Ухвала суду № 56910420, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24673/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Спиридонова О.В., представника відповідача - Чуйко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АД ШИНА» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АД ШИНА» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 02 вересня 2015 року № 100270002/2015/700026/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «АД ШИНА» та Компанією «Zhonger Rubben Group Company Limited» (Китай) укладено зовнішньоекономічний договір від 20 січня 2014 року № 20012014, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язується виробити та поставити покупцю (Позивачу) товар, а саме: пневматичні гумові шини Westlake/Goodride для легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів. Номенклатура, вартість та кількість товару визначається в інвойсах до кожної конкретної поставки, які є невід'ємною частиною цього договору.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару 01 вересня 2015 року позивачем була подана вантажна митна декларація № 100270002/2015/258681, митна вартість поставленого товару була задекларована за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та складала 713988,61 грн.

02 вересня 2015 року Київською міською митницею ДФС, митним постом «Столичний» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2015/700026/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним (резервним) методом на підставі рівнів митної вартості товарів, оформлених раніше.

Також, митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 вересня 2015 року № 100270002/2015/00097.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською митницею ДФС не доведена обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведені обґрунтовані підстави щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Згідно ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ст. 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частиною першою ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої-шостої ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною другою ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Крім того, згідно частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК.

Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «АД ШИНА» були надані наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 24.11.2014 року № 100/2012/0004791, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 31.08.2015 року № 219499, коносамент (Bill of Lading) від 29.07.2015 року № WMS15070741, банківський платіжний документ, що стосується товару від 19.08.2015 року № (MUR)1735, довідку про транспортні витрати від 26.08.2015 року № 2608/15, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 22.07.2015 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 23.07.2015 року № НХ1531385AJ, рахунок-проформу від 23.07.2015 року № НХ1531385AJ, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується від 20.02.2014 року № 20012014, додаток № 1 від 03.09.3014 року до зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу від 20.02.2014 року № 20012014, сертифікат відповідності від 12.09.2014 року № UA1.174.0094374-14, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 29.07.2015 року № 2761, декларація про походження товару від 12.08.2015 року № 15С3301М3775/01487, експортну митну декларацію країни відправлення від 23.07.2015 року № 518231293.

Надання перелічених документів підтверджується відомостями, викладеними у графі 44 МД від 01.09.2015 № 100270002/2015/258681.

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 МК.

Проте, за наслідком розгляду вказаних документів, відповідачем з посиланням на те, що надані декларантом документи не містили відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та містили розбіжності даних (на умовах FOB не надано перевізні документи, в експортній митній декларації відсутній номер контракту, що унеможливлює однозначно ідентифікувати дану поставку з поданими документами) митницею було запропоновано декларанту надати такі додаткові документи, перелік яких встановлений частинами 2, 3 статті 53 МК України, а саме: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Зважаючи, що декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією були подані всі необхідні та достатні документи на підтвердження заявленої митної вартості, які не містили ані розбіжності, ані наявні ознаки підробки, вимога митного органа щодо надання додаткових документів була залишена без виконання.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним витребування у позивача додаткових документів, враховуючи наступне.

Проаналізувавши ч.3 ст. 54 МК України, колегія суддів зазначає, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. На переконання суду, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, немає.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція у вирішенні питання щодо розбіжностей викладена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року справа № 21-591а15 (814/283/14).

На спростування відповідача про ненадання позивачем перевізних документів, колегія суддів зазначає, що митному органу надавалась міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 31.08.2015 року № 219499 та коносамент (Bill of Lading) від 29.07.2015 року № WMS15070741, які містять інформацію виключно щодо умов поставки придбаного товару.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, експортна митна декларація відправника не є джерелом інформації для визначення митної вартості, оскільки не містить інформацію про вартість товару, що не заперечувалось відповідачем під час апеляційного розгляду справи. Більше того, факт відсутності в експортній декларації відправника номера контракту абсолютно не впливає на порядок визначення митної вартості відповідно до МК України та не може бути підставою для її коригування.

Таким чином, позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Так, Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанова Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13).

Разом з тим, доказів проведення процедури консультації матеріали справи не містять.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Подані декларантом документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товару, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Отже, як було вірно зазначено судом першої інстанції, подані позивачем документи в повній мірі підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої-п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 р. у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 р. у справі № 21-262а12.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що відповідачем не було надано доказів, що спростовують доводи позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС (М/п «Столичний») «Про коригування митної вартості» від 02 вересня 2015 року № 100270002/2015/700026/2.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 04 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.