Рішення № 56914935, 29.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р. Справа № 909/118/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД ЕСТ", вул. Дружби, 26, с. Великі Пріцьки, Кагарлицький район, Київська область,09236

фермерського господарства "Березюк", вул. Дружби, 26, с. Великі Пріцьки, Кагарлицький район, Київська область, 09236

до відповідача: приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 76588,36 грн.,

представники сторін не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОД ЕСТ" та фермерське господарство "Березюк" - (далі-позивачі) звернулися в суд із позовом до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про повернення передоплати за договорами поставки №19/11/15 від 19.11.15 та №19/11/15Ф від 19.11.15.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань щодо поставки товару, у зв"язку з чим просять повернути кожному по 33500,00 грн. передоплати; 2907,62 грн. - пені за прострочення строку поставки товару; 1453,81 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 234,50 - інфляційних втрат та 198,25 грн. - 3% річних та по 12500,00 грн. - витрат на послуги адвоката, а також по 1378,00 грн. судового збору.

Позивачі в судове засідання не з"явилися, натомість направили клопотання вх.№4197/16 від 28.03.16 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та розгляд справи без участі їх представників, які розглянуто та задоволено судом. В судовому засіданні 23.02.16 представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 10.02.16, про відкладення розгляду справи 23.02.16 та 10.03.16, а також Списки згрупованих поштових відправлень №40,№50,№68 на відправлення кореспонденції від 17.02.16, 52.02.16 та 11.03.16.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 23.02.16 надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та Спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП та громадських формувань: вул.Василіянок,22, оф.513, м.Івано-Франківськ,76000 та відділенням зв"язку повернуто на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Станом на день винесення рішення судом, клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД ЕСТ" та фермерського господарства "Березюк" до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 76588,36 грн.

19.11.15 між ТзОВ "ПРОД ЕСТ" та ПП "ЕКО ЛІС" укладено договір поставки №19/11/15.

19.11.15 між ФГ "Березюк" та ПП "ЕКО ЛІС" укладено договір поставки №19/11/15Ф.

Відповідно до п.1.1 договорів, постачальник (відповідач) поставляє (продає) у власність покупцеві (позивачу), а покупець приймає та оплачує на умовах і протягом дії цього договору цукор-пісок, та інші товари (надалі- продукція) різної розфасовки.

Згідно п. 2.1 договорів, оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати згідно рахунку - фактури, висланого постачальником на адресу покупця.

Пунктом 3.2 вищевказаних договорів, сторони узгодили, що постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями на власному автотранспорті, узгоджену заявками не пізніше 3(трьох ) днів з моменту отримання коштів на свій банківський рахунок.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві, відповідно до ст.664 ЦК України вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Приписами 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

На виконання пунктів 2.1 договорів, на підставі рахунків-фактур №2913/1 від 19.11.15, позивачі - ТзОВ "ПРОД ЕСТ" та ФГ "Березюк" - 19.11.15 перерахували ПП "ЕКО ЛІС" по 33500,00 грн. за цукор буряковий, що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

В порушення п.3.2 договорів, відповідач товар не поставив, грошові кошти, які перераховані позивачами в якості передоплати, не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, позивачами на адресу відповідача направлено вимоги від 17.12.15 №17-12/15 про повернення коштів, які надіслані відділенням зв"язку на адреси позивачів із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачами, враховуючи положення договорів та цивільного законодавства, відповідач зобов"язаний повернути кожному позивачу по 33500,00 грн. отриманої передоплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідачем доказів поставки товару на суму оплачену позивачами або повернення грошових коштів не подано.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення суми передоплати, тому вимоги позивачів про стягнення з відповідача по 33500,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктами 7.3. договорів сторони погодили, що у разі прострочення строку поставки або допоставки продукції постачальник зобов"язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості непоставленої партії продукції, за кожний день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачами нараховано відповідачу пеню в сумі 1534,47 грн. по кожному договору поставки.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, враховуючи, що станом на 01.01.16 (семиденний термін з дня направлення претензій про повернення передоплати) зобов"язання відповідача щодо поставки товару за договорами припинилося, натомість виник обов"язок повернути отримані кошти, перевірено правильність нарахування пені, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачами до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені за період з 24.11.16 по 01.01.16 у сумі 1534,47 грн. кожному позивачу. В решті суми пені слід відмовити.

Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача 198,25 грн. 3% річних та 234,50 грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов"язання.

Згідно п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу нфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.15 у справі № 3-357гс15.

Згідно вимог ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, при розгляді справи судом встановлено, що предметом даного спору є повернення суми попередньої оплати, яка не є грошовим зобов"язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача 1453,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, слід зазначити наступне.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Судом встановлено, що умовами договорів, укладених між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, проте, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивачі здійснили нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина 1 статті 8 ЦК України) на підставі приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором позики не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відтак, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Аналогічну правову позицію про те, що договір поставки і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема статті 1048 ЦК України) є безпідставним, викладено у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2013 року у справі № 18/1372/12.

Таким чином, нараховані позивачами відсотки за користування чужими грошовими коштами є необґрунтовані та до задоволення не підлягають.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 35034,47 грн. по кожному позивачу, з яких 33500,00 грн. - попередньої оплати та 1534,47 грн. - пені.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачі посилаючись на приписи ст. 44 ГПК України, просять суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 12500,00 грн. для кожного окремо.

Зазначені вимоги позивачі обґрунтовують на підставі поданих суду: договорів про надання юридичних послуг №03/12/15 від 03.12.15 та №03-12/15-2 від 03.12.15, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4498/10 ОСОБА_1, квитанціями про оплату послуг №13-12/15/08 та №03-12/15-2/09 від 10.02.16.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та інші витрати пов"язані з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОД ЕСТ", фермерським господарством "Березюк" та адвокатом ОСОБА_1, укладено договори про надання юридичних послуг №03/12/15 та № 03-12/15-2 від 03.12.15 та оплачено надані послуги.

Слід зазначити, що адвокат ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні 23.02.16 та належним чином виконував вимоги ухвал суду.

З огляду на вищевикладене, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 12500,00 грн. кожному позивачу, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є обґрунтованими. Проте, відповідно до положень ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати на оплату послуг адвоката та інші витрати, пов"язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 11435,96 грн. кожному позивачу.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 8, 536, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 655, 662, 663, 664, 665, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 44, 48, 49, 75, ст. 82 - 85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД ЕСТ" до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 38294,18 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 37598098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД ЕСТ", вул. Дружби, 26, с. Великі Пріцьки, Кагарлицький район, Київська область, 09236 (код 38846617) - 33500,00 (тридцять три тисячі п"ятсот гривень) - попередньої оплати, 1534,47 (одну тисячу п"ятсот тридцять чотири гривні сорок сім копійок ) - пені за прострочення поставки товару, 11435,96 (одинадцять тисяч чотириста тридцять п"ять гривень дев"яносто шість копійок) - витрат на послуги адвоката та 1260,70 (одну тисячу двісті шістдесят гривень сімдесят копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 1373,15 ( однієї тисячі трьохсот семидесяти трьох гривень п"ятнадцяти копійок) - пені за прострочення поставки товару, 1453,81 (однієї тисячі чотирьохсот п"ятидесяти трьох гривень вісімдесяти трьох копійок) - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 234,50 (двохсот тридцяти чотирьох гривень п"ятидесяти копійок) - інфляційних втрат та 198,25 ( ста дев"яноста восьми гривень двадцяти п"яти копійок) 3% річних - відмовити.

позов фермерського господарства "Березюк" до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 38294,18 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 37598098) на користь фермерського господарства "Березюк", вул. Дружби, 26, с. Великі Пріцьки, Кагарлицький район, Київська область, 09236 (код 33775992) - 33500,00 (тридцять три тисячі п"ятсот гривень) - попередньої оплати, 1534,47 (одну тисячу п"ятсот тридцять чотири гривні сорок сім копійок ) - пені за прострочення поставки товару, 11435,96 (одинадцять тисяч чотириста тридцять п"ять гривень дев"яносто шість копійок) - витрат на послуги адвоката та 1260,70 (одну тисячу двісті шістдесят гривень сімдесят копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 1373,15 ( однієї тисячі трьохсот семидесяти трьох гривень п"ятнадцяти копійок) - пені за прострочення поставки товару, 1453,81 (однієї тисячі чотирьохсот п"ятидесяти трьох гривень вісімдесяти трьох копійок) - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 234,50 (двохсот тридцяти чотирьох гривень п"ятидесяти копійок) - інфляційних втрат та 198,25 ( ста дев"яноста восьми гривень двадцяти п"яти копійок) 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.16

Суддя Максимів Т. В.