Постанова № 56912516, 31.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2016 р. Справа № 814/409/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, до за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача 1: Приходченко В.І. представника відповідача 2: Козачок І.А.Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації, провизнання дій неправомірними, стягнення коштів в сумі 10439,40 грн., В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - Казначейства) щодо не проведення з ним своєчасного розрахунку під час звільнення з публічної служби, стягнення з Казначейства середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 8639,4 гривень, стягнення з Казначейства матеріальної шкоди в сумі 1500 гривень, стягнення моральної шкоди в сумі 300 гривень.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що після його звільнення з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації з ним не було своєчасно проведено розрахунок, що відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України має наслідком виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Казначейство позов не визнало, просило залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки ним пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Крім того, представник Казначейства пояснив, що не мало фізичної можливості провести розрахунки з позивачем протягом тривалого часу, оскільки на той період були відсутні підкріплені кошти на єдиному казначейському рахунку. Затримка переказу коштів для розрахунку з позивачем була не з вини Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області.

Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА підтримало позицію Казначейства, та просило залишити позов без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення до суду.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Протягом 2012-2013 років ОСОБА_1 працював на посаді інженеру з нагляду за будівництвом Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації.

25.10.13 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України - за згодою сторін.

В порушення вимог ст.116 Кодексу, розрахунок з позивачем у день звільнення проведений не був.

В подальшому, Управління капітального будівництва розрахувалось з позивачем шляхом перерахування коштів на його картковий банківський рахунок 07.11.13 в сумі 3479,87 гривень та 07.03.14 в сумі 194,00 гривень.

Таким чином, днем фактичного остаточного розрахунку є 07.03.14.

Позивач обрахував суму, яка підлягає компенсації за чотири місяця затримки розрахунку у 8639,4 гривень.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом про стягнення коштів у зв'язку з порушенням законодавства про оплату праці, суд не може застосувати ст.100 КАС України, оскільки відповідно до ст.233 КЗпПУ працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1 ст.16 Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Необхідно розуміти, що виплата середнього заробітку за весь час затримки, відповідно до ст.117 Кодексу є відповідальністю власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем) у цьому випадку є Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА, в якому і працював позивач.

З метою правильного вирішення справи, судом залучено в якості другого відповідача - Управління капітального будівництва.

Разом з тим, під час судового розгляду з'ясовано, що ОСОБА_1 вже звертався з позовом до Управління капітального будівництва про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до ст.117 Кодексу, але постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.11.14 йому було відмовлено в задоволенні позову. Ухвалою ОААС від 03.06.15 зазначене рішення залишено в силі.

Диспозиція ст.117 Кодексу визначає обмежене коло осіб, на які може бути покладена відповідальність за несвоєчасний розрахунок з робітником, це лише власник або уповноважений ним орган. Жодна третя особа, яка не є роботодавцем робітника, не може бути відповідальною за ст.117 Кодексу.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Казначейства належить відмовити.

Одночасно з цим, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що Казначейство під час виконання договору №115 від 03.01.12 про здійснення розрахунково-касового обслуговування Управління капітального будівництва, виступає як у один із учасників системі платежів відповідно до ст.11 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст.36 Закону у разі порушення установою - учасником платіжної системи строків пересилання документів на переказ, ця установа має сплатити отримувачу відповідну пеню.

Але, хоча Державна казначейська служба України і є органом виконавчої влади, саме у цьому випадку, здійснюючи перекази грошових коштів, на підставі договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідач виконує функції банку (квазібанку), а не суб'єкта владних повноважень.

Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди взагалі необгрунтовані позивачем та не наведено їх зв'язок з затримкою остаточного розрахунку під час звільнення.

За таких обставин, питання про стягнення пені за порушення під час здійснення переказів, повинно вирішуватися в межах цивільного (господарського) судочинства, а не адміністративного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 01.04.16

Суддя В.В. Біоносенко