Ухвала суду № 56910941, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 березня 2016 року м. Київ К/800/1404/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст. 213 КАС України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі №808/8648/15 за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ІНК.» про стягнення коштів за податковим боргом,-

встановив:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі №808/8648/15.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області була залишена без руху у зв'язку з встановленням недоліків у касаційній скарзі, а саме: скаржнику необхідно було надати суду документ про сплату судового збору у встановленому розмірі та копію рішення суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2015 року.

На виконання вимог ухвали суду скаржник надіслав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не має можливості сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги, оскільки відповідно до Тимчасового кошторису на І квартал 2016 року від 15 січня 2016 року, грошових коштів, які виділені для сплати судового збору, не достатньо.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, пунктом 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання, суддя-доповідач дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними його ухвалі від 01 лютого 2016 року у справі № 2а-17804/11/2670.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неможливості сплати судового збору у розмірі та порядку, встановленому законом для його сплати, у 2016 році.

До того ж, скаржником не надано копію рішення суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 214 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала, з підстав не виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року.

Повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до суду касаційної інстанції в установленому законом порядку.

Також, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Тобто, в касаційному порядку може бути оскаржено рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року не переглядалася в апеляційному порядку, суддя-доповідач вважає за необхідне в цій частині відмовити у відкритті касаційного провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 88, 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовити у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі №808/8648/15 за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ІНК.» про стягнення коштів за податковим боргом - повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановления та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого

адміністративного Н.Є. Маринчак

суду України