Ухвала суду № 56910574, 30.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 876/1021/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Електро" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ПАТ «Електро» звернулося в суд з позовом до відповідача - ДПІ в Личаківському районі м.Львова, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 23 червня 2015 року №0000172208/8464, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26145,00 грн. та від 17 вересня 2015 року №0000232204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму на суму 253234,33 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 23 червня 2015 року №0000172208/8464. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 17 вересня 2015 року № 0000232204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 242232,85 грн. (в тому числі основний платіж - 161488,23 грн. та штрафні санкції - 80744,62грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що з наданих позивачем для перевірки актів приймання-передачі неможливо встановити, які саме послуги надавались позивачу ФОП ОСОБА_1, як вони вплинули на діяльність ПАТ «Електро» та яким чином такі пов'язані з господарською діяльністю підприємства, зокрема, в актах виконаних робіт не зазначено скільки часу використано для надання певної послуги, ціна за певний вид послуги, а тому неможливо визначити, як надані послуги вплинули на діяльність ПАТ «Електро», як сформовано собівартість робіт та як надані послуги пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Вищезазначені акти оформлені не належним чином, а саме: не вказано обсяг та час, затрачений на виконання вказаних робіт, не зазначено вартість одиниці наданої послуги або витраченого часу. Перевіркою встановлено формування адміністративних витрат за рахунок правових та консультаційних послуг, що не були фактично здійснені в межах господарської діяльності підприємства, оскільки представлені до перевірки документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від використання послуг, а понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Також звертає увагу на завищення позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з Тернопільським Управлінням ПАТ «Електро», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ТОВ «Інвесткомплектенерго», ТОВ «Енерголіга», ПрАТ «Нова Лінія». Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення- рішення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта)- Шиба А.І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача- Працьовитий Ю.В. та Лучко П.Я. у судовому засіданні не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 по 12 травня 2015 року ДПІ в Личаківському районі м.Львова провела позапланову виїзну перевірку ПАТ «Електро» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, якою встановлено порушення п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 17430,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.228, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 170235, 00 грн.

За результатами перевірки складено Акт №182/22-08/00132486 від 28 травня 2015 року.

23 червня 2015 року на підставі вказаного акта ДПІ в Личаківському районі м.Львова прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000172208/8464, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 26145 грн., в тому числі 17430 грн. за основним платежем та 8715 грн. за штрафними санкціями; №0000162208/8463, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 255353 грн., в тому числі 170235 грн. за основним платежем та 85118 грн. за штрафними санкціями.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

Рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 28 серпня 2015 року №4209/10/13-01-10-07-05 про результати розгляду скарг ПАТ «Електро» залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0000172208/8464 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0000162208/8463 в частині основного платежу з податку на додану вартість на суму 1412,45 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 706,22 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі вказаного рішення ГУ ДФС у Львівській області ДПІ в Личаківському районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2015 року №0000232204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем ПДВ на суму 253234,33 грн., в тому числі 168822,55 грн. за основним платежем та 84411,78 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до складу адміністративних витрат витрати на отримання правових та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_1, оскільки факт отримання таких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0000172208/8464 є протиправним та підлягає скасуванню. Господарські операції позивача з Тернопільським Управлінням ПАТ «Електро», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ТОВ «Інвесткомплектенерго», ТОВ «Енерголіга», ПрАТ «Нова Лінія» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а тому висновки податкового органу про завищення податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та контрагентами, а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів по таких операціях. Разом з тим, позивач не оспорює висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо завищення ним податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «АДД «Енергія» на суму 2986 грн. та по взаємовідносинах з ПП «Промелектромонтаж» на суму 3593,52 грн., а також позивач не надав доказів відсутності факту порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, яке полягало у не відображенні в складі податкового зобов'язання ПДВ в сумі 2167,04 грн. від реалізації ЛУ ПАТ «Електро», а також завищення податкового зобов'язання за грудень 2014 року в сумі 1412,24 грн. по взаємовідносинах з вказаним контрагентом, що спричинило заниження податкового зобов'язання за грудень 2014 року на суму 754,80 грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 17 вересня 2015 року № 0000232204 визнано протиправним та скасовано лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 242232,85 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

П.138.2 ст.138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Як вбчається з матеріалів справи, ПАТ «Електро» у період, що підлягав перевірці, включило до складу адміністративних витрат витрати на отримання правових та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 93000 грн.

На підтвердження реальності отримання правових та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_1 позивач надав копії актів наданих правових послуг, з яких вбачається, що ПАТ «Електро» надані правові послуги, спрямовані на усунення перешкод в організації і веденні виробничої діяльності, зокрема: представництво інтересів позивача в ПАТ АКБ «Львів» при вирішенні питань щодо ведення реєстру власників акцій, випущених товариством; надання консультацій щодо проведення засідання Наглядової ради товариства та підготовки і оформлення протоколу засідання Наглядової ради; надання консультацій щодо проведення розрахунків за викуплені товариством акції та оформлення переходу права власності на нерухоме майно, відчужене товариством; надання консультацій щодо подання позивачем річного звіту в порядку визначеному законодавством та НКЦПФР; підготовка документів для укладенням позивачем в особі Івано-Франківського управління договору факторингу з регресом з ПАТ «ПУМБ»; підготовка документів щодо отримання витягів про позивача та його філії від в ГУ Статистки у Львівській області; представництво інтересів позивача в Личаківському районному суді м.Львова; надання консультації щодо зміни документів, які підтверджують право власності на майно позивача та правовий статус, у зв'язку зі зміною найменування та зміною місцезнаходження ПАТ «Електро»; надання відповіді на запити УМП ГУ Міндоходів у Львівській області щодо місцезнаходження позивача; надання консультацій щодо підготовки пакету документів для виконання рішення Наглядової ради щодо відчуження майна позивача; підготовка відповіді на адвокатський запит щодо повноважень структурних підрозділів позивача; надання консультацій щодо повноважень посадових осіб позивача щодо відчуження його нерухомого майна; підготовка документів для приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів з ПАТ «Національний депозитарій України» для приведення його у відповідність до вимог Закону України «Про депозитарну систему України»; представництво інтересів позивача в судах; підготовка відповіді на запит управління СБУ в Закарпатській області; надання консультацій та підготовка заперечень на Акт позапланової виїзної документальної перевірки від 22.10.2014р. №1210113-50-22-01-17/00132486; надання консультацій та підготовка звернення до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці щодо призначення пільгових пенсій; надання консультацій та підготовка скарги на податкове повідомлення-рішення №0002772201 від 10.11.2014р., підготовка відповідей на звернення державних органів.

Позивач також надав суду копії документів, що підтверджують представництво ФОП ОСОБА_1 інтересів ПАТ «Електро» у судах різних інстанцій.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії протоколів засідання Наглядової ради ПАТ «Електро» за період, що підлягав перевірці, складені ФОП ОСОБА_1, який брав участь у вказаних засіданнях, копія первинної скарги у порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0002772201, копії заява-звернень до Івано-Франківської міської ради, начальника відділу депозитарної діяльності ПАТ АКБ «Львів», підготовлені ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Разом з тим, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А тому, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з надання послуг, позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання послуг у розрізі їх обсягу та специфіки, а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору, з урахуванням необхідного часу, економічної мети, результату, тощо.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами зафіксовано факт отримання правових та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_1, вказані документи розкривають зміст та обсяг таких послуг, та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є достатніми для визнання реальності характеру здійснених господарських відносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач правомірно включив до складу адміністративних витрат витрати на отримання правових та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_1, оскільки факт отримання таких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому податковим органом неправомірно донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у податковому повідомленні-рішенні від 23 червня 2015 року №0000172208/8464.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з Тернопільським Управлінням ПАТ «Електро», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ТОВ «Інвесткомплектенерго», ТОВ «Енерголіга», ПрАТ «Нова Лінія» та, відповідно, неправомірність донарахування суми грошового зобов'язання ПДВ на 242232,85 грн. у податковому повідомленні-рішенні від 17 вересня 2015 року № 0000232204, виходячи з таких підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Податковий орган в обґрунтування висновку завищення ПАТ «Електро» податкового кредиту за господарськими операціями з Тернопільським Управлінням ПАТ «Електро» (ТУ ПАТ «Електро») покликається на акт Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 12 травня 2015 року №3339/22-01/00132291, в якому зазначено, що з наданих документів неможливо ідентифікувати використання в господарській діяльності ТУ ПАТ «Електро» палива, отриманого від позивача, оскільки не заповнені всі графи подорожнього листа вантажного автомобіля, відсутні точні маршрути руху транспортних засобів, час роботи, показники спідометрів, марки пального, підписи відповідальних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких тверджень податкового органу, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання ТУ ПАТ «Електро» паливно-мастильних матеріалів у позивача, у період, що підлягав перевірці, підтверджується копіями податкових та видаткових накладних, фіскальних чеків на закупівлю паливних матеріалів.

На підтвердження використання ТУ ПАТ «Електро» у своїй господарській діяльності палива, отриманого від ПАТ «Електро», позивач надав копію договору від 01 березня 2013 року №8/01-13 на виконання підрядних робіт, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ «Промелектромонтаж», договору підряду від 18 березня 2013 року №8/4-С, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ «Елітар», договору №19 від 17.06.2013р. на виконання підрядних робіт, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ «Промелектромонтаж», договору №18 від 02.01.2014р. на виконання підрядних робіт, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ «Промелектромонтаж», договору підряду від 27 лютого 2014 року №1/14, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ «Елітар», договору №2/14 від 28 березня 2014 року на виконання підрядних робіт, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ Промелектромонтаж», договору на виконання субпідрядних робіт від 23 червня 2014 року №03С-14, укладеного між ТУ ПАТ «Електро» та ТОВ «Електромодерн», довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаними договорами, перелік об'єктів, на яких виконувались будівельно-монтажні роботи.

Також позивач представив докази знаходження на балансі в ТУ ПАТ «Електро» будівельної техніки, необхідної для виконання будівельних робіт.

На підтвердження використання палива транспортними засобами та спеціальної техніки, які використовувались у господарській діяльності, позивач надав суду копії подорожніх листів вантажного автомобіля за січень-серпень 2013 року та дорожні листи автокранів за вказаний період, в яких заповнено графи щодо марки палива та його об'єму, які видавалися водіям транспортних засобів та спеціальної техніки.

Таким чином, надані позивачем первинні документи містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з ТУ ПАТ «Електро».

Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТУ ПАТ «Електро», доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПАТ «Закарпаттяобленерго», виходячи з таких підстав.

На підтвердження реальності господарських відносин з ПАТ «Закарпаттяобленерго» позивач надав копії договору №5/20 від 17 грудня 2012 року з Іршавським РЕМ, податкової накладної №31 від 10 липня 2013 року, довідки про виконані роботи за червень 2013 року, договору №0094 від 14 квітня 2008 року з Тячівським РЕМ, податкової накладної №1075 від 17 червня 2013 року, рахунків на оплату за використану електроенергію, договору №356 від 28 липня 2006 року з Ужгородським РЕМ, податкових накладних №1805 від 15 липня 2013 року та №2083 від 16 липня 2013 року, договору №115 від 17 травня 2012 року з ПАТ «Закарпаттяобленерго» на закупівлю лічильників, податкових накладних №№45, 126, 87, а також накладних, які підтверджують одержання лічильників №54Е-45, №51Е-45, №34Е-45, №48Е-45, специфікацій №№6-8, договору з ПАТ «Закарпаттяобленерго» на виконання робіт №491 від 17 грудня 2012 року, податкових накладних №№ 2, 54, 55, 65, 66, 75,76, 77, 78, довідок, які підтверджують виконання робіт за червень та липень 2014 року.

Разом з тим, як на підставу відсутності у позивача права на декларування податкового кредиту в розмірі 1678,60 грн. покликався на відсутність оригіналів податкових накладних, одержаних від ПАТ «Закарпаттяобленерго», проте, у судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що оригінали податкових накладних від 09 липня 2013 року №47 на суму ПДВ 942,47 грн. та №48 на суму ПДВ 1911,19 грн., від 18 липня 2013 року №864/0525 на суму ПДВ 40,49грн. фактично отримані ним від контрагента ПАТ «Закарпаттяобленерго» після 20 серпня 2013 року, а тому вказані податкові накладні правомірно відображені позивачем у додатку №5 до декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відніс ПДВ у сумі 2916,00 грн. до складу податкового кредиту відповідного періоду за результатами господарських операцій з ТОВ «Інвесткомплектенерго», оскільки такі підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковою накладною №53 від 29 жовтня 2013 року на суму ПДВ 2916 грн., яка відображена в декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, платіжним дорученням №535 від 29 жовтня 2013 року, банківською випискою про рух коштів від 29 жовтня 2013 року, видатковю накладною про одержання товару 29 жовтня 2013 року.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Правильним також є висновок суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту за договором поставки №13 від 01 липня 2013 року, укладеного позивачем з ТОВ «Енерголіга», оскільки такі підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковою накладною №26 від 02 квітня 2014 року на суму ПДВ 2053,15грн., банківською випискою про рух коштів за 07 квітня 2014 року, видатковою накладною №24 від 07 квітня 2014 року про підтвердження одержання товару.

Колегія суддів також не приймає до уваги покликання апелянта на недоліки податкової правосуб'єктності вказаного контрагента позивача, а саме: відсутність за місцем реєстрації (підприємство за юридичною адресою не знаходиться), що підтверджується актом Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16 липня 2014 року №59/220/38169909 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енерголіга», як на доказ нереальності здійснення господарських операцій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є службовим документом органів податкової служби, який складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, зокрема, у зв'язку з проведенням зустрічної звірки, а у зв'язку із встановленням факту, що не дає змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання. Такий акт не може містити факти порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків, оскільки зустрічна звірка, якою могли бути встановлені такі факти, не відбулась.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказом відсутності контрагента позивача за юридичною адресою є запис у ЄДРПОУ, інші докази, зокрема, дані податкового органу, які не належить до передбачених ст.69 КАС України доказів, ці обставини підтвердити не можуть, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПрАТ «Нова Лінія», оскільки такі підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними від 30 вересня 2014 року №1132899 на суму ПДВ 263,92 грн., №11322902 на суму ПДВ 106,50 грн., №1132903 на суму ПДВ 314,67 грн., а також копії податкових накладних товарних чеків на загальну суму ПДВ 4033,09 грн., які фактично отримані ПАТ «Електро» від ПрАТ «Нова лінія» після 20 жовтня 2014 року та правомірно відображені позивачем в декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, сформованого за результатами господарських операцій з Тернопільським Управлінням ПАТ «Електро», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ТОВ «Інвесткомплектенерго», ТОВ «Енерголіга», ПрАТ «Нова Лінія» та наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 17 вересня 2015 року № 0000232204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 242232,85 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0000172208/8464 та від 17 вересня 2015 року № 0000232204 (в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 242232,85 грн.) прийняті неправомірно та підлягають скасуванню.

Оскільки постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 813/5577/15 в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення- рішення від 17 вересня 2015 року № 0000232204 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 11001,48 грн. (253234,33 - 242232,85 = 11001,48) не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлення- рішення від 23 червня 2015 року №0000172208/8464 та від 17 вересня 2015 року № 0000232204 (в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 242232,85 грн.), правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року апелянту - ДПІ у Личаківському районі м.Львова було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт до апеляційної скарги не додав документу про сплату судового збору за подачу такої та не сплатив судовий збір на момент вирішення справи.

Враховуючи викладене, у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду, такий підлягає стягненню з апелянта в дохід Державного бюджету України у розмірі встановленому ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 813/5577/15 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір у розмірі 4609 (чотири тисячі шістсот дев'ять) грн. 76 коп. за подання апеляційної скарги на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 04 квітня 2016 року.