Ухвала суду № 56914182, 29.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6469/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області про зобов'язання відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано Управління Держгеокадастру у м. Одесі повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт посилається на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зазначив, що відповідно до планувальних рішень розвитку міста, земельна ділянка розташована в зоні реконструкції вул. Картамишевської під багатоповерхову житлову забудову, де не передбачено розміщення індивідуальної житлової забудови, а тому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на думку відповідача, не відповідає містобудівній документації.

Крім того, апелянт посилався на те, що на плані відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від Б до В зазначено ТОВ «Лутоц», у зв'язку з чим у висновку Управління і було зазначено, що на виконання вимог ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України необхідно долучити погодження меж земельної ділянки з суміжним земелекористувачем (ТОВ «Лутоц»).

На думку апелянта, оскільки документація проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 потребує доопрацювання, в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки.

У зв'язку з вказаним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 09.07.2007 року ОСОБА_2 придбала у власність домоволодіння, що в цілому складається з одного двоповерхового кам'яного жилого будинку літ. А, загальною площею 228,9 кв.м., та розташованого на земельній ділянці площею 145 кв.м за її фактичним використанням за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15188572 від 11.07.2007 року право власності на зазначене домоволодіння за позивачем було зареєстровано комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 11.07.2007 року за реєстраційним номером: 8916707, номер запису: 41451 в книзі: 271-100.

В подальшому, з метою оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомості, ОСОБА_2 звернулась до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

16.06.2011 року ОСОБА_2 було отримано висновок Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 406пр-М/01-15/936 щодо можливості оформлення документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

08.07.2011 року Одеською міською радою було прийнято рішення №838-VI від «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі», згідно якого ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Після прийняття Одеською міською радою рішення №838-VI від 08.07.2011 року, позивачем було укладено з ліцензованою проектною організацією ТОВ "Геоконсалтинг" договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.02.2014 року позивачка отримала висновок Постійної комісії по плануванню та забудові території та архітектури Одеської міської ради № 718/-2-ТС, згідно якого комісія дійшла зазначила про можливість, з урахуванням документів першовідведення земельної ділянки № 493 від 07.07.1966 року та рішення Одеської міської ради №838-VI від 08.07.2011 року, надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 25.07.2014 року було погоджено межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що відводиться у власність ОСОБА_2, з суміжним землекористувачем ЖСК "Хмельницький".

Крім того, 28.08.2014 року від Управління Держземагенства у м. Одесі було отримано довідку № 616/Д, в якій зазначено, що згідно Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 1 січня 2014 року (форма 6-Зем), земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 враховується в рядку 22 (ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки).

28.11.2014 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради було надано позитивний висновок № 01-11/2173-673пз-М по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, Управлінням Держземагенства у м. Одесі проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність ОСОБА_2 погоджено не було.

Так, згідно висновку Управління Держземагенства у м. Одесі № 517/В від 29.07.2015 року розглядувана земельна ділянка, яка відводиться ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована на землях загального користування громадської забудови, в зоні багатоповерхової житлової і громадської забудови, на території мікрорайону "В" житлового району "Молдованка 1-4", де не передбачено розміщення індивідуальної житлової забудови, у зв'язку з чим проектне рішення матеріалів землевпорядного проектування (ст. 50 Закону України "Про землеустрій") стосовно цільового призначення земельної ділянки не містить обґрунтування. У висновку також зазначено про необхідність врахування вимог ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України.

Управління Держземагенства у м. Одесі, відмовляючи у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачці, посилалось на те, що відповідно до планувальних рішень розвитку міста, земельна ділянка розташована в зоні реконструкції АДРЕСА_1 під багатоповерхову житлову забудову, тому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає містобудівній документації. Крім того, на виконання вимог п. "б" ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України до проекту не долучено погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем ТОВ "ЛУТОЦ".

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Одесі повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 186-1 Земельного Кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у відповідності до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вже зазначалось, підставою для відмови Управлінням Держземагенства у м. Одесі у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 став факт невідповідності його містобудівній документації, а також те, що до проекту не долучено погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем ТОВ "ЛУТОЦ".

В свою чергу, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація є інструментом державного регулювання планування територій, та поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Статтею 17 зазначеного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

При цьому, згідно ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

З матеріалів справи встановлено, що відмовляючи у погодженні проекту землеустрою Управління Держземагенства у м. Одесі посилалось на те, що відповідно до містобудівної документації (Генеральний план м. Одеси, затверджений постановою Ради Міністрів УССР № 37 від 31.01.1989 року) земельна ділянка розташована на землях загального користування громадської забудови, в зоні багатоповерхової житлової і громадської забудови, на території мікрорайону «В» житлового району «Молдованка 1-4», де не передбачено розміщення індивідуальної житлової забудови,

В свою чергу, в ході розгляду справи було встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI було затверджено новий Генеральний план м. Одеси.

Після цього, з метою з'ясування відповідності проекту землеустрою новій містобудівній документації та дійсності позитивного висновку № 01-11/2173-673пз-М від 28.11.2014 року по проекту землеустрою позивачка звернулась до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, який відповідно до чинного законодавства України є органом управління у сфері містобудівної діяльності, із відповідним запитом № 01-11/2173(14) від 01.12.2015 року.

Листом від 04.12.2015 року № 01-11(2173(14)-686пз-М Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради листом було надано доповнення до висновку № 01-11/2173-673пз-М від 28.11.2014 року, зі змісту якого вбачається, що з урахуванням Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI, згідно якого земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 розташована на території багатоквартирної житлової забудови за рахунок реконструкції територій, Управління вважає, що проект землеустрою не суперечить містобудівній документації та підлягає погодженню.

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказаний лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.12.2015 року № 01-11(2173(14)-686пз-М щодо відповідності проекту землеустрою новій містобудівній документації не враховувався Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі під час прийняття висновку № 517/В від 29.07.2015 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірною думку суду першої інстанції стосовно того, що оскільки погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відноситься до компетенції відповідача, в даному випадку належним способом захисту порушених прав є саме зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Одесі з урахуванням висновків суду повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо посилань відповідача на відсутність відповідного погодження меж земельної ділянки з суміжним землевласником - ТОВ «ЛУТОЦ», суд першої інстанції вірно вказав, що чинне законодавство передбачає обов'язкове погодження меж ділянки саме з власником або землекористувачем такої суміжної земельної ділянки.

В даному випадку Управлінням Держземагенства у м. Одесі на обґрунтування того, що зазначена юридична особа є землекористувачем суміжної ділянки зі спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не було зроблено жодних посилань на документи, що засвідчують відповідне право землекористування, та не надано жодних доказів цього. Тобто відповідачем не доведено правомірності вимог щодо необхідності погодження позивачкою земельної ділянки з ТОВ «ЛУТОЦ».

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв