Рішення № 56914937, 31.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 р. Справа № 909/108/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

вул. 600-річчя, буд.20, кв.2, м. Вінниця, Вінницька область, 21000;

до відповідача: ОСОБА_2 підприємства "Агрополіс МЧ",

вул. Довбуша, буд. 6,с. Угринів,

Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423;

про: стягнення коштів в сумі 50 850,83грн.,

за участі:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність №0001 від 25.01.2016р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФО-П ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з відповідача - ПП "Агрополіс МЧ" коштів в сумі 50 850,83грн.

Ухвалою суду 17.03.16р., відмовлено в задоволенні заяви б/н від 01.03.16р. (вх№1963/16 від 03.03.16р.), ФО-П ОСОБА_1, про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.03.16р. Однак, адресував суду клопотання №3 від 21.03.16р. (вх№4070/16 від 24.03.16р.), в якому, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд, розглянути спір у відсутності позивача.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- заявку №03/07 від 24.07.15р., згідно з якою, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу - пиломатеріалів, що підтверджує міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR);

- несплату відповідачем коштів за надані транспортні послуги в сумі 50 850,83грн. (еквівалент 1 800,00 Євро, за офіційним курсом НБУ, станом на день подання позову);

- звернення до відповідача з вимогою №28 від 11.12.15р., про сплату коштів, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- норми ст.ст. 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 307 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, факт доставки позивачем вантажу, обумовленого заявкою №03/07 від 24.07.15р., визнав. Разом з тим, проти позову заперечив, вважає, що строк оплати за надані послуги з перевезення вантажу не настав, і відповідно, право позивача не порушено, оскільки позивачем у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR), самовільно проставлено дату отримання вантажу - 14.08.15р., в той час як на примірнику міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), наявному у відповідача - відсутня така дата. Просить суд відмовити в позові (відзив б/н (вх№4295/16) від 29.03.16р.).

Беручи до уваги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності позивача, за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Приватне підприємство "Агрополіс МЧ", 24.07.15р., звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з заявкою №03/07. У заявці №03/07 від 24.07.15р., обумовлено назву перевізника: ФО-П ОСОБА_1; марку і номер автомобіля: НОМЕР_1 / АМ 6573 ХТ; ПІП водія: ОСОБА_4; маршрут: Новгород - Волинський, Житомирська область, Чернівці, Чернівецька область, Скала-Подільська, Тернопільська область - Саласпілс, Кулдіга Латвія; найменування, вагу, об"єм вантажу: пиломатеріали, 23т., 86м.куб.; кількість автомобілів: 1; дату та адресу завантаження: 27 липня 2015р., 1. ОСОБА_5, Новгород - Волинський район, 2. м.Чернівці, 3. с.Бурдяківці, Борщівський район, Тернопільська область; адресу: м.Броди, Львівська область, митний термінал; адресу вивантаження: 1. м.Саласпілс, Латвія, 2. Кулдіга, Латвія; порядок і форму оплати: 1 800,00 Євро в еквіваленті на гривню на розрахунковий рахунок по факту розвантаження. Заявка №03/07 від 24.07.15р., погоджена, підписана та скріплена печатками Замовника - ПП "Агрополіс МЧ" та Перевізника - ФО-П ОСОБА_1

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, обумовлені Заявкою №03/07 від 24.07.15р. Даний факт підтверджує міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR), в якій містяться підписи, печатки Відправника, Перевізника та Одержувача вантажу (а.с.11). СМR є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, надання транспортних послуг та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Матеріали справи містять пояснення водія - ОСОБА_4, згідно яких, останнім на підставі Трудового договору №3 від 02.06.15р. між ФО-П ОСОБА_1 - ОСОБА_4Ю, здійснено перевезення вантажу та доставлено його вантажоодержувачу, за адресою розвантаження, згідно Заявки №03/07 від 24.07.15р.

Позивачем доведено перед судом факт надання відповідачу транспортних послуг на суму 50 850,83грн. (еквівалент 1 800,00 Євро, за офіційним курсом НБУ, станом на день подання позову), що в свою чергу, зумовлює виникнення обов"язку у відповідача оплати коштів за такі послуги.

Матеріали справи містять адресовану позивачем відповідачу вимогу№28 від 11.12.15р. (а.с.14-17), про сплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу.

Станом на 31.03.16р., в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем транспортні послуги.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 6 ст. 306 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" N 57-V від 01.08.06р., Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року). Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку (ст.ст.1, 4, 5, 13 Конвенції).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.524 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи той факт, що строк сплати коштів у Заявці №03/07 від 24.07.15р., не встановлено, позивач звертався до відповідача з вимогою №28 від 11.12.15р. (а.с.14-17), про оплату коштів за надані транспортні послуги (отримана відповідачем 17.12.15р., а.с.15), що і зумовило виникнення у відповідача обов"язку оплати.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач, факт доставки позивачем вантажу до місцяпризначення підтвердив, а заперечення останнього щодо ненастання строку оплати на надані транспортні послуги, не ґрунтуються на вимогах закону, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищесказаним.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих транспортних послуг в розмірі 50 850,83грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом взято до уваги роз"яснення Вищого господарського суду України, викладені у п.3.4. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., згідно яких, у разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. В матеріалах справи наявна інформація Національного банку України про офіційний курс гривні щодо іноземних валют (а.с.18), у відповідності до якої, станом на 03.02.16р. (дата подання позову) 1 Євро становив 28,25грн.

Судовий збір, за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19.05.1956р., ст.ст.11, 509, 524-526, 530, 610, 612, 614, 632, 626-629, 909 Цивільного кодексу України, cт.ст. 173, 193, 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Агрополіс МЧ" про стягнення коштів в сумі 50 850,83грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "Агрополіс МЧ", вул. Довбуша, буд. 6,с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423 (ідентифікаційний код 36649277) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. 600-річчя, буд.20, кв.2, м. Вінниця, Вінницька область, 21000 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 50 850,83грн. (п"ятдесят тисяч вісімсот п"ятдесят грн. 83 коп.) - заборгованості, 1 378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.16р.

Суддя С.Кобецька