 кв.м. та літ. Х-3 площею 12551,1 кв.м., яке належить позивачу на праві колективної власності, і це підтверджується договором купівлі-продажу № 6409 від 05.08.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53098091 від 12.02.2016 року, а спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ ВКФ "Золоте руно" саме з метою експлуатації та обслуговування цих нежитлових будівель. Виконання спірного Договору оренди землі на умовах збільшеної орендної плати не позбавило позивача того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки метою використання земельної ділянки - є розміщення і експлуатації нежитлового майна, розташованого у м. Харкові по пр. Постишева, 93, яке належить позивачу на праві колективної власності. Зміна розміру орендної плати за землю не позбавила позивача права і можливості експлуатувати зазначені обєкти.

Крім того, з огляду на те, що позивачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов при істотній зміні обставин необхідних для розірвання договору в порядку визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про розірвання Договору оренди землі від 12.01.2006 року № 240667100002, через що відмовив у задоволенні заявленого позову.

Розглядаючи повторно справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне підтримати дану правову позицію суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи господарським судом правильно встановлені обставини, що мають значення для її правильного вирішення, надано вірну юридичну оцінку доводам сторін та правильно вирішено спір відповідно до закону.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку положенням спірного Договору оренди землі від 12.01.2006р. № 240667100002, якими врегульовано питання припинення договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (підпункт б) пункт 38), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У пункті 38 Договору оренди землі сторони встановили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

а) взаємною згодою сторін;

б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі ж положення містить частина 1 статті 188 Господарського кодексу України, якою встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положення статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, підставами для дострокового розірвання договору оренди землі орендарем в судовому порядку можуть бути невиконання умов Договору та порушення норм чинного законодавства з боку орендодавця, зокрема створення перешкод орендареві у користуванні земельною ділянкою, тощо.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивач вважаючи свої права порушеними, не підтвердив належними та допустимими доказами, що відповідачем умови спірного Договору оренди землі не виконуються, як і не довів невиконання Харківською міською радою обов'язків, що передбачені статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, правові підстави для дострокового розірвання спірного Договору оренди землі в судовому порядку, із застосуванням при цьому приписів статті 32 Закону України "Про оренду землі" та підпункту б) пункту 38 Договору, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Виходячи з наведеного, є обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для дострокового розірвання спірного Договору з посиланням на вищезазначені положення чинного законодавства та умови Договору.

Також, при вирішенні даного спору про дострокове розірвання Договору з підстав, які зазначені позивачем у позові та передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Так, зокрема, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Чинне законодавство повязує можливість розірвання договору не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, зважаючи на конкретну ситуацію, акцентує увагу на тому, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Норма абзацу другого частини першої статті 652 Цивільного кодексу України містить критерій, за яким зміну обставин можна вважати як істотну: вони мають змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Слід зазначити, що істотна зміна обставин є самостійним випадком розірвання договору, а звернення до суду із позовом про розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України можливе у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність із обставинами, які істотно змінились.

Позивач, наполягаючи на тому, що одностороннє підвищення відповідачем коефіцієнту розрахунку орендної плати за спірним Договором є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при його укладенні, не звертався до Харківської міської ради із пропозицією щодо приведення спірного Договору у відповідність із обставинами, які на його думку істотно змінились.

Крім того, позивач, посилаючись на економічну неспроможність сплачувати підвищену більш ніж у двічі орендну плату, що може призвести до банкрутства підприємства, доказів звернення до Харківської міської ради із заявою про зменшення розміру орендованої земельної ділянки під забудовою не надав.

З'ясувавши питання стосовно доведення позивачем у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, та як саме змінились, і чому зміна обставин для нього є істотною, що є необхідним при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, колегія суддів встановила, що в ситуації що склалась, зміна обставин існує, але вона не може бути кваліфікована, як істотна у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, в звязку з чим зазначена норма не може бути застосована судом, як підстава для розірвання спірного Договору.

Матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку із приведенням умов спірного Договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом визначення іншого (більшого) розміру орендної плати за землю, відбулась зміна розміру орендної плати.

Ні законодавчо, ні умовами спірного Договору не закріплена незмінність розміру орендної плати, адже орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а рішенням № 1269/13 від 25.09.2013р. органу місцевого самоврядування було змінено розміри нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, у звязку з чим виникли обставини, передбачені пунктом 13 Договору як підстава для обов'язкового перегляду (зміни) розміру орендної плати, що потребує, в свою чергу, внесення відповідних змін в спірний Договір оренди земельної ділянки.

Посилання позивача на одноособове, без будь-якого законодавчого обґрунтування, підвищення Харківською міською радою коефіцієнтів з 4,1% до 5,6%, які застосовуються при розрахунку орендної плати, і як наслідок - значне підвищення розміру орендної плати, що порушує майнові інтереси позивача, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року у справі № 922/4487/14 за позовом Харківської міської ради до ТОВ ВКФ "Золоте руно" про внесення змін до спірного договору оренди землі, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року, встановлено, що Харківською міською радою було вірно застосовано коефіцієнт 5,6% при розрахунку розміру орендної плати.

Наявність у спірному Договорі положення (пункт 13), підтверджує факт передбачення сторонами можливості настання зміни певних обставин, та свідчить про те, що передбачена пунктом 1 частини другої статті 652 Цивільного кодексу України умова, необхідна для розірвання спірного Договору не дотримана.

Так, можлива впевненість сторін у момент укладення спірного Договору щодо ненастання такої зміни обставин, як нормативне підвищення ставок орендної плати, спростовується зазначеним пунктом Договору, яким сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, при укладенні Договору оренди землі строком на значний термін (24 роки), сторони виходили з того, що така зміна обставин, як збільшення розміру орендної плати, може відбутись.

Позивач, посилаючись на те, що виконання Договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє його, як заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні договору (пункт 3 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України), фактично визнає, що подальше виконання Договору для нього є вкрай невигідним.

Отже, в даному спірному випадку йдеться мова не про істотну зміну обставин у розумінні частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а про неможливість виконання позивачем грошового зобовязання (сплати збільшеного розміру орендної плати) за Договором оренди землі (зі змінами).

Проте, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи те, що позивач за Договором зобовязаний сплачувати орендну плату за користування землею відповідно до Договору оренди землі від 12.01.2006р. протягом усього строку його дії, у тому числі у разі збільшення розміру орендної плати у випадках, встановлених законом, і як орендар, має у власності нерухомість на орендованій земельній ділянці, тому при настанні такої обставини, як збільшення розміру орендної плати, прийняв на себе всі повязані з цим ризики. В момент укладення договору позивач не мав будь-яких законних підстав вважати, що зміна розміру орендної плати в бік збільшення не настане, отже, обовязок несення ризику зміни обставин випливає із суті договору.

Відсутність правових підстав для дострокового розірвання спірного Договору в судовому порядку також підтверджується і тим, що на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться його об'єкти нерухомості, а саме нежитлові будівлі літ. Л-2 та літ. Х-3. В даному випадку саме з метою експлуатації та обслуговування цих нежитлових будівель спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ виробничо-комерційній фірмі "Золоте руно". Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53098091 від 12.02.2016р. позивачу належать на праві колективної власності нежитлові будівлі літ. Л-2 площею 3084,4 кв.м. та літ. Х-3 площею 12551,1 кв.м., розташовані за адресою м. Харків проспект Постишева, 93. Право власності отримано на підставі договору купівлі-продажу № 6409 від 05.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що 29.09.2003 р. внесено відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, господарським судом першої інстанції у повному обсязі досліджено, встановлено та відображено у рішенні факт знаходження на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, що належить позивачу на певному правовому титулі.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено, а із матеріалів справи не вбачається умов, за наявності яких існують правові підстави для розірвання спірного Договору на підставі частини другої статті 652 Цивільного кодексу України.

Господарським судом Харківської області при винесенні оскаржуваного рішення наведено вичерпне правове обґрунтування висновку щодо відсутності правових підстав для розірвання спірного Договору на підставі зазначеної норми та надано належну правову оцінки всім доводам сторін та встановлено фактичні обставини справи при вирішенні даного спору.

Крім того, при наданні оцінки існуючим правовідносинам сторін з позиції розумності та справедливості, і, враховуючи права та законні інтереси обох сторін договору, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що виконання договору оренди землі на умовах збільшеної орендної плати не позбавило позивача - ТОВ ВКФ "Золоте руно" того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки метою використання земельної ділянки - є розміщення і експлуатації нежитлового майна, розташованого у м. Харкові по пр. Постишева, 93. Більш того, позивач будучи власником нежитлових будівель літ. Л-2 площею 3084,4 кв.м. та літ. Х-3 площею 12551,1 кв.м., розташованих на цій земельній ділянці та, у зв'язку із зміною розміру орендної плати за землю, не позбавлений можливості експлуатації цих об'єктів.

В основу рішення суду також покладено обґрунтований висновок про те, що позивач, не довів обставин припинення розміщення на орендованій земельній ділянці належного йому на праві власності нерухомого майна, що, в свою чергу, унеможливлює виконання ним зобов'язання, передбаченого пунктом 2.4. Договору оренди землі, з повернення земельної ділянки орендодавцеві, а тому розірвання спірного договору оренди землі може призвести до самовільного використання позивачем земельної ділянки за адресою: м. Харков, пр. Постишева, 93, оскільки правові підстави для сплати орендної плати у позивача відпадуть, а власник землі - Харківська міська рада позбавиться належних їй платежів за фактичне користування землею і також можливості використання земельної ділянки, на якій розміщене чуже нерухоме майно, на власний розсуд, що буде порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, що в свою чергу не може вважатися справедливим у розумінні статті 3 Цивільного кодексу України.

Отже, місцевий господарський суд правильно проаналізував умови щодо порушення при виконанні Договору співвідношення майнових інтересів сторін і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому з урахуванням вищенаведеного, підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у даній справі № 922/2567/15 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені посилання позивача на автоматичний перехід на оплату земельного податку за землю під забудовою, оскільки відповідно до стаття 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі; в свою чергу, відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, тобто земельний податок сплачує власник земельної ділянки, а не орендар. Втім, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався у визначеному порядку щодо оформлення права власності на спірну орендовану ділянку.

З урахуванням викладених обставин в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не навів жодних підстав в обґрунтування позовних вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. За таких обставин, вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі цілком законного та обґрунтованого рішення, висновки якого у повному обсязі відповідають принципу повноти дослідження всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Золоте руно", с. Надточії, Харківський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі № 922/2567/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.