Ухвала суду № 56910175, 30.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23848/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Служби безпеки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі - Відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 10.03.2015 про заборону в'їзду в Україну.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.06.2015 начальником другого відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Харків» старшим лейтенантом Мартинюком С.В. прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_2 з тих причин, що останній проходить по облікам осіб, яким заборонено в'їзд в Україну терміном з 10.04.2015 року по 10.03.2020 року, ініціатор доручення Служба безпеки України.

29.11.2015 року старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску «Гоптівка» старшим прапорщиком Кузьменко О.С., як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_2

Вищезазначені дії мотивовані тим, що 10.03.2015 Службою безпеки України прийнято рішення про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Мала Слобідка Кодимського району Одеської області, постійно проживаючого на території нашої держави в'їзд в Україну строком на 5 років.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням Служби безпеки України від 10.03.2015, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з метою відновлення порушених прав позивача рішення Служби безпеки України від 10.03.2015 року про заборону в'їзду ОСОБА_2 в Україну підлягає скасуванню, а відповідач зобов'язаний проінформувати відповідні органи про скасування заборони в'їзду позивачу в Україну.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року (далі по тексту - Закон №3773-VI), іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно із ст. 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 9 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 13 Закону №3773-VI, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.03.2015 Службою безпеки України прийнято рішення про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Мала Слобідка Кодимського району Одеської області, постійно проживаючого на території нашої держави - в'їзду в Україну строком на 5 років.

Вищезазначене рішення мотивоване тим, що на думку Служби безпеки України, дії ОСОБА_2 суперечать інтересам забезпечення безпеки України.

18.06.2015 та 29.11.2015 уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону приймались рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_2, як іноземцем або особою без громадянства.

Між тим, відповідно до довідки Посольства України в Російській Федерації від 26.11.2015 №6111-536-2199, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровано громадянином України (а.с.53).

На підставі вищезазначеної довідки та відповідно до вимог п. 1 та 10 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 №344, відповідачем прийнято постанову від 14.01.2016 про скасування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_2

14.01.2016 року оперуповноваженим першого сектору відділу в м. Кременчуці УСБУ в Полтавській області капітаном Бурлакою І.Ю. прийнято постанову про скасування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_2 з тих підстав, що останній зареєстрований громадянином України.

Проте, незважаючи на скасування відповідачем заборони в'їзду в Україну 30.01.2016 року старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску «Гоптівка» старшим прапорщиком Савченко С.Ю. прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у перетинанні державного кордону, з підстав існування рішення про заборону його в'їзду в Україну (а.с.98).

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції зобов'язав скасувати вже фактично скасоване рішення Служби безпеки України від 10.03.2015 виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником апелянта під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, 10.03.2015 Службою безпеки України прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років.

Відповідно до п. 10 Інструкції, про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в'їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в'їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи інформують Департамент контррозвідки СБ України.

У випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

14.01.2016 Службою безпеки України прийнято постанову про скасування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_2, про що лише 08.02.2016 №66/38/27-229 повідомлено начальника ВОІЗ 6 Управління ДКР СБ України полковника Борисейка О.А., що підтверджується копією супровідного листа, який міститься в матеріалах справи (надано апелянтом до суду апеляційної інстанції 29.03.2016 (вх.8619)).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ані на момент розгляду справи судом першої інстанції, ані на момент розгляду справи в апеляційній інстанції Службою безпеки України не надано рішення про скасування рішення від 10.03.2015 про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років, а тому воно підлягає скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції законно та обґрунтовано вийшов за межі адміністративного позову відповідно до ст. 11 КАС України з метою відновлення порушених прав позивача та зобов'язав відповідача вжити дії, передбачені п. 10 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 1 червня 2009 року N 344 та проінформувати відповідні органи про скасування заборону в'їзду в Україну ОСОБА_2

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку Службою безпеки України, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення та обґрунтування своїх дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Служби безпеки України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.