Ухвала суду № 56913279, 30.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 876/7265/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області справі за позовом Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області до Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Вузлівська сільська рада Радехівського району Львівської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0000392200 та від 23.04.2014 року №0000382200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.04.2014 року №0000392200 та від 23.04.2014 року №0000382200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області (код ЄДРПОУ - 04369854) судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп..

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Радехівське відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, про що зазначено у поданій апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що факт неподання (несвоєчасного) подання звіту про суми податкових пільг за період 2011-2013 роки не заперечується стороною позивача, що додатково обґрунтовує правомірність винесення податкових повідомлень-рішень.

На стадії апеляційного розгляду проведено заміну назви відповідача з Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на Сокальську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Сокальською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по податку з плати за землю по поданій податковій звітності Вузлівською сільською радою (код ЄДРПОУ - 04369854) за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2014 року №181/2200/04369854 (далі - акт).

Перевіркою встановлено, що під час подання позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2011р., а саме: від 31.01.2011р. №137, за 2012р. від 14.02.2012р. №9005123816, за 2013р. від 12.02.2013р. №1300000730 разом з додатками №1 «Відомість про наявність земельних ділянок», № 2 «Відомість про пільги на земельний податок», позивачем не подано звіту про суми податкових пільг (форма звіту № 1-ПП), що передбачено пп.16.1.6 п.16.1 ст.16 ПК України.

У висновках акту також зазначено, що за неподання податкової звітності у строки, визначені законодавством, або її затримку відповідальність платника податку передбачена п.120.1 ст.120 ПК України.

На підставі вказаного акта винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014р. №0000392200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 10370,00 грн., в т.ч. 10370 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 23.04.2014р. №0000382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 72195,19 грн., в т.ч. 57756,15 грн. основного платежу, 14439,04 грн. штрафних фінансових санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції покликався на те, що відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податковою пільгою вважається передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, а саме підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг), та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку) (підпункт 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, встановлений Постановою КМУ №1233, є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Кодексу не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

Суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - Звіт) за формою згідно з додатком до Постанови № 1233.

Відповідно до пункту 30.8 статті 30 ПК України, контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі.

Суд першої інстанції вважав, що передумовою для застосування штрафу на підставі п.120.1 ст.120 ПК України є доведення факту використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її завдання, що не доведено стороною відповідача у вказаній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Визначення податкової декларації (розрахунку) наведено у п. 46.1 Податкового кодексу України ( далі - ПКУ), за яким - це «документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку». З аналізу визначення можна зробити висновок, що Звіт не розглядається як податкова декларація (розрахунок) у розумінні ПКУ, а отже, штрафні санкції за його неподання (надання недостовірних відомостей), визначені ПКУ, до платника податків не застосовуються. Звіт про суми податкових пільг не є податковою декларацією в розумінні п. 46.1 ПКУ, а тому у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у порядку статті 120 Податкового кодексу України. При цьому, колегія суддів вважає, що суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються ним, відповідно до п. 30.6 ПКУ. Облік зазначених коштів ведуть відповідно до Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233 (далі - Порядок). Цей Порядок є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які за ПКУ не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг (п. 1 Порядку)1.

За ним пільговики ведуть облік сум таких пільг і складають звіт про суми податкових пільг. Звіт подають за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем своєї реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.

Отже, згідно з ПКУ та Порядком платник-пільговик зобов'язаний подавати звіт про суми податкових пільг із податку на прибуток щокварталу. Окремого порядку звітування про пільги для платників, що подають декларацію з податку на прибуток раз на рік, не передбачено. За неподання такого звіту загрожує адміністративна відповідальність за порушення ведення податкового обліку в розмірі від 85 до 170 грн., а за повторне неподання протягом року - від 170 до 255 грн. (ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З врахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392200 від 23.04.2014 року є обґрунтованими та правильними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0000382200, котрим визначено податкове зобов'язання з податку на землю за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням на загальну суму 72 195,19 грн., в тому числі за основним платежем - 57 756,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 439,04 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав покладення відповідальності даного виду на сторону позивача.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню.

Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання - на платника податку накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (пункт 123.1 статті 123 Кодексу).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Пунктом 123.2 ст. 123 ПК України передбачено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Колегія суддів вважає, що передумовою для застосування штрафу на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України є встановлення факту використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, що не доведено документально стороною відповідача. Всупереч наведеному відповідачем в акті перевірки документально та нормативно не доведений факт використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, тобто не зазначено, в чому полягало порушення п. 123.2 ст. 123 ПК України, то й підстави для донарахування позивачеві податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України відсутні, що свідчить про неправомірність висновків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. у справі № 813/3557/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 04.04.2016 року.