Ухвала суду № 56909769, 29.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про припинення провадження

"29" березня 2016 р. Справа № 915/1624/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Лашина В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі Максіміхіній Ю.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про дату,час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016р.

по справі № 915/1624/15

Кредитор: Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області,

Боржник: Приватне підприємства аграрна фірма "Хлібодар"

Розпорядник майна: арбітражний керуючий Руденко Тетяна Володимирівна

Ліквідатор: РуденкоТ.В

ВСТАНОВИЛА

У вересні Баштанська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Миколаївській області звернулася до господарського суду Миколаївської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ПП аграрна фірма «Хлібодар»

Ухвалою суду від 16.09.2015р. було порушено провадження у справі про банкрутство ПП АФ "Хлібодар", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Руденко Т.В., та зобов'язано призначеного розпорядника майна у строк до 20.11.2015р. надати до суду реєстр вимог кредиторів боржника.

18.09.2015р. за №22841 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПП АФ "Хлібодар" та надано 30-ти денний строк для заявлення кредиторами своїх грошових вимог до боржника.

Ухвалою суду від 15.12.2015р. було розглянуто та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 1 591 509,36 грн., підсумкове засідання призначено на 29.12.2015р.

Ухвалою суду від 29.12.2015р. було продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та відкладено підсумкове засідання на 26.01.2016р.

26.01.2016 постановою господарського суду Миколаївської області задоволено клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Визнано Приватне підприємство аграрну фірму "Хлібодар", Миколаївська обл., Баштанський р-н, с.Піски, вул. Центральна, 46, код ЄДРПОУ 32093688 - банкрутом.

Відкрито ліквідаційну процедуру.

Припинено повноваження розпорядника майна Руденко Тетяни Володимирівни (свідоцтво №237 видане 20.02.2013р., 54001, м.Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Призначено ліквідатором товариства - банкрута арбітражного керуючого Руденко Тетяну Володимирівну (свідоцтво №237, видане 20.02.2013р., 54001, м.Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 48, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з наданням їй повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарську діяльність банкрута завершено закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. У банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Встановлено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Приймаючи оскаржувану постанову господарський суд виходив із того, що у боржника відсутні грошові кошти, майнові активи та реальні джерела відновлення платоспроможності.

Не погоджуючись із даною постановою до Одеського апеляційного господарського суду від гр. ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій скаржник просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 та повернути справу на стадію розпорядження майном, включити ОСОБА_1 до реєстру конкурсних кредиторів.

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник послався на порушення норм матеріального та процесуального права господарським судом Миколаївської області при прийнятті оскаржуваної постанови.

29.03.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги або прийняття рішення суду відповідно до вимог апеляційної скарги.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання в частині відкладення розгляду апеляційної скарги та розпочати її розгляд з огляду на таке.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.8 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги, а тому гр. ОСОБА_1 не був позбавленим можливості забезпечити явку іншого свого представника у судове засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження з перегляду постанови господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 по справі №915/1624/15 підлягає припиненню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 129 Конституції України встановлює, як одну з основних засад судочинства, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8).

Проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках та яка саме особа має право оскаржувати прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - постанову місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, 2008 між ОСОБА_1 та ПП АФ «Хлібодар» укладено зворотній договір фінансової допомоги на 3 роки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався надати ПП АФ «Хлібодар» грошову суму у розмірі до 15 000 000 грн.

Протягом терміну дії вказаного договору Підприємству була надана фінансова допомога на загальну суму 6000000грн.

Проте у визначений в договорі строк підприємство борг не повернуло.

У лютому 2012 Баштанським районним судом Миколаївської області, залишеним Апеляційним судом Миколаївської області від 04.04.2012 без змін, за позовом ОСОБА_1 винесено рішення про стягнення з ПП АФ «Хлібодар» за договором зворотної фінансової допомоги 6000000,00грн.

04.05.2012 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь ОСОБА_1 з ПП АФ «Хлібодар» 6000000,00грн.

10.05.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

27.12.2012 державним виконавцем направлено лист ОСОБА_1 в якому пропонував вирішити питання щодо зняття арешту з майна для подальшої реалізації, накладений ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області по справі № 2-645/11 від 30.08.2012 на що гр. ОСОБА_1 надана згода.

25.12.2012 Баштанським районним судом Миколаївської області винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою від 30.08.2012.

11.01.2013 на адресу ОСОБА_1 державним виконавцем направлено постанову про повернення виконавчого документу стягувача, де підставою вказано відсутність майна у боржника.

27.09.2013 головним державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якою все майно боржника ПП АФ «Хлібодар» в рахунок погашення боргу , за початковою вартістю майна на загальну суму 1 448 639грн. передано стягувачеві ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей».

Крім того, за ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» зареєстровано право власності на майно, яке передано останньому постановою державного виконавця від 27.09.2013 по справі № 468/1920/15-ц.

Ухвалою суду від 16.09.2015р. було порушено провадження у справі про банкрутство ПП АФ «Хлібодар», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Руденко Т.В., та зобов'язано призначеного розпорядника майна у строк до 20.11.2015р. надати до суду реєстр вимог кредиторів боржника.

18.09.2015р. за №22841 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПП АФ «Хлібодар» та надано 30-ти денний строк для заявлення кредиторами своїх грошових вимог до боржника.

Ухвалою суду від 15.12.2015р. було розглянуто та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 1 591 509,36 грн.

28.12.2015р. від гр. ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника в сумі 6 000 000,0 грн. конкурсними.

Однак кредитор звернувся з заявою до суду 28.12.2015р., тобто вже після закінчення строку на заявлення кредиторами грошових вимог до ПП АФ «Хлібодар» та затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

26.01.2016 ухвалою господарського суду Миколаївської області відмовлено у визнанні конкурсних грошових вимог гр. ОСОБА_1 в сумі 6 000000грн.

Господарський суд Миколаївської області у вказаній ухвалі зазначив про те, вказані вимоги можуть бути погашені в шосту чергу в ліквідаційній процедурі та заявник не позбавлений права звернутись із відповідною заявою про визнання вказаних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів після оприлюднення на сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Проте, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 не звертався до суду із такою заявою.

Зазначена ухвала ніким не оскаржена та є чинною.

Положеннями абз.3 ч. 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частина 4 статті 23 вказаного Закону встановлює, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Проте як вбачається із матеріалів справи гр. ОСОБА_1 не звертався відповідною заявою до суду.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності-боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство.

При цьому, відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні ограни, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Пункт 1 ст. 23 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

У зв'язку із викладеним судова колегія також наголошує, що статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі скаржника у даній справі, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

На підставі вищезазначеного, та виходячи зі змісту ст. 1 Закону про банкрутство, гр.. ОСОБА_1 в процедурах банкрутства не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто сторони у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

За таких обставин, гр. ОСОБА_1 станом на 26.01.2016 року не набуло статусу учасника провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства аграрної фірми "Хлібодар", а тому й не мав процесуального права на оскарження в апеляційному порядку постанови господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 р.

У відповідності до п. 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" (в редакції Постанови Вищого господарського суду від 23.03.2012 р. № 3), у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Тобто, з'ясування обставини щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами ст. 91 ГПК України, має здійснюватись апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Судова колегія зауважує, що в оскарженій постанові господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 р. питання про права і обов'язки гр.. ОСОБА_1, в розумінні ст. 91 ГПК України, не вирішувались. Звідси, гр. ОСОБА_1, не будучи учасником провадження у справі, не набув права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 р.

З цих же підстав судовою колегією відхилено позицію скаржника, яку останній обґрунтовує доводами про те, що оскаржувана постанова зачіпає права і обов'язки гр. ОСОБА_1

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження за апеляційною скаргою гр.. ОСОБА_1 з перегляду постанови господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 по справі №915/1624/15 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження з перегляду постанови господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 р. по справі №915/1624/15 за апеляційною скаргою гр. ОСОБА_1- припинити.

Справу №915/1624/15 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Воронюк О.Л.

Суддя Лашин В.В.

Суддя Мирошниченко М.А.