Постанова № 56912426, 31.03.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 р. Справа №818/249/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гордієнко Є.Є.,

представника позивача - Гордієнко Л.В.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/249/16

за позовом Приватного підприємства "Рона-Опт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Рона-Опт" (далі - позивач, ПП "Рона-Опт") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2015 року №0002902202 щодо донарахування грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 24572,50 грн., в тому числі за основним платежем 19658,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4914,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, визначено виключний перелік обставин, щодо проведення позапланових перевірок. На момент складання оскаржуваного акту перевірки ДПІ у м. Суми були відсутні жодні з наведених вище обставин.

Отже, на переконання позивача, перевірка проведена без жодних підстав, а акт такої перевірки укладений в порушення норм діючого законодавства, та не може бути підставою для донарахування за ним податкових зобов'язань.

Крім того, позивач зазначає, що відмова платнику податку у праві віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум по податкових накладних отриманих від ТОВ "Оптцентр" не була обґрунтована жодним документом або посиланням на норми права. Акт перевірки містить лише суб'єктивний висновок перевіряючих на відсутність факту придбання таких товарів у звітному періоді чи раніше. При цьому, ДПІ у м. Сумах не посилається на жодний документ, що встановлює зазначений факт.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням ТОВ "Оптцентр" податкового кредиту з ПДВ, ДПІ у м. Сумах зазначає про відсутність права ПП "Рона-Опт" на податковий кредит по податковим накладним, що належним чином зареєстровані.

Позивач вважає за необхідне зазначити, що діюче законодавство не містить солідарної відповідальності контрагентів щодо дотримання порядку сплати ПДВ.

Факт реальності транспортування та руху активів в процесі здійснення операції між ТОВ "Оптцентр" та ПП "Рона-Опт" підтверджений перевіркою в повному обсязі, про що є відповідні посилання на товарно-транспортні накладні, договори, видаткові накладні, платіжні доручення та сертифікати якості.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Інформація про проведення будь-яких перевірок контрагента ТОВ "ОптЦентр" взагалі відсутня.

Отже, на думку позивача, ДПІ у м. Сумах не доведено обставини, на яких ґрунтуються акт перевірки. ПП "Рона-Опт" при проведені господарських операцій зі своїм контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що повністю підтверджено первинними документами, які досліджено перевіркою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що .

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що з 03.11.2015 по 09.11.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП „Рона-Опт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП "Будпостач" за травень 2015 року, з ТОВ "Торгівельно-будівельний дім" Олді" за червень 2015 року, з ТОВ "Оптцентр" за травень-липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2015 № 3115/2202/31499377/263 (а.с. 11-54).

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ПП „Рона-Опт" товарів, за період травень місяць 2015 року по контрагенту ТОВ "ОптЦентр", які підпадають під визначення ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (в частині придбання товарів відповідно до податкової накладної від 28.05.2015 року № 2976 на суму 13200,00 грн. в т.ч. ПДВ 2200,00 грн.) та за період липень місяць 2015 року по контрагенту ТОВ "ОптЦентр" код ЄДРПОУ 37959889, які підпадають під визначення ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (в частині придбання товарів відповідно до податкових накладних від 16.07.2015 року № 4219 на суму 50820,00 грн. у т.ч. ПДВ 10164,00 грн. та № 4220 на суму 32480,00 грн., у т.ч. ПДВ 6496,00 грн., від 21.07.2015 № 4470 на суму 1556,33 грн., у т.ч. ПДВ 311,27 грн. та № 4471 на суму 2435,12 грн., у т.ч. ПДВ 487,03 грн.).

Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198; п.200.1, п.200.2, ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду сплачується до державного бюджету (р.25, р.25.1) за травень-липень 2015 року на суму 19658 грн., у т.ч. за травень 2015 року - 2200 грн., за липень 2015 року -17458 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2015 року №0002902202 щодо донарахування грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 24572,50 грн., в тому числі за основним платежем 19658,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4914,50 грн. (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що підставою збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем є висновок в акті перевірки про безтоварність угоди позивача із ТОВ «ОптЦентр».

З матеріалів справи судом встановлено, що 09 січня 2015 між ТОВ «ОптЦентр» (постачальник) та ПП "Рона-Опт" (покупець) укладено договір постачання № 18 (а.с. 86-90).

08.10.2015 між ТОВ «ОптЦентр» та ПП "Рона-Опт" укладено додаткову угоду (а.с. 91).

Реальність зазначеної угоди підтверджується наданими позивачем до суду:

- видатковими накладними №152002/02404 від 28.05.2015, №152002/03459 від 23.07.2015, №152002/03463 від 23.07.2015, ;

- податковими накладними №2976 від 28.05.2015, 16.07.2015 №4219, 16.07.2015 №4220, 21.07.2015 № 4470,21.07.2015 №4471, (а.с. 92-93, 95-102);

- сертифікатом відповідності (а.с. 108)

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а. с. 94,103-105).

Транспортування здійснювалося П.П. ОСОБА_3 що підтверджується товарно транспортними накладними від 28.05.2015 року, 23.07.2015 (а. с. 96).

Зазначений товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме реалізовано ВКФ «Аліде», ССК «Ярославна», ТОВ «Колос -Агро-Трейд», що підтверджується видатковими накладними (а.с. 109-111) .

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність документів, які б підтверджували ввезення контрагентом позивача - ТОВ «ОптЦентр» дверей металевих на митну територію України.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладна його контрагентами, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачу відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області сума судового збору в розмірі в розмірі 1 378 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Рона-Опт" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 04 грудня 2015 року №0002902202 щодо донарахування грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 24572,50 грн., в тому числі за основним платежем 19658,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4914,50 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Рона-Опт" (40000, м. Суми, вул. Скрябіна, 7А, код ЄДРПОУ 31499377, р/р 2600626177, Райффайзенбанк Аваль м. Київ, МФО 380805) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, Покровська площа, 2, код ЄДРПОУ 39563287) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 05.04.2016.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук