Постанова № 56910303, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14037/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Інвест-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив скасувати наказ відповідача від 20 січня 2015 року №107 про проведення документальної невиїзної перевірки та податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року №15826552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2014 ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на адресу ТОВ «Девелопмент-Інвест-1» було направлено запит за підписом начальника про надання інформації та її документального підтвердження, в якому зазначено, що за результатами аналізу податкової інформації та її документального підтвердження, надіслання якого обґрунтовано тим, що результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У зв'язку з цим від платника податків вимагалося надати копії документів по взаємовідносинах з ТОВ «Мелана» за вересень 2014 року та інших документів (дозвільних документів на ведення будівельних робіт) на підтвердження фінансово-господарських можливостей для ведення господарської діяльності.

На виконання вимог вказаного запиту податкового органу позивачем листом від 24.12.2014 № 12/14-1 було надано частину запитуваних документів.

20.01.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ № 107 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Девелопмент-Інвест-1».

В тексті наказу зазначено підставою для його винесення п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням додаткової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення ТОВ «Девелопмент-Інвест-1» податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «МЕЛАНА» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

На підставі вказаного наказу відповідачем виписано повідомлення про запрошення від 21.01.2015, в якому зазначено про запрошення керівника ТОВ «Девелопмент-Інвест-1» до ДПІ в Печерському районі м. Києва 28 січня 2015 року для підписання акту (довідки) документальної позапланової невиїзної перевірки, ознайомлення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, було виписано повідомлення про проведення перевірки ТОВ «Девелопмент-Інвест-1» з 28 січня 2015 року.

Вказані наказ та запрошення були направлені позивачу та отримані ним 23.01.2015, що підтверджується копією зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 162).

Посилаючись на ту обставину, що повідомлення про проведення перевірки та запрошення підприємством не отримано, позивач 26.01.2015 звернувся до відповідача з листом, в якому просив повідомити про дату, час та місце проведення перевірки підприємства згідно з наказом від 20.01.2015, відповідь на який, як зазначає позивач, він не отримав.

На підставі спірного наказу відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Мелана» за період із 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 28 січня 2015 року №78/26-55-22-09/34351158 (далі - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2014 року на загальну суму 433825,00 грн.

На підставі акта перевірки 16 лютого 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року №15826552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 433825,00 грн. за основним платежем та у розмірі 108456,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення.

Вважаючи наказ на проведення перевірки та податкове повідомлення-рішення, що винесене за наслідками такої перевірки протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані наказ про проведення перевірки та податкове-повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням закону, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Перевіряючи законність за обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині про задоволення вимог адміністративного позову про скасування наказу № 107 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Девелопмент-Інвест-1», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Як встановлено колегією суддів, запит про надання інформації контролюючим органом було направлено позивачу у зв'язку з тим, що за результатами аналізу податкової інформації та її документального підтвердження, надіслання якого обґрунтовано тим, що результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У зв'язку з цим від платника податків вимагалося надати копії документів по взаємовідносинах з ТОВ «Мелана» за вересень 2014 року та інших документів (дозвільних документів на ведення будівельних робіт) на підтвердження фінансово-господарських можливостей для ведення господарської діяльності.

На виконання вимог вказаного запиту податкового органу позивачем листом від 24.12.2014 № 12/14-1 було надано частину запитуваних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що отримання податковим органом відповіді платника податків на запит не виключає можливості призначення позапланової перевірки у випадку недостатності наданих відомостей або у випадку якщо надана інформація не спростовує виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, та потребує подальшої перевірки.

Таким чином, у відповідача були наявні підстави, визначені Податковим кодексом для, проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено колегією суддів зі зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 162), наказ, повідомлення та запрошення були направлені позивачу та отримані ним 23.01.2015, тобто до проведення перевірки, що проводилась в період з 26.01.2015 по 28.01.2015.

Посилання позивача на неотримання вказаних документів не підтверджені доказами та спростовуються копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, наданою відповідачем.

Таким чином, за встановлених обставин щодо дотримання податковим органом порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу відповідача № 107 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Девелопмент-Інвест-1».

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про скасування наказу на проведення перевірки, виходив з того, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем запиту податкового органу про надання інформації.

Проте, такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки спростовується матеріалами справи, зокрема, в акті перевірки зазначено, що листом від 24.12.2014 № 12/14-1 ТОВ «Девелопмент-Інвест-1» на письмовий запит ДПІ від 10.12.2014 надано документи згідно з переліком, які в подальшому було проаналізовано відповідачем.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на всебічному встановленні обставин справи, що призвело до неправильного вирішенні справи в цій частині, а тому у задоволенні вимог позивача про скасування наказу на проведення перевірки не підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року №15826552209, колегія суддів виходить з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача ТОВ «МЕЛАНА» в період, що перевірявся, мали реальний характер, підтверджуються первинними документами, що супроводжують господарські операції такого роду, та прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договір, укладений позивачем з його контрагентом - ТОВ «МЕЛАНА» є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків, а первинні документи, виписані на його виконання, не відповідають встановленим вимогам.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник), та ТОВ «Мелана» (підрядник) укладено договір підряду №02/06/14 від 02 червня 2014 року (далі - договір підряду), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами якісно виконати роботи (ремонтні загально-будівельні та спеціальні види робіт), зазначені в проектно-кошторисній документації, а замовник зобов'язується надати об'єкт (м. Полтава, вул. Ковпака, 26) для виконання підрядником робіт, по завершенню робіт прийняти й оплатити вартість виконаних робіт.

Вартість робіт і матеріалів визначається договірною ціною, актами виконаних робіт (КБ-2в) та довідкою (КБ-3), проектно-кошторисною документацією і додатковими угодами, що є невід'ємними частинами договору.

За умовами договору приймання-передача робіт, зазначених у проектно-кошторисній документації здійснюється протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення всіх робіт та завершується підписанням сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (КБ-2в) та довідки (КБ-3)

На підтвердження виконання договору підряду позивачем надано суду: договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, податкову накладну, платіжне доручення, ліцензію ТОВ «Мелана» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки, що згідно з умовами договору підряду є основними документами, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не містять обов'язкових реквізитів, а саме зазначення прізвищ та посад осіб, які їх підписали, а позивачем не надано інших підтверджуючих документів того, що підрядні роботи були виконані саме ТОВ «Мелана».

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, окремі первинні документи на виконання спірних господарських операцій не відповідають встановленим вимогам у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Суд у взаємозв'язку з викладеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мелана» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 5359,2 грн. підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Інвест-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 5359,2 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 20 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 04.04.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.