Ухвала суду № 56910158, 30.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17656/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна", звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Київська міська митниця ДФС України, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2015 року № 100270005/2015/000018/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про корегування митної вартості № 100270005/2015/000018/2 від 14.07.2015 року Київської міської митниці ДФС України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Київської міської митниці Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та компанією Matrize Handels-GmbH, (продавець) укладено контракт від 28.04.2011 року № CH-MIU/28/0411 відповідно до умов якого, продавець продав а покупець придбав товари в асортименті згідно Специфікацій.

З метою митного оформлення товару, що надійшов відповідно до вказаного вище контракту, позивачем подано митну декларацію № 100270005/2015/316432, якою заявлено до митного оформлення «інструменти ручні в асортименті».

Митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митний орган прийшов до висновку, що подані основні документи містять розбіжності, а саме: згідно з пунктом 2.4. контракту від 28.04.2011 року № СН-МЮ/28/0411 зазначено, що в інвойсі вказується: ціна товару, що повинна бути сплачена, ціна за одиницю товару; кількість кожного найменування; загальна вартість за кожним найменуванням товару в даній поставці; код УКТЗЕД; загальна вартість та строк оплати товару по даній поставці. У наданому інвойсі від 02.06.2015 року № 15-0182-К137 не міститься вся необхідна інформація.

Так, відповідач зазначає, що у інвойсі наданому до митного оформлення за митною декларацією умови оплати 100% вартості товарів повинні бути сплачені на протязі 30 календарних днів після відвантаження, однак, на момент подання митної декларації платіжні документи на вимогу митниці пред'явлені не були.

У зв'язку з чим, відповідачем було направлено запит про надання додаткових документів.

Однак, позивач повідомив відповідача, що при митному оформленні товару ним було подано Додаткову угоду № 4 щодо зміни порядку (строків) розрахунків за поставлений товар з « 30» до « 180» календарних днів. При цьому, вказав що всі необхідні для митного оформлення товару документи вже подані позивачем відповідачу.

14.07.2015 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №100270005/2015/000018/2, в графі 33 якого вказано про розбіжності, а саме: відсутність в інвойсі від 02.06.2015 року № 15-0182-К137 всієї необхідної інформації, зокрема умови оплати 100% вартості товарів повинні бути оплачені протягом 180 календарних днів після відвантаження, на момент подання митної декларації платіжні документи на вимогу митниці пред'явлені не були.

Згідно із вказаними рішеннями митна вартість товарів була визначена за другорядним методом, а саме за резервним методом та скоригована у бік її збільшення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, так як позивачем під час митного оформлення товару подано всі необхідні документи, а тому у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, в постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15).

Разом з тим, слід зазначити, що на підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта (позивача) було надано митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0002688 від 05.03.2015 року, міжнародну автомобільну накладну № 3240, коносамент WMS15050749 від 09.06.2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 14072015/5 від 14.07.2015 року; інвойс № 15-0182-К137 від 02.06.2015 року; пакувальний лист від 02.06.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) спец.15-0166-К137 від 02.06.2015 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011 року; договір про перевезення SC-676 від 13.12.2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми А № G153109202020217 від 28.06.2015 року; інші некласифіковані документи.

При цьому, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами по справі в суді першої інстанції, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів стала та обставина, що платіжні документи митному органу позивачем надані не були.

У зв'язку з чим, відповідач прийшов до висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, так як відсутні документи, що підтверджують умови оплати товару.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені доводи контролюючого органу з огляду на наступне.

Так, пунктом 5.1 вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після відвантаження, підтверджена копіями відвантажених документів, а саме міжнародною морською накладною (коносаментом).

Додатковою угодою № 4 від 28.04.2011 року змінено порядок розрахунків за поставлений товар з « 30» до « 180» календарних днів.

Враховуючи, що додаткові угоди є невід'ємною частиною контракту 28.04.2011 року № CH-MIU/28/0411, які були подані ТОВ «Світ Інструменту» при здійсненні митного оформлення товару та в яких чітко вказаний порядок оплати товару, то суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача про наявність інформації щодо розбіжностей в поданих документах стосовно оплати товару.

Крім того, слід підкреслити, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначає, що аналіз оскаржуваного рішення, а саме графи 33, свідчить про відсутність інших доводів, окрім твердження про невідповідність інвойсу вимогам п. 2.4 договору. При цьому, зі змісту інвойсу від 02.06.2015 року № 15-0182-К137 вбачається, що даний документ містить всю необхідну інформацію, а саме: найменування товару, ціну за одиницю товару, кількість товару, загальну вартість кожної одиниці товару, загальна вартість за товар, що підлягає сплаті, строки сплати та найменування виробника.

Крім того, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не було обґрунтовано застосування саме резервного методу, та неможливості застосування всіх попередніх.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскаржуваним рішенням.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів в повній мірі підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

В порушення, ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 165, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М. Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 04 квітня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Бистрик Г.М.