Ухвала суду № 56913853, 29.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 876/7571/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП) звернулось з позовом до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Управління, ДАІ, ГУ УМВС відповідно) про визнання протиправним та скасування припису від 29.01.2015 №3 (далі - Припис). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Припис винесений з порушенням норм законодавства, оскільки начальник філії «Пустомитівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП (далі - Філія), на ім'я якого винесено Припис, не є та не може бути відповідальною посадовою особою органу, уповноваженого державою на управління автомобільними дорогами загального користування та їх утримання, яким в свою чергу є Державне агентство автомобільних доріг України (далі - Агентство), а в межах Львівської області - Служба автомобільних доріг у Львівській області (далі - Служба).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі №813/2228/15 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на той факт, що на підставі договору на закупівлю послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області, поточний ремонт (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області від 05.03.2014 №03-03/14, укладеного між Службою та ДП (далі - Договір), позивач зобов'язаний був забезпечити повне та належне надання послуг відповідно до діючих нормативів по поточному ремонту та експлуатаційному утриманню автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області. Вважає, що ДП, а отже і його Філія є уповноваженим органом Служби, а начальник Філії являється посадовою особою, відповідальною за утримання автомобільних доріг.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач був завчасно повідомлений про розгляд справи, а відтак мав можливість забезпечити явку іншого представника, однак таким своїм правом не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ДП є підприємством, що не є власником та не утримує на балансі жодних автомобільних доріг, а лише здійснює роботи по ремонту та утриманню автомобільних доріг виключно на договірній (контрактній) основі за замовленням Служби. Зазначає, що у відповідності до чинного законодавства, власником усіх автомобільних доріг загального користування України є держава Україна, а уповноваженими державою органами управління автомобільними дорогами є Агентство та його органи управління на місцях, а ДП та/або його філії чи їх посадові особи не наділені компетенцією щодо організації проведення ремонту та утримання будь-яких автомобільних доріг загального користування.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2015 Відділенням ДАІ Мостиського районного відділу ГУ МВС у Львівській області (далі - Відділення) винесено Припис на ім'я начальника Філії Кузняка Й.Є., яким вимагалось усунути недоліки, виявлені під час позачергового обстеження з 28.01.2015 автомобільної дороги Т-14-15 Мостиська - Самбір - Борислав згідно акту обстеження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

У ст.7 Закону №565-XII передбачено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Одним із підрозділів, з яких вона складається є підрозділ державної автомобільної інспекції.

Як випливає зі змісту Положення про ДАІ МВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 14.04.1997 N 341 (далі - Положення), ДАІ є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів МВС.

Відповідно до п.5 даного Положення, підрозділи ДАІ мають права, передбачені Законами №565-XII, «Про дорожній рух» (далі - Закон№3353-XII) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники ДАІ під час виконання службових обов'язків мають право давати посадовим і службовим особам та громадянам обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень законодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягувати винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності.

Як зазначено у ст.11 Закону №565-XII, міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право, зокрема, вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, у встановленому порядку видавати приписи на усунення виявлених порушень, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та здійснення інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги щодо забезпечення громадської безпеки і безпеки дорожнього руху та його учасників.

У відповідності із абз.10 ст.9 Закону №3353-XII, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху дійсно належить в тому числі передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі - Закон №2862-IV), автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Частинами 1 та 2 ст.7 Закону №2862-IV визначено, що автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Як передбачено у п.3 р.XII «Прикінцеві положення» Закону №2862-IV, до приведення у відповідність із Законом №2862-IV, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Із огляду на це, Закон №3353-XII, абз.10 ст.9 зокрема, застосовується в частині, що не суперечить Закону №2862-IV.

Відповідно до ст.10 Закону №2862-IV, державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Як слідує з пунктів 4-7, 9, 10 ст.11 Закону №2862-IV, основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування у тому числі є: 4) розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; 5) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; 6) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; 7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері дорожнього господарства відповідно до законодавства; 9) забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; 10) виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації.

Згідно з пунктами 1 та 2 ст.13 Закону №2862-IV, орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до п.1 Положення про Агентство, затверджено постановою КМУ від 10.09.2014 №439 (далі - Положення-1), Агентство (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Відповідно до п.3 Положення-1 основними завданнями Укравтодору є:

реалізація державної політики, а також внесення пропозицій щодо її формування у сфері дорожнього господарства;

здійснення управління автомобільними дорогами загального користування;

інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики у відповідній сфері;

організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування, розміщення об'єктів дорожнього сервісу та інших споруд;

забезпечення технічного регулювання у сфері реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг;

здійснення управління об'єктами державної власності;

здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Як вбачається із відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Служба є державною організацією, утвореною Агентством.

Тобто, виходячи із вищенаведеного, Служба є органом управління Агентства на місцях.

В свою чергу, як вбачається із пунктів 2.1 та 2.2 статуту ДП, останній є лише підприємством, що здійснює роботи по ремонту та утриманню автодоріг виключно на договірній (контрактній) основі за замовленням Служби, не є власником та не утримує на балансі жодних автомобільних доріг. Більше того, із представленої позивачем копії статуту не вбачається того, що ДП є органом чи діє у складі Агентства.

Проаналізувавши положення наведені вище, можна зробити висновок, що власником усіх автодоріг загального користування України є держава Україна, уповноваженими державою органами управління автомобільними дорогами є Агентство та її органи управління на місцях, а ДП та/або його філії чи їх посадові особи не наділені компетенцією щодо організації проведення ремонту та утримання будь - яких автомобільних доріг загального користування.

Щодо посилання апелянта на той факт, що за умовами Договору, позивач зобов'язаний був забезпечити повне та належне надання послуг відповідно до діючих нормативів по поточному ремонту та експлуатаційному утриманню автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області, а у разі неналежного виконання своїх зобов'язань - нести відповідальність, передбачену законом та цим договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до досліджених судом копій договорів та актів приймання виконаних робіт про виконання підрядних робіт на автодорозі Т-14-15 Мостиська-Самбір-Борислав у 2014-2015 роках (а.с.95-173) та довідки про відсутність претензій та зауважень з боку замовника щодо виконання підрядних робіт на автодорозі Т-14-15 Мостиська-Самбір-Борислав у 2014-2015 роках (а.с.94), ДП у повному обсязі та без жодних порушень виконало, а Служба - прийняла усі роботи (послуги) із поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільної дороги Т-14-15 Мостиська-Самбір-Борислав за 2014 - 2015 роки.

Тому, наведене спростовує покликання апелянта на факт відповідальності ДП за неналежне виконання своїх договірних зобов'язань перед Службою.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищенаведене дає підстави вважати, що при винесенні оскаржуваного припису відповідачем було порушено статті 10, 11, 13 Закону №2862-IV, п.1 Положення-1.

Окрім цього, абзацом 5 п.21 ч.1 ст.11 Закону №565-XII міліції надано право вимагати усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг (зокрема шляхом видання відповідних приписів) лише від фізичних та юридичних осіб.

Натомість, відповідно до частин 1 та 3 ст.95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Оспорюваний припис адресовано Філії, а не юридичній особі, а відтак - припис винесено також із порушенням ст.11 Закону №565-XII та частин 1 та 3 ст.95 ЦК.

Більше того, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, якими обґрунтовувались би підстави для видачі оскаржуваного припису і в яких фігурували б зафіксовані в останньому порушення.

Вірними є також зауваження суду першої інстанції щодо того факту, що Управлінням не надано суду документів правового характеру, котрими керувався суб'єкт видачі Припису та якими врегульовано питання правових підстав, передумов, порядку видання та форми оспорюваного Припису. Не надано відповідачем і доказів на підтвердження того, що начальник Відділення був наділений належним обсягом повноважень для видання оспорюваного Припису (зокрема - положення або іншого керівного документа, на підставі якого діє Відділення, посадової інструкції начальника згаданого підрозділу, наказу або іншого розпорядчого документа, на підставі якого діє виконуючий обов'язки керівника).

Заслуговує на увагу й те, що оскаржуваним Приписом вимога виконати певні заходи пред'явлена інспектором Відділення Буць І.М, проте Припис підписано не безпосередньо ним, а начальником Відділення Пастернаком М.Є.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.В. Ніколін

Суддя А.І. Рибачук

Повний текст виготовлений 04 квітня 2016 року.