Постанова № 56910427, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17674/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Торговий дім «Украгропром» про стягнення заборгованості в сумі 477 370,64 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року - позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Украгропром» податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 22 998,46грн. на бюджетний рахунок № 33112347700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11024000. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковий борг ТОВ «Торговий дім «Украгропром» складається з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 440 747,24 грн., з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 22 998,46 грн., з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11 236,44 грн., штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування у розмірі 2 388,50 грн.

Так, вказаний податковий борг виник, зокрема, на підставі винесених податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 № 76817.5, від 17.05.2013 № 0006702220, № 0006692220 та на підставі самостійно задекларованого зобов'язання за самостійно визначеним відповідачем грошовими зобов'язаннями, а саме на підставі податкової декларації № 9091145150 від 03.03.2014.

З метою погашення податкового боргу, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві направило на адресу ТОВ «Торговий дім «Украгропром» податкову вимогу (корінець податкової вимоги форми «Ю» від 25.03.2014 року № 3353-25).

Проте, вищевказаний податковий борг відповідачем сплачено не було, тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що податкові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 17.05.2013 № 0006702220 та від 16.05.2013 № 76817.5 є неузгодженими, оскільки строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і цей строк не сплив.

Проте, з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Отже, необхідною умовою для надіслання (вручення) податкової вимоги є наявність не сплаченої в установлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання.

Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України визначені випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

За правилами п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Строк, наданий платникові податків для реалізації права на адміністративне оскарження рішень контролюючих органів визначено в пунктах 56.3., 56.12. ст. 56 Податкового кодексу України, згідно з якими скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Згідно п. 56.18 . ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених норм слідує, що отримавши податкове повідомлення-рішення, платник податків повинен або ініціювати процедуру оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку протягом 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, або у цей же строк сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання. У разі, якщо платник податків не сплатить визначену контролюючим органом суму податкового зобов'язання або ж не ініціює процедуру оскарження такого рішення контролюючого органу, то після сплину десятиденного строку з дня отримання податкового повідомлення-рішення, сума, визначена контролюючим органом, вважається узгодженою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама лише можливість оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення поза межами граничних строків сплати грошового зобов'язання, не впливає на статус такого грошового зобов'язання як узгодженого.

Враховуючи, що відповідач протягом 10 днів з моменту отримання вищезазначених податкових повідомлень-рішень їх в адміністративному та судовому порядку не оскаржив, докази щодо сплати платником визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями сум коштів відсутні, а тому вказані податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу, в зв'язку з чим податковий орган правомірно звернувся до суду з вимогою про його стягнення на користь держави.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що податкові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 17.05.2013 № 0006702220 та від 16.05.2013 № 76817.5 є неузгодженими, що вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача податкових зобов'язань є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування у розмірі 2388,50 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення рішення № 0006992220 від 17.05.2013.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення № 0006992220 від 17.05.2013 було прийнято на підставі Акту № 1263/2220/36529168 від 25.04.2013 про результати планової виїзної перевірки адресу ТОВ «Торговий дім «Украгропром» з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Проте в зазначеному акті відсутня інформація про порушення відповідачем законодавства про патентування у розмірі 2 388,50 грн. В пункті 3.7.3 вказаного акту перевірки зазначено, що «перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг <…>, Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» <…> порушень не встановлено.

З огляду на викладене відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування у розмірі 2388,50 грн.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року - в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо стягнення податкового боргу з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» у сумі 451 983 (чотириста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят три) грн. 68 коп. - скасувати та винести в цій частині нову постанову якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» на користь держави в особі державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в рахунок погашення перед бюджетом податковий борг в сумі 451 983 (чотириста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят три) грн. 68 коп. на бюджетний рахунок № 33112347700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11024000.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.