Ухвала суду № 56913137, 30.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2016 рокусправа № 804/15359/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 23.11.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 804/15359/15 за позовом Фізичної особи - ОСОБА_2 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 ( далі - Позивач) звернувся з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2307/1-17 від 05.10.2015 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: «Транспортний збір з фізичних осіб» у розмірі 18750 грн.

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Також Позивач зазначав, що оскільки рішення Дніпродзержинської міської ради «Про встановлення транспортного податку на території м.Дніпродзержинська» № 1206-59 було прийнято 30.01.2015 року, тобто, після 15 липня 2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року, адже вказане визначено пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України (а.с.4-8)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що , автомобіль марки Ford Explorer 2010 року випуску з обсягом двигуна понад 3000 куб. см., який належить ОСОБА_2 згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі являється платником вказаного податку. Отже, приймаючи податкове повідомлення - рішення (форми "Ф") від 05.10.2015 №2307/1-17, Відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення його вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник вказує на те, що Відповідачем не дотримано принципу стабільності, адже зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Зазначає про те, що існує визначений законодавством порядок прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів, передбачений пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України. А тому, оскільки рішення Дніпродзержинської міської ради «Про встановлення транспортного податку на території м.Дніпродзержинська» № 1206-59 було прийнято 30.01.2015 року, тобто, після 15 липня 2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року. (а.с.65-71)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача - ОСОБА_2, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. Будь-яких додаткових обґрунтувань чи інших доказів на підтвердження своєї позиції суду не зазначав, вказував лише на наявність різної судової практики з даного питання.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки Ford Explorer 2010 року випуску, з обсягом двигуна понад 3000 куб. см, державний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації 03.09.2010 року, за Позивачем -23.08.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12).

05.10.2015 року Дніпродзержинською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" за № 2307/1-17, за яким (з урахуванням року випуску автомобіля, котрий є об'єктом оподаткування) визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у суму 18750,00 грн. (а.с.24)

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення і є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкове повідомлення - рішення (форми "Ф") від 05.10.2015 №2307/1-17, Відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом. При цьому суд критично оцінив посилання Позивача на те, що з урахуванням вимог п. п. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України та п. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України та з огляду на дату прийняття радою рішення про стягнення транспортного податку (30.01.2015), стягнення такого податку можливе лише з 2016 року, оскільки вони є помилковими з огляду на фактичні обставини справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, та вважає за необхідне зазначити наступне.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється Позивачем, транспортний засіб, який належить йому на праві власності, використовується менше ніж 5 років і має об'єм циліндрів двигуна 4601 куб.см, тобто більше ніж 3000 куб см.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що транспортний засіб Позивача підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 ПК України, а Позивач є платником такого податку, що останнім не оспорюється..

Щодо доводів Позивача про неможливість нарахування та утримання транспортного податку у 2015 році, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з заявленого позову та доводів апеляційної скарги Позивач вважає, що вимога ОДПІ щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. За позицією позивача транспортний податок має нараховуватися починаючи з нового бюджетного року, тобто з 01.01.2016р.

Такі доводи Позивача колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як стабільність , тобто, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, суть такого принципу податкового законодавства як стабільність, полягає у неможливості внесення саме змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

В той же час, п.7.1 ст.7 ПК України визначено обов'язкові елементи податків (зборів) і такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Вказане дає підстави дійти висновку, що принцип стабільності застосовується лише у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.

Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вносились зміни до елементів податків та зборів, а цим Законом саме запроваджено новий вид податку - «транспортний податок».

Таким чином, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015р. та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.

Некоректним вважає колегія суддів і посилання заявника апеляційної скарги на те, що оскільки рішення Дніпродзержинської міської ради «Про встановлення транспортного податку на території м.Дніпродзержинська» № 1206-59 було прийнято 30.01.2015 року, тобто, після 15 липня 2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року, що прямо визначено пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та зазначає наступне.

Статтею 10 ПК України визначено перелік місцевих податків та зборів. Зокрема, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок (п. 10.1 ст. 10 ПК України).

Пунктом 10.5. вказаної статті у редакції, чинній до 01.01.2015 року прямо передбачено, що установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється

Як уже зазначалось вище, лише з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий транспортний податок.

З 01 січня 2015 року п. 10.2. ст. 10 ПК України викладено у наступній редакції: місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) , тобто, саме з 01 січня 2015 року місцевим радам надано право приймати рішення щодо нового виду місцевого податку - транспортного податку.

Більш того, пунктом 7.3. статті 7 Податкового кодексу України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються ним Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, питання справляння транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України і не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно - правового акту.

Крім того, пунктом 10.5. ст..10 ПК України визначено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Пунктом п. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

У спірному випадку має місце введення нового податку, що збільшує надходження до бюджету, а тому посилання заявника апеляційної скарги на застосування до спірних правовідносин лише приписів пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПК України, без розгляду їх у сукупності з положеннями інших статей ПК України, зокрема 4,7, 10, 267 та пункту 4 розділу II прикінцевих положень Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» є помилковим.

Таким чином, аналіз вищевказаних правових норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що наявність відповідної норми Податкового кодексу України , зокрема, статті 267, яка повністю врегульовує процедуру адміністрування транспортного податку та чітко визначає його ставки, є достатньою підставою для виникнення у контролюючого органу обов'язку по нарахуванню такого податку та винесення відповідних податкових повідомлень - рішень, а у платників податків - виникнення зобов'язання щодо його сплати.

Таким чином, оскільки рішення Дніпродзержинської міської ради «Про встановлення транспортного податку на території м.Дніпродзержинська» № 1206-59 від 30.01.2015 року приймалось саме на виконання приписів вищевказаних норм права, а також положень пункту 81 Розділу I, пункту 4 розділу II прикінцевих положень Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», то сама по собі дата його прийняття не змінює і не нівелює положення ПК України, що регулює спірні правовідносини.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги, підстави для скасування чи зміни судового рішення - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України суд,-

ухвалив:

Апеляційну ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 804/15359/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2016 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: О.О. Круговий