Ухвала суду № 56910592, 29.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р.Справа № 816/3707/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 816/3707/15

за позовом ОСОБА_1

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції треті особи ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: скасувати в частині накладення арешту на приміщення №49, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, постанову Октябрського ВДВС від 06.04.2015 про накладення арешту на все майно ОСОБА_2, підставою для винесення якої стала ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (надалі - ПАТ "Укрсиббанк") до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; зняти арешт з приміщення №49, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який накладений на підставі постанови Октябрського ВДВС від 06.04.2015 про накладення арешту на все майно ОСОБА_2, яка винесена на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; зобов'язати Октябрський ВДВС зняти арешт з нерухомого майна: приміщення №49, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови Октябрського ВДВС від 06.04.2015 про накладення арешту на все майно ОСОБА_2, підставою для винесення якої стала ухвала Октябрського районного суду міста Полтави від 25.03.2015 про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що протиправними діями відповідача порушено його права як іпотекодержателя, оскільки позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, а існуючий арешт майна позбавляє можливості позивача реалізувати своє право.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року у справі № 816/3707/15 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав клополтання про оголошення перерви в розгляді справи у звязку із занятістю представника в іншому судовому засіданні, проте доказів на підтвердження цього клопотання не надав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав клополтання про відкладення розгляду справи у звязку із хворобою, проте доказів на підтвердження цього клопотання не надав.

Представник третьої особи, ПАТ "Укрсиббанк", в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглядати справу без його участі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 25.12.2014 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладений договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність суму в гривні, а саме: 2365500,00 грн еквівалентну 150000,00 доларів США, з зобов'язанням забезпечити позику майном, а саме: нежитловим приміщенням загальною площею 69,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 49, та повернути суму в гривнях еквівалентну 150000,00 доларів США у визначенні договором строки (а.с.11).

28.04.2015 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) для забезпечення виконання вищевказаного договору позики укладений договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано майно: нежитлове приміщення, загальною площею 69,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 49. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 614 (а.с.7-9).

29.04.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін до договору позики, укладеного між ними 25.12.2014, відповідно до якого пункти 1 та 7 договору викладено в новій редакції, а саме: сума грошового зобов'язання збільшена до 4731000,00 грн, що еквівалентно 300000,00 доларів США, та строк виконання договору збільшився до 29.05.2015 (а.с.12).

Того ж дня сторонами укладений договір про внесення змін до договору іпотеки від 28.04.2015 року, відповідно до якого пункт 2 договору іпотеки викладений у новій редакції, а саме: збільшився строк виконання договору - до 29.05.2015 року та сума грошового зобов'язання - 300000,00 доларів США (а.с.10).

03.04.2015 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47095446 з примусового виконання ухвали Октябрського районного суму м. Полтави від 22.03.2015 року у справі №554/1211/15-ц (провадження 2/554/1157/2015) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 391669,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.01.2015 року становить 6171917,42 грн та 73166,60 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с.53).

06.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення - 6245084,02 грн (а.с.50).

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.04.2015 порушено його право як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є пріоритетним обтяжувачем по відношенню до нерухомого майна, на яке державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 06.04.2015.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

На виконання вимог ухвали Октябрського районного суму м. Полтави від 25.03.2015 у справі № 554/1211/15-ц та відповідно до положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ 06.04.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення - 6245084,02 грн (а.с.50).

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно статті 3 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання споживного кредиту №11391448000 від 05.09.2008 (надалі - кредитний договір), укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті у розмірі 480000,00 доларів США (а.с.117-124).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 05.09.2008 року між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, згідно з яким передано в іпотеку ПАТ "Укрсиббанк" трьохкімнатну квартиру №49, загальною площею 68,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.09.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером №2486 (а.с.125-127).

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 576 цього Кодексу передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (частини 1, 2, 4 статті 577 Цивільного кодексу України).

Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 20636190 до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметри якого є: об'єкт обтяження - квартира, АДРЕСА_1, іпотекодержатель - АКІБ "УкрСиббанк", дата та час реєстрації - 05.09.2008 14:48, реєстратор - приватний нотаріус, реєстраційний номер 7864474 (а.с. 128).

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець, зокрема має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.

Стаття 13 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Частина сьома статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Доказів отримання дозволу ОСОБА_2 на передачу майна в наступну іпотеку матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки договір іпотеки, укладений між позивачем та ОСОБА_2 28.04.2015 року та зареєстрований у реєстрі того ж дня за № 614, а договір іпотеки між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 укладений 05.09.2008 року та зареєстрований у реєстрі того ж дня за № 2490, то пріоритетним обтяжувачем нерухомого майна є ПАТ "Укрсиббанк", за заявою якого Октябрським районним судом міста Полтави винесено ухвалу від 25.03.2015 року у справі № 554/1211/15-ц про забезпечення позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Октябрського ВДВС від 06.04.2015 винесена на підставі та в межах повноважень, визначених законом, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 816/3707/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2016 р.