Рішення № 56915293, 01.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2016 р. Справа № 911/635/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрелектроапарат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТ»

про стягнення 552 872, 59 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 653 від 10.03.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 14.01.2016).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Укрелектроапарат» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТ» (далі відповідач) про стягнення 552 872,59 грн заборгованості, з яких: 447 030 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар, 79 377,20 грн пені, 20 563,38 грн інфляційних втрат та 5 842,01 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору поставки № 315091 від 28.04.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2016 порушено провадження у справі № 911/635/16, розгляд справи призначено на 18.03.2016.

16.03.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву від 16.03.2016 (вх. № 5630/16 від 16.03.2016), згідно якого останній визнав позовні вимоги в частині стягнення 79 377,20 грн пені, 20 563,38 грн інфляційних втрат та 5 842,01 грн 3 % річних безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 18.03.2016 оголошено перерву до 01.04.2016.

01.04.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 6918/16 від 01.04.2016), згідно якого останній просив суд на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір інфляційних втрат та пені, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 01.04.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача просив суд зменшити розмір інфляційних втрат та пені.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрелектроапарат» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТ» (Покупець) укладено договір поставки № 315091, згідно якого постачальник зобовязався у визначений строк виготовити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобовязався прийняти та оплатити дану продукцію в кількості і по цінах, зазначених у специфікаціях і підписаних сторонами.

Згідно п. 2.2. договору датою виконання постачальником своїх зобовязань за договором та моментом переходу власності на товар є дата передачі продукції покупцю або ж передачі її транспортній організації.

Відповідно до п. 4.2. договору ціни встановлюються постачальником і узгоджуються покупцем.

Пунктом. 5.1 договору встановлено, загальна сума договору складає 447 030 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 90 календарних днів з дати поставки та прийняття покупцем за кількістю та якістю відповідної партії товару, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях договору.

Термін дії договору встановлюється до 31 грудня 2015 року, а в частині невиконаних зобовязань за даним договором до повного їх виконання (п. 10.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору № 315091 від 28.04.2015 позивачем, 10.06.2015 було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 447 030 грн, що підтверджується видатковою накладною № 327 від 10 червня 2015 р. (а.с. 11), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Відповідач, в порушення п. 6.1. договору за отриманий підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 товар не розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» № 070-06/152 від 10.03.2016 та довідкою ПАТ «ПУМБ» № 12/16-90 від 10.03.2016 (а.с. 95-96), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар на момент прийняття судового рішення склав 447 030 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» № 070-06/152 від 10.03.2016 та довідкою ПАТ «ПУМБ» № 12/16-90 від 10.03.2016 (а.с. 95-96) та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимога про стягнення 447 030 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар, 79 377,20 грн пені, 20 563,38 грн інфляційних втрат та 5 842,01 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору № 315091 від 28.04.2015 позивачем, 10.06.2015 було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 447 030 грн, що підтверджується видатковою накладною № 327 від 10 червня 2015 р. (а.с. 11), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору; відповідач, в порушення п. 6.1. договору за отриманий підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 товар не розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» № 070-06/152 від 10.03.2016 та довідкою ПАТ «ПУМБ» № 12/16-90 від 10.03.2016 (а.с. 95-96), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар на момент прийняття судового рішення склав 447 030 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» № 070-06/152 від 10.03.2016 та довідкою ПАТ «ПУМБ» № 12/16-90 від 10.03.2016 (а.с. 95-96) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 447 030 грн, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 447 030 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 315091 від 28.04.2015, позивачем за період з 10.09.2015 по 31.01.2016 нараховано 79 437,20 грн пені, зокрема: 9 920,39 грн за період з 10.09.2015 по 24.09.2015 на суму боргу 447 030,00 грн та 69 516,81 грн за період з 25.09.2015 по 31.01.2016 на суму боргу 447 030,00 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів (п. 9.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 6), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 10.09.2015 по 31.01.2016 загалом складає 79 437,20 грн, зокрема: 9 920,39 грн за період з 10.09.2015 по 24.09.2015 на суму боргу 447 030 грн, 69 511,81 грн за період з 25.09.2015 по 31.01.2016 на суму боргу 447 030 грн. Відтак, вимога про стягнення 79 437,20 грн пені є обґрунтованою в розмірі 79 437,20 грн пені.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій (а.с. 102-103).

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідач в обґрунтування свого тяжкого фінансового становища в якості підстави для зменшення штрафних санкцій надав суду лист ТОВ «Промет» № 103 від 31.03.2016, копію договору будівельного підряду № 15 від 24.11.2014, претензію № 1 від 02.02.2016, копію акту звірки між ТОВ «Промет» та АТ «Електроград», копії мирових угод та графіків погашення заборгованості відповідача перед своїми контрагентами (а.с. 104-121).

Враховуючи вищевикладене, значний розмір штрафних санкцій порівняно з вартістю неоплаченого відповідачем товару (447 030 грн) норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 %, до 39 718,60 грн пені.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 315091 від 28.04.2015, позивачем за період з 10.09.2015 по 31.01.2016 нараховано 20 563,38 грн інфляційних втрат та 5 842,01 грн 3 % річних на суму боргу 447 030,00 грн.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат на підставі ст. 83 ГПК України, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями у розумінні ст. 233 ГК та ст. 83 ГПК України, у звязку з чим суд не наділений повноваження на вчинення вказаних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 6), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 10.09.2015 по 31.01.2016 на суму боргу 447 030,00 грн становить 20 563,38 грн інфляційних втрат та 5 290,88 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 20 563,38 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 5 842,01 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 290,88 грн.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що інфляційні втрати та 3 % річних є збитками, у звязку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на підставі п. 9.5. договору, де зазначено, що неустойка по договору являється виключною без відшкодування збитків, в тому числі упущеної вигоди, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних є способом захисту майнового права та інтересу, а не збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 447 030 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар, 39 718,60 грн пені, 20 563,38 грн інфляційних втрат та 5 290,88 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТ» (08072, Київська обл., Макарівський район, с. Бишів, вул. Гагаріна, буд. 39, ідентифікаційний код 30473061) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрелектроапарат» (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. В. Чорновола, 120, ідентифікаційний код 00213440) 447 030 (чотириста сорок сім тисяч тридцять гривень) 00 коп. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 327 від 10.06.2015 згідно договору № 315091 від 28.04.2015, товар, 39 718 (тридцять девять тисяч сімсот вісімнадцять гривень) 60 коп. пені, 20 563 (двадцять тисяч пятсот шістдесят три гривні) 38 коп. інфляційних втрат, 5 290 (пять тисяч двісті девяносто гривень) 88 коп. 3 % річних та 8 284 (вісім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні) 82 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 05.04.2016

Суддя П.В.Горбасенко