Ухвала суду № 56910431, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10069/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 01 вересня 2014 року №0000841701.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем отримано додаткове благо, яке включається до загального оподаткованого доходу платника податку, а тому винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року на підставі пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за наслідками якої складено акт від 05 серпня 2014 року №1945/26-55-17-01-2416405639, в якому встановлено порушення позивачем пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4603762,32 грн.

На підставі акту перевірки від 05 серпня 2014 року №1945/26-55-17-01-2416405639 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01 вересня 2014 року №0000841701, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб на 5754702,90 грн., в тому числі за основним платежем на суму 4603762,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1150940,58 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що позивачем не отримано оподатковуваного доходу у розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.165 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається із акту перевірки позивача, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4603762,32 грн., з огляду на отримання доходу позивачем у вигляді додаткового блага, який не включений до загального річного оподаткованого доходу за 2013 року та не відображений у декларації.

В силу вимог п.п.5.1, п.5.2 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст.1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пп.пп.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу; доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, виходячи з вимог абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, визначальними критеріями для виникнення податкового обов'язку у платника податків - фізичної особи є анулювання (прощення) боргу кредитором за його самостійним рішенням, яке не пов'язано з процедурою банкрутства кредитора, рішення має бути прийнято до закінчення строку позовної давності, про прийняте рішення має бути повідомлено боржника та включено суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Виходячи з вимог п.49.18 ст.49, п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа, яка отримала за звітний період оподатковуваний дохід, з якого має самостійно сплатити податки, має подати до 1 травня наступного за звітним року податкову декларацію та сплатити податок до 1 серпня цього ж року.

Відповідно до пп.165.1.29 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ВАТ «Кредитпромбанк» (банк) укладено кредитний договір №49.4/126/06-Z, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 6000000 доларів США строком по 19 жовтня 2011 року.

Згідно додаткової угоди №5 від 26 грудня 2007 року до вищезазначеного кредитного договору пункт 1.1 кредитного договору викладено в новій редакції, згідно якої банк відкриває позичальнику відновлювальну мультивалютну траншову кредитну лінію на споживчі цілі з загальним лімітом кредитування 10000000 доларів США строком по 19 жовтня 2021 року.

Згідно додаткової угоди №19 від 31 липня 2012 року до вищезазначеного кредитного договору пункт 1.1 кредитного договору викладено в новій редакції, згідно якої банк відкриває позичальнику відновлювальну мультивалютну траншову кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 10000000 доларів США строком по 01 серпня 2012 року включно.

В забезпечення зобов'язань позивача перед ВАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором №49.4/126/06-Z від 20 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ВАТ «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель), ВАТ «Перемога» (майновий поручитель) укладено іпотечний договір №49.8/126/І292/06 від 20 жовтня 2006 року, предметом якого є нежилі будівлі, що входять до складу майнового комплексу та розташовані за адресою: м.Київ, вул.Глибочицька, 40.

Відповідно до кредитного договору від 20 жовтня 2006 року №49.4/126/06-Z, позивачу Київським регіональним департаментом ВАТ «Кредитпромбанк» видано через касу готівку на загальну суму 72168859,00 грн.

На виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» виплачено кошти на загальну суму 30117778,90 грн.

Додатковою угодою №18 від 31 липня 2012 року до кредитного договору від 20 жовтня 2006 року №49.4/126/06-Z, ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» засвідчили факт припинення правовідносин за кредитним договором в день державної реєстрації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» права власності банку на предмет іпотеки, кредитний договір буде вважатися припиненим з дня державної реєстрації права власності банку на предмет іпотеки, банк втрачає грошові кошти та будь-які інші вимоги до позичальника за кредитним договором.

10 серпня 2012 року іпотечній договір №49.8/126/І292/06 від 20 жовтня 2006 року розірвано у зв'язку з переходом до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, вартість якого відповідно до звіту про оцінку майна становить 74760000,51 грн. Передача предмету іпотеки підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 14 серпня 2012 року.

Крім того, 03 квітня 2006 року між позивачем (позичальник) та ВАТ «Банк Універсальний» (банк) укладено кредитний договір №06/490кл-06, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування. Дата погашення кредиту - 02 квітня 2011 року.

Відповідно до довідки ПАТ «Універсал Банк» від 06 травня 2015 року №047/645 позивачем за кредитним договором від 03 квітня 2006 року №06/490кл-06 отримано кредит у сумі 1020080,00 доларів США.

Згідно із угодою від 13 червня 2013 року позивач та ПАТ «Універсал Банк» дійшли згоди, що з дати підписання цієї угоди припиняються всі зобов'язання позичальника перед кредитором у сумі 103816,38 доларів США за кредитним договором від 03 квітня 2006 року №06/490кл-06.

У відповідності до акту про припинення зобов'язань за кредитним договором від 03 квітня 2006 року №06/490кл-06 з моменту підписання сторонами цього акту заборгованість позивача перед банком в сумі 103816,38 доларів США вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику, а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Відповідно до інформації, що надійшла до відповідача та відповідно до відомостей за формою 1-ДФ з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб, позивачем в 2013 році отримано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання частини боргу) на загальну суму 27083653,69 грн.

З наявного в матеріалах справи листа ПАТ «Універсал банк» від 20 березня 2014 року №0756ГО, відповідача повідомлено, що ОСОБА_1 за 2 квартал 2013 року анульовано борг за кредитним договором у розмірі 829804,33 грн.

Відповідач також зазначає, що ним отримано лист ПАТ «Кредитпромбанк» від 15 травня 2014 року №3098/11-3342-02, у якому зазначено, що позивачу за період із 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року анульовано частину боргу у розмірі 26253849,36 грн.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 27083653,69 грн.

Разом з тим, за результатом договірних правовідносин за кредитними договорами від 20 жовтня 2006 року №49.4/126/06-Z та від 03 квітня 2006 року №06/490кл-06 позивачем було повернуто банківським установам суму більшу, ніж отримана ним в якості кредиту, а отже у позивача не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту активів у той чи іншій формі, а отже у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб у розумінні положень ст.14, ст.163, ст.164 ПК України.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів щодо дотримання вимог абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), зокрема, не надано доказів щодо повідомлення ПАТ «Кредитпромбанк» боржника (ОСОБА_1) рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання (прощеного) боргу, оскільки копія листа від 30 грудня 2013 року, яка направлена 02 січня 2014 року, не свідчить про повідомлення боржника та його обізнаність про прощення боргу. Натомість, лише після такого повідомлення останній має самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. При цьому, повторно складене повідомлення ПАТ «Кредитпромбанк» на ім'я позивача від 09 квітня 2014 року на адресу останнього не відправлялось та доказів на спростування цього суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наказом від 16 липня 2014 року №2141 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року; термін перевірки визначено з 28 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

В силу вимог п.78.4 ст.78 ПУ України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПУ України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст.79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що позапланова невиїзна перевірка проводиться у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України, а також за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ №2141 від 16 липня 2014 року та повідомлення від 16 липня 2014 року №57/26-55-17-01-32 були направлені на адресу позивача 16 липня 2014 року та отримані останнім 18 серпня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач зазначає, що податковим органом не було надіслано йому рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки до початку проведення перевірки, чим порушено обов'язкову умову для проведення документальної перевірки, встановлену п.79.2 ст.79 ПК України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано до суду жодних доказів дотримання податковим органом п.79.2 ст.79 ПК України щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки до проведення останньої.

Таким чином, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення планик має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №21-425а14, з урахуванням того, що в силу ч.1 ст.2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на направлення відповідачем наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки на адресу позивача, однак, отримання останнім після фактичного проведення перевірки та складення акту, тобто фактично неповідомлення останнього про проведення перевірки до її початку, що свідчить про відсутність правових наслідків такої перевірки, а також недоведення відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України отримання позивачем в 2013 році додаткового блага, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток фізичних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року №0000841701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 5359,20 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04 квітня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.