Постанова № 56912242, 29.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Справа № 813/5363/15 Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Матвіїв І.М.,

представник третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний сервісний центр у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, відповідач), з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 14-17 від 25.06.2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 25.06.2015 р. податковим органом прийнято рішення, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. З цим рішенням позивач не погоджується та просить його скасувати, вказуючи, що автомобіль не є об'єктом оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України. Так, відповідно до положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 зазначеної норми, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Разом з тим, на думку позивача, його автомобіль не відповідає всім наведеним критеріям, адже використовується більше ніж 5 років. Відтак, нарахування податку є безпідставним та неправомірним, а саме податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що п'ятирічний строк користування автомобілем, який є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, відраховується з моменту його реєстрації саме на території України. Автомобіль позивача вперше зареєстрований 25.02.2011 р., тобто використовувався менше ніж 5 років, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні протокольною ухвалою суду відповідно до ст. 53 КАС України, судом залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональний сервісний центр у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України.

Суд заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 є власником легкового автомобіля марки ACURA MDX, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, об'єм двигуна 3664 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1.

На виконання вимог статті 267 розділу XII Податкового кодексу України, з метою недопущення втрат бюджету та повного залучення до сплати транспортного податку власників легкових автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 см. куб., які використовувалися до 5 років та згідно інформації, яка надана управлінням ДАІ, ДПІ у Шевченківському районі 25.06.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №14-17, яким ОСОБА_3 нараховано транспортний податок в сумі 25000,00 грн.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Статтею 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено платників та об'єкт транспортного податку.

Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

В свою чергу, об'єктом оподаткування, в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Тобто, законодавець визначив критерії, за яких транспортний засіб вважається об'єктом оподаткування, при цьому, такі застосовуються одночасно та невідповідність автомобіля хоча б одному з них виключає його статус об'єкта оподаткування.

Як вказує позивач, його автомобіль ввезений на територію України у лютому 2011 року Приватним підприємством «М-Трейдінг» та розмитнений відповідно до митної декларації №205000022/201001725 від 21.02.2011 року. Відповідно до довідки рахунку підприємство «М-Трейдінг» продало вказаний автомобіль ОСОБА_3, який 25.02.2011 року зареєстрував його у встановленому законом порядку на себе. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності автомобіль виготовлений у 2010 році, тобто використовувався більше ніж п'ять років, а отже відсутні підстави для нарахування та сплати транспортного податку.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до підпункту 14.1.220 ПК України, рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

З аналізу наведених норм видно, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. При цьому, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах. У разі ж відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2015 року, про витребування додаткових доказів, регіональним сервісним центром у Львівській області надано копії матеріалів, що стали підставою для проведення реєстраційних операцій відносно транспортного засобу марки Acura MDХ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, а саме: висновку спеціаліста з комплексного дослідження транспортного засобу від 23.02.2011 року №2934; сертифікату відповідності транспортного засобу від 18.02.2011 року; митної декларації від 21.02.2011 року; довідки рахунку №547743 від 22.02.2011 року; заяви про реєстрацію транспортного засобу №4207 від 23.02.2011 року; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №4207 від 23.02.2011 року; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу іноземної держави в яких зазначено роком виготовлення транспортного засобу - 2010 рік.

Разом з тим, згідно із висновком спеціаліста комплексного дослідження транспортного засобу від 23.02.2011 року №2934 зазначено, що при огляді реєстраційних номерних агрегатів та реєстраційних документів автомобіля встановлено, що реєстраційні документи і записи в них відповідають встановленим стандартам і змінам не піддавались. З вказаного суд дійшов висновку, що автомобіль марки Acura MDХ був зареєстрований за кордоном, що крім наведеного підтверджується накладною №13767, з якої видно, що вказаний автомобіль перебував на обліку, оскільки відповідно до останньої та на підставі заяви про реєстрацію 25.02.2011 року на склад №6 Львівського МРЕВ повернено транзитні знаки серії Т2АО №9150/а.с.98/.

Отже, позиція податкового органу, яка полягає у тому, що датою першої реєстрації транспортного засобу є саме 25.02.2011 року спростовується наведеним, адже перелічені документи підтверджують проведення у ці дні реєстраційних дій (зняття з обліку, реєстрація нового власника тощо), а не первинну реєстрацію транспортного засобу.

Як зазначено вище, у зв'язку із відсутністю документів що підтверджують першу реєстрацію автомобіля, таку обставину встановити не є можливим, однак перелічені вище документи свідчать, що роком випуску такого є 2010 рік.

Разом з тим, при вирішені цього спору суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 267.5.1. пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.

Таким чином, судом встановлено, що автомобіль позивача виготовлений у 2010 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то у 2015 році автомобіль позивача вже не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 ПК України, адже рахуються календарні роки наступним чином: з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що автомобіль позивача використовувався більше 5 років, а тому такий та не є об'єктом оподаткування, відтак, контролюючим органом неправомірно нараховано транспортний податок.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення, відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та, відповідно, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова або службова особа.

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію від 07.09.2015 року, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 551,20 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /а.с.8/.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 14-17 від 25.06.2015 року.

3.Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39507898), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2016 року.