Постанова № 56909880, 29.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа № 922/5980/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 17.11.2015р. № 17/11,

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 19.11.2015р. № 19/3-02/137,

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ,

на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р.

у справі № 922/5980/15,

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", м. Харків

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 "Т.М.М. ", м. Київ

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, м. Київ

Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві,

про визнання припиненим договору, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі №922/5980/15 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю; зобовязано усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловою будівлею літера Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18, та зобов'язано відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Державний ощадний банк України", м. Київ припинити договір іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №822; визнано припиненим укладений між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс договір іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №822; скасовано запис про обтяження майна (заборону на нерухоме майно) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9537721, внесений на підставі договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, укладеного між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №822 щодо предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі літера Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18 та припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобовязано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 або державного реєстратора за заявою особи, в інтересах якої припинено обтяження (заборона на нерухоме майно), зобовязано внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (заборони на нерухоме майно), яке було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9537721 на підставі договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, укладеного між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №822; скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за №9537741, внесений на підставі договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, укладеного між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №822 щодо предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі літера Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18 та припинено іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобовязано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 або державного реєстратора за заявою особи, в інтересах якої припинено іпотеку на нерухоме майно, внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, яку було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек за №9537741 на підставі договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №822.

Місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, а також враховуючи звернення ТОВ "Укрімпекс" до АТ "Державний ощадний банк України" з вимогою про припинення договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р., виключення з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки та виключення з державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяжень за договором іпотеки та відсутності відповіді банку з цього питання, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі №922/5980/15 за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Укрімпекс до ОСОБА_3 акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання припиненим договору та усунення перешкод в користуванні майном та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Укрімпекс до ОСОБА_3 акціонерного товариства Державний ощадний банк України, про визнання припиненим договору та усунення перешкод в користуванні майном.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, АТ "Державний ощадний банк України" зазначає, що пунктом 3.2.2 договору іпотеки передбачено лише право іпотекодавця звернутися до банку з вимогою про припинення іпотечного договору, що, на його думку, кореспондується з положеннями пункту 4.4 договору, яким визначена відповідна підстава припинення за письмовою згодою банку. Зважаючи на те, що ПАТ "Державний ощадний банк України" письмову згоду на припинення іпотечного договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010р. не надав, тому вимоги позивача про припинення іпотечного договору не підлягають задоволенню.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визначення початку перебігу строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, яке повязаний з набранням рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2012р. у справі № 2011/9554/2012, оскільки сторони в іпотечному договорі № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010р. визначили, що право звернення з вимогою до ПАТ "Державний ощадний банк України" виникає після реєстрації права власності за позивачем на 114 квартир та 52 машиномісця, які розташовані по пров. Отакара Яроша, буд. 20 в м. Харкові, та яке зареєстровано 23.03.2010р. (на квартири) та 02.04.2010р. та 08.04.2010р. (на машиномісця), а строк позовної давності має обліковуватися від 08.04.2010р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" просить рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі № 922/5980/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№ 1312 від 02.02.2016р.).

Обґрунтовуючи свою позицію у справі ТОВ "Укрімпекс" зазначає, що відповідно до умов п. 3.2.2 укладеного між сторонами договору іпотеки додатковою підставою припинення договору іпотеки передбачено право вимоги припинення договору у випадку настання певних обставин, наслідком якої є обовязок банку її розглянути та, у випадку її обґрунтованості, задовольнити.

Крім того, позивач зазначає, що набуття права власності на нерухоме майно, а саме 11 квартир загальною площею 13981,89 кв.м та 52 машиномісця згідно додатку 1 до договору, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок № 20., стало підставою для звернення позивача листом від 19.05.2015р. № 19-05/1 та від 09.09.2015р. до апелянта з вимогою припинити договір іпотеки. З огляду на відсутність жодної відповіді на ці вимоги та фактичне не вчинення апелянтом дій щодо припинення іпотеки, виникло порушення прав позивача, у звязку з чим згідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогою позивача після позасудового звернення позивача до банку з вимогою про припинення договору іпотеки.

У звязку з лікарняним судді Бородіної Л.І. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2016р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О., суддя Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2016р. у звязку зі зміною складу судової колегії, а також неявку в судове засідання представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкладено розгляд справи.

ПАТ "Державний ощадний банк України" подано додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 2164 від 24.02.2016р.).

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач додатково зазначає, що факт укладення між фірмою "Т.М.М." -ТОВ та ТОВ "Укрімпекс" договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.03.2010р.; факт укладення 2 та 8 квітня 2010 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та фірмою "Т.М.М." - ТОВ договорів дарування машиномісць; факт укладення між ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ТОВ "Укрімпекс" договору № 14/7 від 18.02.2010р. про надання інформаційних послуг (зобовязання повідомити замовників про набуття фірмою "Т.М.М." - ТОВ та/або АТ "Державний ощадний банк України" та/або ТОВ "Укрімпекс" права власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12981,89 кв.м та 52 машиномісця, що знаходяться за адресою: пров. Отакара Яроша у буд. 20 в м. Харків) свідчить про постійний моніторинг позивачем факту реєстрації права власності фірмою "Т.М.М." - ТОВ права власності на вищевказані обєкти та про обізнаність позивача про здійснення такої реєстрації, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності в розумінні ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Укрімпекс" подано додаткові документи до матеріалів справи (вх.№2221 від 25.02.2016р.).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016р., 17.03.2016р. відкладено розгляд справи.

ПАТ "Державний ощадний банк України" подано клопотання в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про долучення нових доказів у справі копію іпотечного договору від 09.09.2010р. № 380/31/6 та від 13.05.2012р. № 577/31/6-6 - з посиланням на поважність причин неподання вказаних документів до місцевого господарського суду (вх.№ 28.03.2016р. №3396).

В судовому засіданні представник ПАТ "Державний ощадний банк України" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача надав просив суд рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі №922/5980/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача (апелянта), перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.01.2010р. між ВАТ Державний ощадний банк України, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (іменований "позикодавець") та ОСОБА_5 Т.М.М. - ТОВ (іменований "позичальник") було укладено кредитний договір №335/31/6-2 на суму 135000000,00грн. (далі - кредитний договір).

Для забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 18.02.2010р. між ПАТ Державний ощадний банк України (іменоване - "іпотекодержатель") та ТОВ Укрімпекс (іменоване - "іпотекодавець") було укладено договір іпотеки №335/31/6-2/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №822 (далі - договір іпотеки).

Відповідно до умов п.1.1 договору іпотеки ТОВ Укрімпекс з метою забезпечення належного виконання зобов'язання позичальником, що випливає з кредитного договору (відповідно до термінів договору іпотеки - кредитного договору від 28.01.2010р. № 335/31/6-2, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5 "Т.М.М." - ТОВ), передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв іпотеку в порядку і на умовах, визначених в договорі предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Предметом іпотеки, відповідно до п.1.2. договору іпотеки, є нежитлова будівля літера Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18. Вартість предмета іпотеки визначена на момент укладення договору іпотеки, відповідно до п.1.4. договору, складала 26400000,00 грн.

Відповідно до п.3.2.2. договору іпотеки, іпотекодавець має право звернутись до банку з вимогою про припинення договору у випадку набуття позичальником або іпотекодавцем права власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12981,89 кв.м та 52 машиномісця згідно додатку 1 до договору, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок №20.

Листом від 19.05.2015р. за вих. № 19-05/1 та від 09.09.2015р. ТОВ "Укрімпекс" звернулося до ПАТ "Державний ощадний банк України" з вимогою припинити договір іпотеки від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4, включити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки та виключення з державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження за договором іпотеки (т.1, а.с. 45-48).

Відсутність вчинення з боку ПАТ "Державний ощадний банк України" дій, спрямованих на припинення укладеного між сторонами договору іпотеки, стало підставою для звернення ТОВ "Укрімпекс" до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Згідно з умовами п. 3.2.2 іпотечного договору від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4 іпотекодавець має право звернутись до банку з вимогою припинення договору у випадку набуття позичальником або іпотекодавцем права власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12981,89 кв.м та 52 машиномісця згідно додатку 1 до цього договору, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Яроша № 20.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору іпотеки від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4 сторонами було визначено підставу припинення дії договору іпотеку - набуття ОСОБА_5М.М. - ТОВ або ТОВ "Укрімпекс" права власності на нерухоме майно (111 квартир загальною площею 12981,89 кв.м та 52 машиномісця згідно додатку 1 до договору, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Яроша № 20), а також порядок виконання вказаної умови - звернутись ТОВ "Укрімпекс" до банку з вимогою припинення договору іпотеки.

Як вбачається з умов п. 2.3 укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5 "Т.М.М." - ТОВ кредитного договору від 28.01.2010р. №335/31/6-2, кредит надавався саме на цілі: придбання у ТОВ "Укрімпекс" житлових приміщень та/або парко місць у житловому будинку з прибудовою офісних приміщень з підземним паркінгом, розташованого за адресою: вул. Отакара Яроша в м. Харкові (біля будівлі по пер. Отакара Яроша, 18а) (т.1, а.с. 110).

В подальшому, додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 28.01.2010р. № 335/31/6-2 п. 2.3 було викладено в новій редакції, а саме: "2.3 кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі: придбання у ТОВ "Укрімпекс" житлових приміщень та/або паркомісць у житловому будинку з прибудовою офісних приміщень та підземною парковкою автомашин, розташованого за адресою: м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20" (т.1, а.с. 116).

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2012р. у справі №2011/9554/2012, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.01.2013р., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.03.2010р. за розпорядженням Харківського міського голови від 12.03.2010р. № 471 та зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 16.03.2010р., ТОВ "Укрімпекс" мало право власності на 111 квартир, загальною площею 12981,89 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, провулок Отакара Яроша, буд. 20. 23.03.2010р. фірма «Т.М.М.» - ТОВ та ТОВ "Укрімпекс" уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_6 за реєстраційним № 1117, згідно з яким фірма "Т.М.М." - ТОВ набула право власності на 114 квартир, розташованих по провулку Отакара Яроша (біля будівлі по провулку Отакара Яроша) у будинку за №20 в м. Харкові.

Також, 2 та 8 квітня 2010 року ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та фірма "Т.М.М." - ТОВ уклали договори дарування машиномісць, посвідчені приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_12, згідно з якими вони подарували фірмі "Т.М.М." - ТОВ, а остання, відповідно, набула право власності на 52 машиномісця, розташовані в підвалі, першому та другому поверхах житлового будинку літ. "А-23" за адресою: м. Харків, провулок Отакара Яроша, будинок № 20.

Згідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, ТОВ "Укрімпекс" у відповідності до умов п.3.2.2 договору іпотеки від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4 набуло право на припинення договору іпотеки у визначеному договором порядку.

Так, позивач листом від 19.05.2015р. за вих. № 19-05/14 та від 09.09.2015р. письмово звернувся до ПАТ "Державний ощадний банк України" з вимогою про припинення договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, та виключенням з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію договору іпотеки та виключення з державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження за договором іпотеки.

Проте, в порушення визначеного договором іпотеки права позивача, наданого п. 3.2.2 договору, а також з урахуванням наявності визначених умовами договору підстав, банком не було розглянуто вказаного вище звернення та не було прийнято рішення з зазначених в ньому питань.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цією ж статтею визначено і орієнтовний перелік способів захисту. Також, відповідно до ч. 2 вказаної статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншими способами, що встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що способами захисту прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин.

Цивільне законодавство не міститься визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Отже, під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Виходячи з загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обовязків сторін (ст. 3,12-15,20 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України) можна зробити висновок про те, що в разі невизнання кредитором права майнового поручителя на припинення зобовязання за договором іпотеки, передбаченого ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, таке право підлягає захисту судом за позовом майнового поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, тобто, особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судова колегія зазначає, що укладення між сторонами у справі іпотечного договору стало підставою для виникнення між ними прав та обов'язків з приводу виконання визначених в ньому умов.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Слід зазначити, що зі змісту ст. 1,2 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що поняття "іпотека" використовується в розумінні зобовязального правовідношення іпотеки, з припиненням якої втрачає чинність договір іпотеки. У разі існування між сторонами, які перебувають між собою в певних правовідношеннях, спору про припинення дії договору, та, як наслідок, відповідних правовідносин, такий спір може бути передано на вирішення суду, а вимога про визнання припиненими дії договором по суті є вимогою про припинення господарських правовідносин за цим договором, що відповідає передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту, як припинення господарського договору, за відсутності дій відповідача, спрямованих на додержання прав та законних інтересів відповідача відповідно до умов укладеного договору іпотеки, відповідає положенням законодавства, оскільки в повній мірі забезпечує захист прав та інтересів позивача щодо припинення правовідносин за іпотечним договором, наслідком чого звернення до державних органів з вимогою про внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна позивача, яке передане ним в іпотеку, та припинення іпотеки зазначеного майна.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, відповідно до п.1.1 іпотечного договору від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4 цільове призначення укладення вказаного договору є забезпечення належного виконання зобовязань, що випливають з кредитного договору від 28.01.2010р. № 335/31/6-2, укладеного між іпотекодержателем та позивальником, а також усіма додатковими договорами, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його укладення.

Пунктом 3.3.15 договору іпотеки визначено, що іпотекодавець зобовязаний в строк до 01.05.2010р. набути права власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12981,89 кв.м та 52 машиномісця згідно додатку 1 до цього договору, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Ярошаё будинок № 20.

Як зазначено вище, цільове призначення надання кредиту визначено як: придбання у ТОВ "Укрімпекс" житлових приміщень та/або паркомісць у житловому будинку з прибудовою офісних приміщень та підземною парковкою автомашин, розташованого за адресою: м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20.

Відповідно до п. 1.1.1 додатковою угоди № 14 до кредитного договору №335/31/6-2 від 28.10.2010р. від 20.08.2010р., сторони домовились викласти підпункт 5.3.12 пункту 5.3 кредитного договору в новій редакції, а саме: "5.3.12. в строк до 10-го вересня 2010р. в забезпечення виконання своїх зобовязань за цим договором передати в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: 110 квартир загальною площею 12775,5 кв.м (+/-10%), що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок № 20" (т.1, а.с. 130).

Також, відповідно до додаткової договору № 16 до кредитного договору №335/31/6-2 від 28.10.2010р. сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору шляхом викладення його в новій редакції, зокрема, відповідно до п. 4.1.13 виконання позичальником зобовязання за цим договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме квартир, що знаходяться за адресою: м. Харків, провулок Яроша Отакара, будинок 20, що надаються в іпотеку позичальником за іпотечним договором № 380/31/6 від 09.09.2010р. (т.1, а.с. 133-140).

Згідно з п. 1.1 додаткового договору № 27 до кредитного договору №335/31/6-2 від 28.10.2010р. п. 4.1 розділу 4 "Забезпечення виконання зобовязання за договором" генерального кредитного договору викладено в новій редакції, відповідно до якого виконання позичальником зобовязання за цим договором та кредитним договорами (у тому числі і додатковими договорами до цього договору та кредитних договорів) забезпечується, зокрема, іпотечним договором від 30.05.2012р. № 577/31/6-6 (машиномісця, які розташовані за адресою: м. Харків, провулок Яроша Отакара, 20) (т.1, а.с. 153,154).

Таким чином, набуття ОСОБА_5 "Т.М.М." - ТОВ права власності на 111 квартир загальною площею 12981,89 кв.м та 52 машиномісця, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок №20, а також передання вказаного майна в іпотеку в забезпечення виконання зобовязань з кредитним договором від 28.10.2010р. №335/31/6-2 створило умови для припинення договору іпотеки від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4. При цьому, припинення зазначеного договору іпотеки не порушило прав та законних інтересів ПАТ "Державний ощадний банк України", оскільки зобовязання ОСОБА_5 "Т.М.М." - ТОВ за кредитним договором від 28.10.2010р. №335/31/6-2 підлягало забезпеченню, зокрема, за договорами іпотеки від 09.09.2010р. №380/31/6 та від 30.05.2012р. №577/31/6-6.

При цьому, суд вважає, що дії ПАТ "Державний ощадний банк України" можна розцінити як такі, що спотворюють умови договору та порушують права іпотекодавця за договором іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4 щодо надання в іпотеку майна, яке становить його предмет, до моменту набуття ним або фірмою "Т.М.М." - ТОВ права власності на окреме нерухоме майно з метою передання його в іпотеку для забезпечення зобовязань за кредитним договором від 18.02.2010р. №335/31/6-2, та, відповідно, позбавляють його права дотримання з боку іпотекодержателя тих умов, на які позивач погодився під час укладання договору, що є підставою для звернення ТОВ "Укрімпекс" за захистом його прав та законних інтересів до суду.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки вимога п. 3.2.2 договору іпотеки від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4 була виконана в повному обсязі фірма "Т.М.М." - ТОВ набула право власності на 111 квартир, загальною площею 12981,89 кв.м, та 52 машиномісць за адресою: м.Харків, пров. Отакара Яроша, буд. 20 до 01.05.2010р., що підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, з розгляду судового спору між тими ж сторонами, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження припинення договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, а також розгляду вказаного питання відповідачем у справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Укрімпекс" про припинення укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4.

Щодо заявлених позивачем вимог:

- про зобовязання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 або державного реєстратора за заявою особи, в інтересах якої припинено обтяження (заборона на нерухоме майно), внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (заборони на нерухоме майно), яке було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9537721 на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р., укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №822;

- про скасування запису про обтяження майна (заборону на нерухоме майно) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9537721, внесений на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р., укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №822 щодо предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі під літерою Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18 та припинити обтяження (заборону на нерухоме майно) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- про зобовязання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 або державного реєстратора за заявою особи, в інтересах якої припинено іпотеку на нерухоме майно, внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, яку було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек за №9537741 на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р., укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №822;

- про скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за №9537741, внесений на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р., укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №822 щодо предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі під літерою Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18 та припинити іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судова колегія зазначає наступне.

Згідно до наданої позивачем суду Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ Укрімпекс (код ЄДРПОУ 23461258), номер інформаційної довідки 49351806 від 08.12.2015р., сформована приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (далі Інформаційна довідка), в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься обтяження № 9537721 від 18.02.2010р. на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р.; в Державному реєстрі іпотек міститься обтяження (іпотека) №9537741 від 18.02.2010р. на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р. (т.1, а.с. 100).

Згідно з ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною пятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою (такою особою є нотаріус), на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною другою статті 9 цього ж Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх обєднань у діяльність державного реєстратора, повязану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а статтею 30 цього Закону встановлена відповідальність у сфері державної реєстрації прав.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат" визначено перелік нотаріальних дії, які вчиняють нотаріуси, до яких, зокрема, відносить, накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно з ст. 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майн.

Главою 4 Закону України "Про нотаріат" визначено загальні правила вчинення нотаріальних дій. Відповідно до ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про нотаріат" будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав, а також нотаріус має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, та, відповідно, внесення до Державного реєстру запису про припинення обтяження (заборони на нерухоме майно).

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України у від 11.11.2015р. у справі № 21-2958а15.

Зважаючи на те, що державна реєстрація прав проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства, суд не може зобовязати здійснити державну реєстрацію прав за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки завершені.

При цьому, відсутність факту звернення до реєстраційної служби з заявою про здійснення відповідної реєстрації припинення обтяження (заборони на нерухоме майно), яке було зареєстровано на підставі договору іпотеки №335/31/6-2/4 від 18.02.2010р., укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Укрімпекс, та відмови державного реєстратора у здійсненні такої реєстрації, свідчить про передчасність заявлення відповідних вимог, у звязку з чим судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищезазначених позовних вимог.

Щодо позовних вимог про усунення перешкоди у користування майном, а саме: нежитлова будівля під літерою Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків - зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою звернення з вимогою про усунення перешкоди у користування майном є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та/або користування належним йому майном, а також доведеність факту, що підтверджує дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що умовами договору іпотеки від 18.02.2010р. № 335/31/6-2/4 (п. 1.5) було передбачено, що на період дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (ТОВ "Укрімпекс"), а також не доведеність позивачем факту створення з боку ПАТ "Державний ощадний банк України" перешкод у користування власником належним йому майном (нежитловою будівлею під літерою Д-3, загальною площею 2241,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок №18), судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, у звязку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про сплив позовної давності на звернення ТОВ "Укрімпекс" з даним позовом до суду, судова колегія зазначає наступне.

В процесі судового розгляду даної справи місцевим господарським судом, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності (вх.№49855 від14.12.2015р.), а також повторно подану заяву (клопотання) про застосування строку позовної давності (вх.№ 50339 від 16.12.2015р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Отже, початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи, а також обізнаністю останньої про порушення належних їй прав.

Як зазначено вище, право позивача на звернення з вимогою до ПАТ "Державний ощадний банк України" про припинення договору іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4 виникло з моменту державної реєстрації права власності на 111 квартир, а також на 52 машиномісця, які розташовані по пров. Отакара Яроша у буд. 20 в м. Харкові, за фірмою "Т.М.М." - ТОВ.

Листами від 19.05.2015р. № 19-05/1 та від 09.09.2015р. ТОВ "Укрімпекс" реалізувало своє право та звернулось у відповідності до п. 3.2.2 договору іпотеки до ПАТ "Державний ощадний банку України" з вимогою про припинення укладеного між сторнами договору. Саме відсутність вчинення з боку відповідача дій щодо припинення договору іпотеки спричинило порушення прав та законних інтересів позивача та, відповідно, виникнення права останнього на звернення до суду.

Таким чином, враховуючи виникнення порушення законних прав позивача з моменту відсутності дій ПАТ "Державний ощадний банк України", спрямованих на припинення договору іпотеки, з цього моменту у відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України розпочався сплив строку позовної давності щодо подання даного позову до суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Укрімпекс" стало відомо про факт дарування ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11 ОСОБА_5 "Т.М.М." - ТОВ 52 машиномісця, які розташовані по пров. Отакара Яроша у буд. 20 в м.Харкові, з моменту прийняття Дзержинським районним судом м.Харкова рішення від 06.11.2012р. у справі № 2011/9554/2012 про припинення договорів та стягнення штрафних санкцій, яке набрало законної сили після оскарження його в апеляційній інстанції, тобто 23.01.2013 року, оскільки позивач не приймав участі в укладенні відповідних договорів дарування, що не спростовано відповідачем у справі, а також підтверджує відсутність спливу позовної давності станом на момент звернення позивача з позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом під час розгляду даної справи порушено норми матеріального права, що мало наслідком прийняття неправомірного рішення у справі, у звязку з чим апеляційна скарга ОСОБА_3 акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі № 922/5980/15 частковому скасуванню з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі №922/5980/15 скасувати частково. Викласти резолютивну частину в новій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" задовольнити частково.

Визнати припиненим укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством Державний ощадний банк України та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Укрімпекс договір іпотеки від 18.02.2010р. №335/31/6-2/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №822.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Укрімпекс (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18 код ЄДРПОУ23461258) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1218,00грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.».

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Укрімпекс (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18 код ЄДРПОУ23461258) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6699,00грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.04.2016 року.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Фоміна В.О.

Суддя Шутенко І.А.