Постанова № 56916161, 31.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р. Справа№ 910/29856/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Голік О.В. - представник;

Від відповідача: Дрищ С.С. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016

у справі №910/29856/15 (суддя Підченко Ю.О,)

за позовом Переяслав-Хмельницьке районного споживчого товариства

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл"

про розірвання договору та зобов'язання повернути орендоване майно.

ВСТАНОВИВ:

Переяслав-Хмельницьке районне споживче товариство звернулося 24.11.2015 року до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості №25 від 18.08.2012 року та зобов'язання повернути орендоване майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Переяслав-Хмельницьке районне споживче товариство надіслало до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" пропозицію про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості №25 від 18.08.2012 та повернення об'єкта оренди шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди за вихідним №127 від 05.10.2015 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно повідомлення про вручення листа, відповідач отримав пропозицію про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості №25 від 18.08.2012 та повернення об'єкта оренди 08.10.2015 року. Але відповідач в порушення норм законодавства України не надіслав відповідь на пропозицію.

13.01.2016 року, через відділ діловодства суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду та винесення рішення Господарським судом м. Києва за позовом ТОВ "Астеліт" до Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства про встановлення сервітуту на об'єкт розміщення базової станції мобільного зв'язку №К12158 - частину даху будівлі та технічного майданчика біля неї, загальною площею 10 кв.м. за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Дем"янці, вул. Леніна-41-б, строком на 5 років, яка на даний час перебуває на розгляді Господарського суду м.Києва.

В судовому засіданні 13.01.2015 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вирішив залишити без задоволення, зважаючи на те, що судом не встановлено, яка саме справа наведена відповідачем, так як не вказано її номер, а також яким чином провадження у цій справі може впливати на розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №910/29856/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Вирішено розірвати договір оренди об'єкту нерухомості №25 від 18.08.2012 року, укладений між Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" повернути по акту приймання-передачі об'єкту оренди частину даху будівлі та технічного майданчика біля неї площею 10 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дем'янці, вул. Леніна, 41-б.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" на користь Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства судовий збір у розмірі 2 756, 00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №910/29856/15 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивував тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідач обґрунтував апеляційну скаргу тим, що на його адресу надійшов лист №127 від позивача, датований 05.11.2015 року, згідно якого позивач повідомив про відмову з 05.11.2015 року від договору оренди об'єкту нерухомості №25 від 18.08.2012 року та звернувся з вимогою направити представника для підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди до 09.11.2015 року. При цьому, позивачем не взято до уваги, що даний лист суперечить, на думку відповідача, договірним зобов'язанням сторін і тому не міг бути виконаний. Також, судом першої інстанції не взято до уваги доводи апелянта, що відповідач продовжував сплачувати щомісячну орендну плату, передбачену договором, по 30.11.2015 року включно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 повернуто апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю „ Астеліт " на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №910/29856/15 та додані до неї матеріали на підставі п.3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" після усунення обставин, зазначених у п.3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повторно звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт" у справі №910/29856/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2016.

25.03.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що посилання апелянта на те, що пропозиція про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості № 25 від 18.08.2012 року за вихідним №127 датована 05.11.2015 року, є хибним, оскільки представником позивача в судовому засіданні надавався та був долучений до матеріалів справи витяг з книги реєстрації вихідної кореспонденції де зазначено, що лист №127 зареєстрований від 05.10.2015 року, копія фіскального чеку про надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Астеліт" 05.10.2015 року та копія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу 08.10.2015 року пропозиції про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості № 25 від 18.08.2012 року та повернення об'єкта оренди. Тобто, дата зазначена в пропозиції 05.11.2015 є технічною помилкою. Крім того, позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що по 30 листопада 2015року включно продовжував сплачувати щомісячну орендну плату не відповідає дійсності, оскільки представником позивача надавалося в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи копія платіжного доручення №3 та копія виписки за 01.12.2015 року про те, що перерахована орендна плата Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт" повернута відповідачу.

Представником відповідача 31.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про приєднання документів до справи та перейменування Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт" на Товариство з обмеженою відповідальністю „Лайфселл", яке колегію суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначене на 31.03.2016, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати.

Що стосується заявленого клопотання відповідача про його перейменування, колегія суддів зазначає про наступне.

На підставі поданих відповідачем реєстраційних документів та протоколу №81 від 01.02.2016 вважає за необхідне задовольнити заявлене відповідачем клопотання від 31.03.2016 про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" в порядку статті 25 ГПК України у зв'язку зі зміною назви.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2012 року між Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (Орендар). було укладено Договір оренди об'єкту нерухомості №25.

Згідно з п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину даху будівлі та технічного майданчика біля неї, загальною площею 10 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дем"янці, вул. Леніна, 41-б.

Пунктом.1.3. договору об'єкт оренди використовується орендарем для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації цього обладнання за місцем його розташування.

У відповідності до пункту 4.1. договору оренди об'єкту нерухомості, договір діє з 18.08.2012 року по 18.07.2015 року включно.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на наступний рік і кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

Згідно з пунктом 5.1. договору встановлено, що загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди становить 2 200 грн. без ПДВ, та сплачується в національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати та з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України.

05.10.2015 року, позивач рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача надіслав пропозицію за №127 про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості № 25 від 18.08.2012 року та повернення об'єкта оренди шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди.

Відповідно до повідомлення про вручення листа, пропозиція була отримана відповідачем 08.10.2015 року.

В своїх позивач зазначає, що відповідач не надав відповіді на пропозицію про розірвання договору оренди об'єкту нерухомості № 25 від 18.08.2012 року та повернення об'єкта оренди шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди. Тим самим порушив законодавство України та домовленості, які було досягнуто сторонами шляхом укладення спірного договору.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також, частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2012 року сторонами підписаний акт прийому-передачі об'єкту оренди до договору №25 оренди об'єкта нерухомості від 18 серпня 2012 року, за яким на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у фактичне володіння та користування об'єкт оренди за договором: частину даху будівлі та технічного майданчика біля неї, загальною площею 10 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дем"янці, вул. Леніна, 41-б.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Пунктом 3 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Пунктом 4 ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В пункті 4.1. договору оренди об'єкту нерухомості, орендодавець та орендар домовились, що договір діє з 18.08.2012 року по 18.07.2015 року включно.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на наступний рік і кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ст. 785 Цивільного кодексу України)

Згідно з п. 2.2 Договору, об'єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 2-х днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору - з дати припинення строку дії договору.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі №910/29856/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/29856/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко