Постанова № 56912947, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3627/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Рафальській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, третя особа - ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання протиправними та зобов»язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо відмови у наданні інформації в частині ненадання інформації на інформаційний запит ОСОБА_3 від 16 липня 2015 року щодо кількості працюючих працівників, які працювали та працюють за період з 01 грудня 2012 року по даний час в ТОВ «Кредитні ініціативи» (код за ЄДРПОУ: 35326253), юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вулиця Черняховського, буд. 12, офіс 152.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області повторно розглянути запит ОСОБА_3 від 16 липня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

03 березня 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області повернуто апелянту у зв»язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16 липня 2015 року позивач в особі свого представника звернувся до УПФУ у м. Броварах та Броварському районі Київської області з запитом про надання інформації в якому просив повідомити про кількість осіб, які працювали та працюють за період з 01 грудня 2012 року по даний час в ТОВ «Кредитні ініціативи» (код за ЄДРПОУ: 35326253), юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вулиця Черняховського, будинок 12, офіс 152 та повідомити ПІБ працівників, які працювали та працюють за період з 01 грудня 2012 року по даний час в ТОВ «Кредитні ініціативи» (код за ЄДРПОУ: 35326253), юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вулиця Черняховського, будинок 12, офіс 152.

Між тим, 28 липня 2015 року УПФУ у м. Броварах та Броварському районі Київської області листом № 8528/02 у наданні позивачу запитуваної інформації було відмовлено, мотивуючи тим, що запитувана інформація є конфіденційною, оскільки належить до інформації з обмеженим доступом в розумінні ст. 21 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 02 жовтня 1992 року .

Не погодившись з рішенням суб»єкта владних повноважень позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону визначено гарантії доступу до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону - доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно до ст. 19 Закону - запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту у письмовій формі.

Статтею 22 Закону визначено право розпорядника інформації відмови в задоволенні запиту. Зокрема, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01 червня 2010 року - персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частина 2 ст. 5 Закону передбачає, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України - не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 32, ч. ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України встановлено, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці. При цьому інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону № 2657). За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (ч. 1 ст. 20 Закону № 2657).

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також, як висновок в аспекті конституційного подання положення ч. 1, 2 ст. 32, ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, ст. 7 Закону встановлено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів надання згоди від фізичних осіб, які працювали та працюють за період з 01 грудня 2012 року по день звернення з запитом на інформацію в ТОВ «Кредитні ініціативи» з приводу збирання інформації щодо них.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПІБ також відноситься до інформації, за допомогою якої можливо ідентифікувати фізичну особу, тобто відноситься до конфіденційної інформації, а тому, відповідачем правомірно було відмовлено в наданні зазначеної інформації.

З приводу надання інформації щодо кількості працюючих за період з 01 грудня 2012 по даний час в ТОВ «Кредитні ініціативи», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалося вище, статтею 22 Закону встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Зазначене підтверджується й постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 11 від 30 вересня 2013 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» №'2939-VI від 13 січня 2011 року якою передбачено, що якщо така інформація не є публічною або відповідач не є розпорядником публічної інформації, то в таких випадках необхідно відмовляти в задоволенні позову, незалежно від того, чи є відповідач суб'єктом владних повноважень чи ні.

Наказом Пенсійного фонду України № 28 від 14 лютого 2012 року «Про облік публічної інформації» затверджений перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Пенсійний фонд.

Між тим, серед цих видів інформація що до кількості працевлаштованих осіб в організаціях приватної форми власності не значиться.

Таким чином, Управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області не уповноважений надавати інформацію з приводу кількості працюючих за період з 01 грудня 2012 по даний час в ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки вид інформації яка була запитана відсутній в переліку видів публічної інформації розпорядником якої є Пенсійний фонд.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 2 ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нове удове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправними та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 05 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.